Лікування

Легка прееклампсія. Вирішальне значення в лікуванні прееклампсії належить роз­родженню. Тому методом вибору при доношеній вагітності, а також нестабільному стані пацієнтки при недоношеній вагітності або наявності доказів зрілості легенів плода є індукція пологів.

При недоношеній вагітності і стабільному стані пацієнтку госпіталізують, призна­чають ліжковий режим, контроль АТ, добової протеїнурії. Метою ведення пацієнток з легкою прееклампсією є профілактика розвитку тяжкої прееклампсії та еклампсії. Вітчизняні акушери-гінекологи рекомендують призначати препарати для нормалізації артеріального тиску і матково-плацентарного кровотоку (метилдопа, еуфілін, папа­верин, ніфедипін, анаприлін), антиагреганти (дипіридамол, трентал, низькі дози ас­пірину), антикоагулянти (гепарин, фраксипарин, клексан) під контролем АТ, коагу- лограми та протеїнурії. Для прискорення дозрівання легенів плода можливе засто­сування дексаметазону (12 г протягом 48 год). Згідно з рекомендаціями ACOG, для контрольованої гіпотензії призначають інфузію магнію сульфату (4 г — початкова доза і потім 2 г/год — підтримуюча доза). Інфузію магнію сульфату рекомендують прово­дити під час пологів і продовжувати протягом 12-24 год після розродження.

Тяжка прееклампсія. Метою лікування тяжкої прееклампсії є профілактика ек­лампсії, контроль материнського АТ, народження живого плода, але ведення вагіт­них залежить від гестаційного віку. Лікування тяжкої прееклампсії проводять в па­латі інтенсивної терапії разом з анестезіологом-реаніматологом.

Першим етапом ведення вагітних із тяжкою прееклампсією є стабілізація життє­вих функцій пацієнтки. Виконують внутрішньовенне введення сульфату магнію для профілактики судом, а також гідралазину (прямий артеріальний вазодилататор) і ла- беталолу. Згідно з рекомендаціями ACOG, антигіпертензивна терапія показана при збільшенні ДАТ понад 105-100 мм рт. ст.

-------------------- Рекомендації ACOG щодо лікування прееклампсії------------------------- (при ДАТ > 105-110 мм рт. ст.)

Гідралазин 5-10 мг в/в кожні 15-20 хв до досягнення ефекту Лабеталол 20 мг в/в разова доза, при неефективності 40 мг

через 10 хв; потім 80 мг кожні 10 хв

до максимальної дози 220 мг

Якщо стан пацієнтки стабілізовано, а гестаційний вік плода знаходиться у межах 24-32 тиж, продовжують контроль за станом вагітної, проводять медикаментозну ко­рекцію симптомів прееклампсії, призначають дексаметазон для прискорення дозрі­вання легенів плода. За відсутності ефекту або при нестійкому ефекті лікування ви­конують термінове розродження шляхом кесаревого розтину за життєвими показан­нями з боку матері.

При терміні вагітності понад 32 тиж і наявності симптомів тяжкої прееклампсії (порушення функції нирок, набряк легенів, ураження печінки, HELLP-синдром або ДВЗ-синдром) виконують негайне розродження шляхом кесаревого розтину.

Хоча розродження є патогенетичним лікуванням прееклампсії, пацієнтки з цим ускладненням можуть проявляти симптоми захворювання протягом кількох тижнів після пологів. У деяких випадках погіршання стану пацієнток має місце в ранньому післяпологовому періоді, можливо, у зв’язку зі збільшенням експресії плацентарних антигенів протягом пологів і розродження. Тому профілактика судом повинна про­водитися не менше 24 год після пологів, або до суттєвого покращання стану пацієнт­ки. При хронічній гіпертензії призначають антигіпертензивні препарати (лабетолол, ніфедипін) протягом кількох тижнів після пологів під контролем АТ. У пацієнток з HELLP-синдромом для нормалізації рівня тромбоцитів призначають кортикостерої­ди (дексаметазон тощо).

Профілактика. Жінки з прееклампсією під час вагітності мають 25-33%-й ризик повторення прееклампсії при подальших вагітностях. У пацієнток з прееклампсією, сполученою з хронічною гіпертензією, частота рецидивної прееклампсії збільшуєть­ся до 70 %. Для зменшення ризику прееклампсії, ЗВУР і передчасного розродження при подальших вагітностях таким пацієнткам рекомендують прийом низьких доз ас­пірину (60-75 мг/день) профілактично і протягом подальшої вагітності, починаючи з ІІ триместру.