Емболія легеневої артерії

Емболія легеневої артерії, або тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), виникає внас­лідок потрапляння емболу із зони глибокого венозного тромбозу в праву половину сер­ця і далі в артеріальну систему легенів, що призводить до легеневої гіпертензії, гіпоксії і, залежно від розміру ембола, до правошлуночкової серцевої недостатності й смерті.

Діагноз емболії легеневої артерії базується на клінічних даних і підтверджується численними діагностичними тестами. Рентгенограма легенів може бути нормальною, але може бути помітним переривання ходу судин дистально від тромба, а також зона радіологічного просвітління в ділянці легенів за емболом. Електрокардіограма також може не вивляти патологічних ознак, або можуть виявлятись ознаки відхилення осі серця, неспецифічні зміни сегмента ST, збільшення сегмента Т. Радіонуклідне дослі­дження вентиляції/перфузії легенів може виявляти сегментарний дефект. Високий позитивний прогностичний рівень мають ультразвукова компресійна допплеромет- рія та ядерний магнітний резонанс (ЯМР). «Золотим стандартом» діагностики є ан­гіографія легеневої артерії, при якій виявляють дефект наповнення або перериван­ня судин. При аналізі газів крові наявне зниження рО₂.

Лікування у легких випадках проводять гепарином (спочатку внутрішньовенно, у подальшому під шкіру) аналогічно такому при тромбозі глибоких вен. У післяпо­логовому періоді можливе застосування кумадину. У разі масивної тромбоемболії й нестабільного гіпоксичного стану пацієнтки додатково до базисної терапії гепарином з метою тромболізису використовують стрептокіназу. Лікування продовжують не менше 6 міс.