Кістковий таз і тазове дно

У чоловіків та жінок таз утворює кісткове кільце, через яке маса тіла розподі­ляється на нижні кінцівки, але у жінок таз має деякі особливості, які пристосовані для дітонародження.

Таз складається з чотирьох кісток: крижів (os sacrum), куприка (os coccygis) і двох тазових, або безіменних кісток (os coxae s. innominatae). Тазові кістки приєднуються до крижів за допомогою крижово-клубових синхондрозів і одна до одної за допомо­гою лобкового симфізу (рис. 3.24).

Тазова кістка (os coxae)

Кожна тазова кістка утворюється внаслідок злиття клубової (os ilium), сідничої (os ischii) та лобкової кісток (os pubis). З’єднуючись між собою, ці кістки утворюють кульшову западину (acetabulum).

Клубова кістка (os ilium) має верхній відділ — крило (ala ossis ilii) і нижній — тіло (corpus ossis ilii). Місце їх сполучення має дугоподібну форму — дугоподібна лінія (linea arcuata ossis Uii). На крилі клубової кістки є кілька виступів: спереду — перед­ня верхня клубова ость (spina iliaca anterior superior), дещо нижче від неї — передня нижня клубова ость (spina iliaca anterior inferior); ззаду — задня верхня клубова ость (spina iliaca posterior superior) і задня нижня клубова ость (spina iliaca posterior inferior).

Сіднича кістка (os ischii) складає нижню і задню третини тазової кістки. Вона має тіло (corpus ossis ischii), яке бере участь у формуванні кульшової западини, і гілки (ramus ossis ischii). Тіло і гілка утворюють між собою кут, на вершині якого є потов­щення — сідничий горб (tuber ischiadicum). Гілка сідничої кістки приєднується до нижньої гілки лобкової кістки. На задній поверхні гілка сідничої кістки має виступ — сідничу ость (spina ishiadica). Сіднича кістка бере участь у формуванні малої сідни- чої вирізки (incisura ischiadica minor).

Лобкова кістка (os pubis) утворює передню стінку таза і складається з тіла (corpus ossis pubis) і двох гілок: верхньої, горизонтальної (ramus superior ossis pubis), і ниж­ньої, низхідної (ramus inferior ossis pubis).

Рис. 3.24. Будова жіночого кісткового таза (вигляд спереду (А) і з середини (Б). 1 — лобкова кістка; 2 — лобковий симфіз; 3, 9 — затульний отвір; 4 — клубова кістка; 5, 6 — крижова кістка; 7 — куприкова кістка; 8 — сіднича кістка

кут — лобкову дугу (arcus pubicus). Гілки лобкової та сідничої кісток утворюють затульний отвір (foramen obturatorium), а тіло лобкової кістки бере участь у форму­ванні кульшової западини. У місці сполучення клубової і лобкової кісток є клубово- лобкове підвищення (eminentia iliopubica). Уздовж верхнього краю верхньої гілки лобкової кістки проходить кістковий гребінь, який закінчується лобковим горбком (tuberculum pubicum). Обидві лобкові кістки приєднуються одна до одної за допомо­гою лобкового симфізу (symphysis pubica). Лобковий симфіз усередині має порожни­ну, яка заповнена рідиною і збільшується під час вагітності. Релаксація симфізу починається в першій половині вагітності і є особливо вираженою протягом ос­танніх 3 міс. Регресія такої релаксації починається відразу після пологів і повністю завершується через 3-5 міс.

Крижова кістка (os sacrum) складається з 5-6 нерухомо з’єднаних між собою хребців і має рівномірно ввігнуту передню поверхню. Перший хребець крижової кістки за допомогою хряща з’єднується з п’ятим поперековим хребцем, утворюючи виступ — мис (promontorium). Крижова кістка з’єднується з кожною із тазових кісток за допомогою плоских хрящових крижово-клубових суглобів (articulatio sacroiliacae), які мають деяку рухливість, і двох зв’язок. крижово-остьової (lig. sacrospinale) і кри- жово-горбової (lig. sacrotuberale). Крижово-остьова зв’язка проходить від задньої по­верхні крижів до сідничої ості, крижово-горбова зв’язка — від задньої поверхні крижів до сідничого горба. Ці зв’язки огинають малу і велику крижово-сідничі вирізки і утворюють великий і малий сідничі отвори (foramen ischiadicum majus et minus).

Куприкова кістка (os coccygis) звичайно утворена 4-5 зрощеними хребцями, при­єднується до дистального кінця крижової кістки за допомогою рухливого крижово- куприкового суглоба (articulatio sacrococcygea). Під час пологів завдяки цьому сугло­бу куприк може відхилятися на 1-1,5 см.

107

Тазове дно (промежина) — це група фасцій та м’язів, яка підтримує тазові орга­ни і локалізується в ділянці між стегнами від куприка до лобкової кістки. Промежи­на спереду обмежена лобковим симфізом, з боків — сідничими горбами, ззаду — куприком. Нижня поверхня м’яза-підіймача відхідника (m. levator ani) утворює вер­хню межу промежини. Дно промежини складається з шкіри і двох шарів поверхне­вої фасції — поверхневого підшкірного жирового шару (фасція Кампера) і глибоко­го перепончастого шару (фасція Колліса). Поперечна лінія, проведена через центр промежини, розділяє її на передню і задню частини, або трикутники — урогеніталь- ний (сечостатева діафрагма, diafragma urogenitale) і анальний трикутники (тазова діафрагма, diaphragma pelvis) (рис. 3.24-3.26).

Тазова діафрагма (анальний трикутник) — це широкий, але тонкий м’язовий шар, який утворює нижню межу черевної (і тазової) порожнини і складається з широкого лійкоподібного ременя фасцій та м’язів, що поширюється від симфізу до куприка між стінками таза. Тазова діафрагма складається з 3 груп м’язів і фасцій, що їх вкривають (див. рис. 3.25, 3.26):

— м’яза-підіймача відхідника (m. levator ani);

— куприкового м’яза (m. coccygeus);

— зовнішнього сфінктера відхідника (m. sphincter ani externus).

Ці структури є еволюційованими залишками хвостової мускулатури нижчих тва­рин. М’яз-підіймач відхідника є найдовшим і найсильнішим з усіх м’язів і утворює широкий м’язовий ремінь, що простягається від задньої поверхні верхньої гілки лоб­кової кістки, внутрішньої поверхні сідничої ості і між цих двох утворень від затуль- ної фасції. М’язові волокна розподіляються у кількох напрямках: до сечівника, піхви і прямої кишки, утворюючи навколо них функціональні сфінктери. М’яз-підіймач відхідника розділяється на три парні компоненти, які дістали назву відповідно до їх анатомічного розташування: лобково-куприковий (m. pubococcygeus), лобково-пря- мокишковий (m. puborectalis) і клубово-куприковий (m. iliococcygeus) м’яз.

Важливим простором тазової діафрагми є ішіоректальна (сідничо-відхідникова) ямка — простір між шкірою і м’язом-підіймачем відхідника з обох боків анального каналу, який містить жирову тканину, обмежену фасцією Колліса. Ішіоректальна ямка ззаду сполучається з однойменною з протилежного боку, утворюючи «підко­ву».