Операції на придатках матки

Операції на придатках матки проводять у разі позаматкової (трубної, яєчникової) ва­гітності, гідро- і піосальпінксу, піовару, з метою стерилізації. Пластичні операції здійсню­ють на маткових трубах — при трубній і перитонеальній безплідності, кістах і пухлинах яєчників.

Видалення маткової труби (тубектомія). У випадку порушеної позаматкової вагіт­ності в ургентних ситуаціях виконують операцію видалення маткової труби лапароско- пічним або лапаротомічним доступом (рис. 23.6).

Техніка операції. Черевну порожнину розтинають нижньосерединним поздовжнім або поперечним розрізом. Матку захоплюють рукою, виводять в операційну рану, потім про­шивають у ділянці дна міцною лігатурою, не проколюючи ендометрій. Після цього вияв­ляють патологічно змінену маткову трубу і швидко накладають два затискачі: один — на трубу в ділянці кута матки, другий — на брижу труби (мезосальпінкс) з боку ампуляр­ного відділу. Трубу відтинають над затискачами, брижу під затискачами прошивають і перев’язують. Перитонізацію здійснюють круглою зв’язкою матки, яку кількома швами підшивають до задньої поверхні матки.

Сальпінгостомія належить до пластичних операцій на маткових трубах і полягає у хрес­топодібному розсіченні запаяного ампулярного відділу труби з подальшим підшиванням роз­січених ділянок до очеревини труби. При цьому штучно намагаються сформувати фімбрії.

Рис. 23.6. Тубектомія

Сальпінголізис — це операція вивільнення маткової труби від спайок, які розтинають гострим шляхом або коагулюють, контролюючи гемостаз. Переважну більшість таких опе­рацій проводять за допомогою лапароскопії.

Резекція яєчника. Резекцію, або видалення частини яєчника (яєчників), виконують переважно у молодих жінок у випадках кістозних утворень (ендометріоми, великі пер- систуючі фолікулярні кісти, кісти жовтого тіла), апоплексії яєчника, а також у кломі- фенрезистентних хворих із синдромом полікістозних яєчників (резекції підлягають обид­ва яєчники).

Техніка операції. Черевну порожнину розтинають поперечним надлобковим розрізом. Яєчник виводять у рану й обкладають марлевою серветкою. Для зменшення травматизації тканини затискачі не накладають. Скальпелем клиноподібно висікають патологічно зміне­ну частину яєчника, при цьому вістря клина має бути спрямоване до воріт органа; яєч­ник ушивають кількома окремими швами на відстані 0,5-0,8 см один від одного за допо­могою тонких круглих голок або досягають гемостазу шляхом коагуляції чи вапоризації.

Оваріектомія. Операцію, головним чином, рекомендують проводити при патологіч­них змінах (кіста, пухлина) всього яєчника.

Техніка операції. Лапаротомію звичайно виконують поперечним надлобковим розти­ном. Невелика рухлива пухлина яєчника легко виводиться в операційну рану. За вели­ких розмірів пухлини доцільно виконувати поздовжній розріз (у разі необхідності його можна продовжити догори, обминаючи пупок ліворуч). За наявності спайок із маткою і кишками пухкі спайки роз’єднують тупим шляхом, щільні розтинають ножицями ближ­че до поверхні пухлини, намагаючись не ушкодити стінку кишки. Якщо пухлина дуже велика і наповнена рідким вмістом, слід випустити рідину шляхом пункції за допомо­гою троакара.

Не можна робити пункцію щільних горбистих утворень, зовнішньо схожих на зло­якісні. У подальшому виведену в операційну рану кісту або пухлину знову обкладають серветками і накладають затискачі на її ніжку, яка складається з власної зв’язки яєчни­ка, зв’язки, що підвішує яєчник, брижі яєчника, інколи маткової труби. У випадку пере­кручення ніжки пухлини затискачі накладають нижче від місця перекручення, при цьо­му ніжку не розкручують. Якщо ніжка пухлини товста, можна окремо перетиснути і пе­рев’язати анатомічні утворення, що входять до її складу.

Між накладеними затискачами ножиця­ми розтинають тканини, пухлину видаляють, куксу прошивають і перев’язують. Перитоні- зацію здійснюють кисетним швом, починаю­чи від кута матки, з послідовним прошиван­ням переднього і заднього листків широкої зв’язки матки.

Аднексектомія. Якщо до складу ніжки пухлини яєчника входить маткова труба, а також при тубооваріальних запальних утво­реннях придатків, їх видаляють (аднексекто­мія) лапароскопічним або лапаротомічним шляхом (рис. 23.7).

Після розтину черевної порожнини слід орієнтуватися в анатомо-топографічних взає­мовідношеннях органів таза, зазвичай зміне­них внаслідок запального і спайкового про-

Рис. 23.7. Аднексектомія

цесів. Після обмеження операційного поля стерильними серветками роз’єднують спайки гострим і тупим шляхами (спочатку відділяють сальник, потім його заправляють догори і обережно відділяють від трубно-яєчникового запального утворення петлі кишок, сечо­вий міхур). Затискачі накладають на зв’язку, що підвішує яєчник, потім у напрямку до кута матки захоплюють верхній відділ широкої зв’язки разом із власною зв’язкою яєч­ника і матковим кінцем труби. Захоплені тканини перерізають і перев’язують. Перитоні-

зацію виконують круглою і широкою зв’язками матки.