Тести функціональної діагностики та гормональні дослідження

Для орієнтовної оцінки ендокринної функції яєчників, визначення овуляції не втра­чають свого значення тести функціональної діагностики — вимірювання базальної (рек­тальної температури), дослідження цервікального слизу (симптом «зіниці», кристалізації та натягнення слизу), кольпоцитологічне дослідження.

Аналіз базальної температури, яка виміряна зранку в прямій кишці, виявляє дві тем­пературні фази менструального циклу: в І половині циклу (фолікуліновій фазі) — тем­пература нижче 37,0 °С; в II половині циклу (лютеїновій фазі) — вище 37,0 °С у зв’язку з гіпертермічним впливом прогестерону на терморегулюючий центр гіпоталамуса. Ці фази розділяє овуляція, що відбувається приблизно на 13-14-й день при 28-денному циклі, але може дуже варіювати. За день до овуляції на температурній кривій відзначається падіння температури, що свідчить про вихід яйцеклітини з фолікула, а через день — її підвищення. Важливо звернути увагу на різницю між самою низькою температурою та самою високою в різні фази циклу — вона не повинна бути менше 0,5-0,8 °С. Якщо гіпер- термічна фаза триває менше 10-12 днів, це може свідчити про недостатність лютеїнової фази циклу і бути причиною безплідності. Монофазна крива базальної температури свідчить про відсутність овуляції (ановуляторний менструальний цикл).

Симптом «зіниці» обумовлений розширенням під час овуляції зовнішнього зіва ший­ки матки до 1 см слизом, що виробляється залозами цервікального каналу під впливом естрогенної стимуляції. Слиз цервікального каналу розтягується від 4 см на початку циклу до 10-12 см під час овуляції, зменшуючись до 4 см після овуляції. Слиз у цей час прозо­рий, рідкий, добре розтягується — симптом розтягнення слизу — рис. 1.11 а). Після ову-

Рис. 1.11. Тести функціональної діагностики: а — симптом розтягнення сли­зу; б — симптом «папороті»

ляції кількість слизу зменшується, він стає густим, непрозорим, діаметр зовнішнього зіва зменшується.

Симптом «папороті» (симптом кристалізації слизу цервікального каналу) грунтуєть­ся на утворенні візерунка папороті при висиханні на повітрі слизу, нанесеного на скло. Найбільш виражена кристалізація спостерігається у дні, які відповідають овуляції (рис. 1.11, б). Кристалізація носового слизу підлягає подібним змінам, що можна використо­вувати при проведенні обстеження у дівчаток.

Кольпоцитологічне дослідження. Багатошаровий плоский епітелій піхви має кілька шарів, клінічне значення мають шар поверхневих, проміжних, парабазальних та базаль­них клітин. Епітелій піхви зазнає циклічних змін завдяки присутності рецепторів стате­вих гормонів яєчника. В І фазі циклу переважають поверхневі клітини — найбільша їх кількість з’являється в овуляторний період (близько 80 %), найбільша кількість про­міжних клітин спостерігається в II фазі циклу). Наявність таких циклічних змін свідчить про овуляцію, тобто про овуляторний цикл. При кольпоцитологічному дослідженні підра­ховують індекси: K∏I (каріопікнотичний індекс) — відсоткове співвідношення по­верхневих клітин з пікнотичними ядрами до клітин з непікнотичними ядрами; ЕІ — (еозинофільний індекс) — відсоткове співвідношення ацидофільних і базофільних клітин; АІ (атрофічний індекс) — відсоткове співвідношення базальних і парабазальних клітин до загальної кількості клітин у мазку. Показники КПІ та ЕІ відтворюють ступінь наси­ченості організму естрогенами та мають циклічний характер; базальні та парабазальні клітини повинні бути відсутніми в мазках у здорової жінки дітородного віку.

Визначення гормонів та їх метаболітів. Методи радіоімунного, імуноферментного та імунофлюоресцентного аналізу дозволяють кількісно визначити білкові та стероїдні гор­мони в біологічних рідинах і тканинах. Аналіз отриманих результатів бажано проводити, порівнюючи з тестами функціональної діагностики (ректальна температура). При 28-ден- ному циклі дослідження проводять на 3-5, 13-14, 22-25-й дні циклу.

Функціональні гормональні проби використовуються для виявлення причин та рівня порушень менструальної функції (гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози — яєчни­ки — матка). Найбільш поширені проби із введенням гестагенів, естрогенів, дексамета­зону, кломіфену, люліберину. В основі цих методів — пригнічення або стимуляція окре­мих ланцюгів ендокринної системи.

Проба з гестагенами використовується для оцінки ступеня естрогенового дефіциту, виключення маткової форми аменореї та вважається позитивною, якщо через 2-3 дні після 6-8-денного внутрішньом’язового введення 1 мл 1 %-го розчину (10 мг) прогестерону, чи орального або ректального призначення гестагенів, або через 10-14 днів після введення 1 мл 2,5%-го (25 мг) розчину 17-оксипрогестерону капронату (17-ОПК) у пацієнтки з’яв­ляється менструальноподібна кровотеча. Позитивна прогестеронова проба виключає матко­ву форму аменореї та свідчить про достатню естрогенну активність яєчників. Негативна проба свідчить про глибоке ураження ендометрія або слабку естрогенну стимуляцію.

Проба з естрогенами і гестагенами виконується після негативного результату прогес- теронової проби. Хворій протягом 7 днів вводять естрогени (по 1 мл 0,1%-го масляного розчину фолікуліну або синестролу, або по 2 таблетки мікрофоліну (етінілестрадіолу що­денно), у подальшому протягом 8 днів призначають прогестерон. Позитивна проба (по­ява менструальноподібної реакції) дозволяє виключити маткову форму аменореї і свідчить про недостатню ендокринну активність яєчників.

Для визначення резервних можливостей гіпоталамо-гіпофізарної системи викорис­товують пробу з комбінованими естроген-гестагенними препаратами (оральними контра­цептивами). Після відміни препарату може спостерігатися ребаунд-ефект — відновлен­ня регулярних менструацій і овуляція.

Позитивна проба з кломіфеном (кломіфен призначають по 50-100 мг з 5-го по 9-й день менструального циклу) супроводжується підвищенням рівня фолікулостимулюю- чого (ФСГ) і лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів, що призводить до овуляції.

Проба з дексаметазоном проводиться з метою виявлення джерела гіперандрогенії та грунтується на пригніченні секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ) при вжи­ванні дексаметазону по 0,5 мг 4 рази на день протягом 2 днів. Різке зниження секреції 17-кетостероїдів (17-КС) свідчить про наднирковий генез гіперандрогенії.

Маркером гіперандрогенії яєчникового походження вважають підвищений рівень те­стостерону в сироватці крові, а також збільшення секреції 17-оксикетостероїдів (17-ОКС) із сечею.