1.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері наукової і науково-технічної експертизи

Закон визначив значний перелік неправомірних дій, що визнаються порушеннями законодавства у сфері наукової і науково-технічної експертизи. Одним з істотних правопорушень у цій сфері закон вважає прийняття відповідних рішень по тому чи іншому об’єкту без проведення наукової чи науково-технічної експертизи у випадках, коли відповідно до чинного законодавства така експертиза є обов’язковою.

Значним правопорушенням, що межує за своїм змістом з відсутністю експертного висновку, вважаються дії, що перешкоджають організації і проведенню наукової чи науково-технічної експертизи, або незаконна відмова в наданні експертним установам, організаціям, тимчасовим колективам необхідної інформації і матеріалів.

Групу правопорушень складають дії, що стосуються дотримання вимог закону чи умов договору про проведення експертизи. Невиконання вимог закону й умов договору стосовно проведення експертизи тягне за собою цивільно-правову відповідальність за загальними правилами цивільного права про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору [125, с. 26].

Умисне створення для експертів і експертних комісій умов, що призводять до незаконного чи необ’єктивного проведення наукової і науково-технічної експертизи, або підготовки необґрунтованих чи свідомо недостовірних висновків за своїм значенням також прирівнюється до відсутності експертизи або недостовірних висновків.

Дискредитація або переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для особи чи організації, що їх дискредитують або переслідують, можуть складати кримінальне, адміністративне чи цивільне правопорушення.

Правопорушенням вважається також надання платних послуг у галузі наукової і науково-технічної експертизи підприємствами, установами, організаціями, тимчасовими експертними колективами, статутами яких така діяльність не передбачена. Наведена норма викликає запитання, чому лише платні експертні послуги вважаються неправомірними діями. Адже надання експертних послуг суб’єктами, які не мають для цього правових підстав, просто не мають юридичної чинності.

Неправомірними діями визнаються також порушення авторського права й права промислової власності при проведенні наукової і науково-технічної експертизи, у тому числі її результатів [61, ст. 214].

Окремим правопорушенням законом визнається проведення наукової і науково-технічної експертизи всупереч її основному цільовому призначенню, передбаченому договором на проведення експертизи.

Особи, винні у вчиненні правопорушень у сфері наукової і науково-технічної експертизи, притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Позитивним є визначення дій, що у сфері наукової і науково-технічної експертизи визнаються неправомірними і тягнуть за собою юридичну відповідальність. Проте законом не визначено неправомірні дії, передбачену за це відповідальність і її обсяг.

Слід зазначити, що в розділі VII цього закону окремі норми повторюються або викладені не достатньо ясно і зрозуміло. Наприклад, як розуміти положення ст. 35: «проведення наукової і науково-технічної експертизи всупереч її основному цільовому призначенню, визначеному в договорі на проведення експертизи». Як може експертиза суперечити її цільовому призначенню, збагнути важко.

Проте основним і суттєвим недоліком цього розділу закону є його декларативність.

Закон визначає принципи експертизи, передусім компетентність і об’єктивність фізичних і юридичних осіб, які мають проводити експертизу, але ж експерт чи експертна організація (фізична чи юридична, особа), які не мають відповідної компетенції, не можуть бути експертами. Необ’єктивна експертиза не має юридичної чинності, а необ’єктивні експерти мають притягатися до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 35 закону.

Наступним принципом закон передбачає врахування світового рівня науково-технічного прогресу, норм і правил технічної і екологічної безпеки, вимог стандартів, міжнародних угод. Цей принцип наукової і науково-технічної експертизи дещо звужений, оскільки зазначається, що при проведенні експертизи має враховуватися лише світовий рівень науково-технічного прогресу, але залишається поза увагою, наприклад, світовий рівень соціально-економічного прогресу, безпеки споживачів товарів широкого вжитку тощо. Має також враховуватись сфера людської діяльності, до якої належить об’єкт експертизи.

При цьому закон не вимагає відповідності об’єкта експертизи і її висновків щодо цього об’єкта пріоритетним напрямам розвитку науки, техніки, виробництва, вимогам соціально-економічного характеру. Адже сам об’єкт експертизи і її висновки можуть відповідати світовому рівню, але на момент перевірки будуть передчасними або запізнілими.

Результат творчої праці, що піддається науковій чи науково-технічній експертизі, має відповідати чітко визначеним вимогам світового рівня розвитку науки й техніки в певній сфері.

Аргументованим принципом наукової і науково-технічної експертизи щодо її предмету є обов’язкове врахування громадської думки, яка сама має бути піддана експертизі, за результатом якої буде дано належну оцінку. Доводиться констатувати, що громадська думка при експертизі певного об’єкта не завжди враховується, але ігнорування цього принципу не припустиме.

Останнім принципом наукової і науково-технічної експертизи, проголошеним у законі, є відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій експертизи. Цей принцип не викликає зауважень. Тому можна зробити висновок, що принципи наукової і науково-технічної експертизи мають бути більш чітко сформульовані й підсилені урахуванням вимог сучасного соціально-економічного розвитку. Об’єкт експертизи має відповідати не тільки технічним і екологічним вимогам безпеки, але насамперед і пріоритетним напрямам соціально-економічного розвитку країни, які у свою чергу зумовлюються фінансово-економічними можливостями.

Основним принципом наукової і науково-технічної експертизи має бути врахування інтересів людини, безпеки життя, здоров’я людини й суспільства в цілому. Людина тобто все, що її стосується, має бути в центрі будь-якої експертизи. У такому разі мають враховуватися не тільки світовий рівень науки й науково-технічного прогресу, а й світовий рівень культури в найширшому значені цього поняття й усієї гуманістичної сфери.