<<
>>

Висновки до розділу 4

1. В умовах ринкової економіки зростає роль договору взагалі і, зокрема, у сфері інтелектуальної власності. Функції договору у даній сфері не вичерпуються регулюванням відносин сторін, хоча це його основна функція.

Договір став основним способом і засобом реалізації майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, основним джерелом задоволення своїх прав й інтересів суб’єкта вказаного права. Зазначений договір виконує низку інших функцій.

2. Разом з тим слід наголосити, що в сучасних умовах договори у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності законодавством України про інтелектуальну власність, Цивільним кодексом України та іншим законодавством врегульовані на недостатньому рівні.

Поле застосування договорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності надзвичайно широке. Окремі його сегменти договорами взагалі не врегульовані.

3. Істотною прогалиною у договірному регулюванні майнових відносин у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності є відсутність типових договорів. Будучи за своїм характером нормативними, зазначені договори могли б доповнювати і розвивати чинне законодавство України про інтелектуальну власність. Проте творчі спілки і відомства, яким чинним законодавством надано право розробляти названі договори, цією можливістю поки що не скористалися.

4. Практика договірного регулювання майнових відносин у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні висвітив його часто значну невідповідність нормам чинного законодавства. Перешкодою для таких досить істотних недоліків могли б стати примірні (зразкові) договори. Вони мали б бути розроблені з кожного виду інтелектуальної діяльності та використання її результатів.

5. Істотні проблеми існують у договірному регулюванні майнових відносин у сфері авторського права та суміжних прав. Аналіз договірної практики у цій сфері засвідчує явну перевагу роботодавців при укладанні договорів, а підчас їх свавілля.

Відповідність договорів у даній сфері нормам чинного законодавства ніхто не контролює. Не вироблений механізм обчислення обсягу використання об’єктів права інтелектуальної власності, нарахування авторської винагороди та порядку її виплати. Недостатньо врегульовані відносини роботодавця і творця, у тому числі стосовно авторської винагороди.

6. Одним з основних договорів на використання об’єктів інтелектуальної власності є ліцензійний. Ліцензійними слід вважати будь-які договори на використання творів та інших об’єктів інтелектуальної власності. Цей вид договорів знайшов відповідне врегулювання в новому Цивільному кодексі України. Але й Кодекс не може врахувати досить широкий спектр нюансів цих договорів. Зазначені прогалини міг би заповнити типовий ліцензійний договір. Необхідний і примірний (зразковий) ліцензійний договір.

7. Ряд напрямів інтелектуальної діяльності та використання її результатів взагалі не врегульовані будь-якими нормами чинного законодавства. Потребують нормативного врегулювання договори: на депонування рукописів; на здійснення патентного пошуку та патентної інформації; на створення об’єктів промислової власності і взагалі об’єктів інтелектуальної власності. Названим договорам новий Цивільний кодекс України присвятив лише одну статтю.

8. Є підстави вважати або зовсім не врегульованими в нормативному порядку, або врегульованими недостатньо договірні відносини на здійснення виконання (суміжне право) та його використання, фонограм і відеограм, програм мовлення. Недостатньо врегульовані відносини у сфері телебачення і радіомовлення, аудіовізуального виробництва тощо. Є багато інших сфер творчої діяльності, які врегульовані недостатньо.

9. Істотною проблемою договірних відносин у сфері інтелектуальної діяльності є визначення права на об’єкт інтелектуальної власності, який може бути одержаний у процесі виконання науково-дослідних і конструкторсько-технологічних робіт. Слід підкреслити, що договори на виконання зазначених робіт взагалі не були врегульовані в нормативному порядку. Новий Цивільний кодекс України їм присвятив 9 статей (892-900).

Проте й Цивільний кодекс України не розв’язує цієї проблеми: хто повинен бути визнаний власником (володільцем) одержаного об’єкта промислової власності в результаті виконання названих договорів.

10. Суттєвим недоліком договірної системи у сфері науково-технічної діяльності є відсутність нормативного регулювання договорів на створення об’єктів промислової власності. На практиці вони існують. (Договори роботодавця з працівником на створення того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності та інші).

Слід наголосити, що відносини роботодавця й працівника - творця об’єкта інтелектуальної власності врегульовані недостатньо.

<< | >>
Источник: МЕЛЬНИК ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. ХАРКІВ - 2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 4:

  1. § 2. Адвокатура в Україні у післяреволюційний період (1917 — грудень 1992 pp.)
  2. Об’єктивні ознаки складів злочинів, які полягають у невиконанні судового рішення
  3. Поняття та сутність речових доказів у цивільному процесі
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  9. ВСТУП
  10. Поняття та структура механізму адміністративно-правового забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України
  11. ВСТУП
  12. ВСТУП
  13. 1.4 Кримінально-правова протидія злочинам проти волі особи у законодавстві зарубіжних країн
  14. 2.3 Характеристика суб’єкта злочинів, що посягають на волю особи
  15. 3.1 Шляхи імплементації в Особливу частину КК України відповідальності за насильницьке зникнення особи
  16. ВИСНОВКИ
  17. ВСТУП
  18. 1.2 Кримінальна відповідальність за порушення порядку проходження військової служби за законодавством зарубіжних держав