Висновки до розділу 4

1. В умовах ринкової економіки зростає роль договору взагалі і, зокрема, у сфері інтелектуальної власності. Функції договору у даній сфері не вичерпуються регулюванням відносин сторін, хоча це його основна функція.

2. Разом з тим слід наголосити, що в сучасних умовах договори у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності законодавством України про інтелектуальну власність, Цивільним кодексом України та іншим законодавством врегульовані на недостатньому рівні.

Поле застосування договорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності надзвичайно широке. Окремі його сегменти договорами взагалі не врегульовані.

3. Істотною прогалиною у договірному регулюванні майнових відносин у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності є відсутність типових договорів. Будучи за своїм характером нормативними, зазначені договори могли б доповнювати і розвивати чинне законодавство України про інтелектуальну власність. Проте творчі спілки і відомства, яким чинним законодавством надано право розробляти названі договори, цією можливістю поки що не скористалися.

4. Практика договірного регулювання майнових відносин у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні висвітив його часто значну невідповідність нормам чинного законодавства. Перешкодою для таких досить істотних недоліків могли б стати примірні (зразкові) договори. Вони мали б бути розроблені з кожного виду інтелектуальної діяльності та використання її результатів.

5. Істотні проблеми існують у договірному регулюванні майнових відносин у сфері авторського права та суміжних прав. Аналіз договірної практики у цій сфері засвідчує явну перевагу роботодавців при укладанні договорів, а підчас їх свавілля.

6. Одним з основних договорів на використання об’єктів інтелектуальної власності є ліцензійний. Ліцензійними слід вважати будь-які договори на використання творів та інших об’єктів інтелектуальної власності. Цей вид договорів знайшов відповідне врегулювання в новому Цивільному кодексі України. Але й Кодекс не може врахувати досить широкий спектр нюансів цих договорів. Зазначені прогалини міг би заповнити типовий ліцензійний договір. Необхідний і примірний (зразковий) ліцензійний договір.

7. Ряд напрямів інтелектуальної діяльності та використання її результатів взагалі не врегульовані будь-якими нормами чинного законодавства. Потребують нормативного врегулювання договори: на депонування рукописів; на здійснення патентного пошуку та патентної інформації; на створення об’єктів промислової власності і взагалі об’єктів інтелектуальної власності. Названим договорам новий Цивільний кодекс України присвятив лише одну статтю.

8. Є підстави вважати або зовсім не врегульованими в нормативному порядку, або врегульованими недостатньо договірні відносини на здійснення виконання (суміжне право) та його використання, фонограм і відеограм, програм мовлення. Недостатньо врегульовані відносини у сфері телебачення і радіомовлення, аудіовізуального виробництва тощо. Є багато інших сфер творчої діяльності, які врегульовані недостатньо.

9. Істотною проблемою договірних відносин у сфері інтелектуальної діяльності є визначення права на об’єкт інтелектуальної власності, який може бути одержаний у процесі виконання науково-дослідних і конструкторсько-технологічних робіт. Слід підкреслити, що договори на виконання зазначених робіт взагалі не були врегульовані в нормативному порядку. Новий Цивільний кодекс України їм присвятив 9 статей (892-900).

Проте й Цивільний кодекс України не розв’язує цієї проблеми: хто повинен бути визнаний власником (володільцем) одержаного об’єкта промислової власності в результаті виконання названих договорів.

10. Суттєвим недоліком договірної системи у сфері науково-технічної діяльності є відсутність нормативного регулювання договорів на створення об’єктів промислової власності. На практиці вони існують. (Договори роботодавця з працівником на створення того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності та інші).

Слід наголосити, що відносини роботодавця й працівника - творця об’єкта інтелектуальної власності врегульовані недостатньо.