Висновки до третього розділу

1. Тенденції світового розвитку науки, культури й техніки свідчать про те, що ці напрями людської діяльності в ХХI столітті посядуть пріоритетне місце в соціально-економічному розвитку будь-якої країни.

2. Зазначений фактор буде зумовлювати необхідність найбільш інтенсивного розвитку цих напрямів людської діяльності, а відтак постійно збільшуватиметься кількість об’єктів чи результатів інтелектуальної діяльності, зростатиме їх вартісна оцінка.

3. Водночас інвестування науки, культури й техніки стає найвигіднішим, а віддача від використання здобутків науки, культури й техніки буде зростати. Стрімкий розвиток зазначених напрямів інтелектуальної діяльності і їх результати, ефективність їх використання будуть приваблювати «піратів» до неправомірного їх використання. Це зумовлює необхідність посилення й удосконалення правової охорони інтелектуальної діяльності в цілому, зокрема, її результатів. Одним із способів піднесення ефективності правової охорони інтелектуальної власності є добре організована експертиза об’єктів цієї власності в цілому і об’єктів так званої контрафактної продукції зокрема.

4. Обсяг контрафактної діяльності, а відтак кількість контрафактної продукції у найближчі десятиліття будуть зростати. Таким чином, потреба в експертизі цієї продукції також буде зростати.

Між тим сьогодні ще немає добре організованої системи експертизи. Якщо стосовно відповідності світовому рівню досягнень науки й науково-технічного прогресу експертиза поставлена порівняно непогано, то цього не можна сказати про експертизу контрафактної продукції з використанням об’єктів інтелектуальної власності.

5. Експертиза відповідності досягнень науки й науково-технічного прогресу світовому рівню здійснюється на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».

6. Щодо об’єктів авторського права й суміжних прав, то до цього часу Закон України «Про авторське право і суміжні права» не встановлював спеціальних вимог, яким мав би відповідати той чи інший об’єкт авторського права й суміжних прав. Проте Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р. встановив, що законом охороняються твори як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Із цього переліку випала одна ознака твору, що містилася в редакції закону від 23 грудня 1993 р., а саме – «достоїнство» твору. Це суттєве обмеження, яке полягає в тому, що правовій охороні підлягає лише твір певного рівня достоїнства. Зазначена вимога викличе значну кількість експертиз.

7. Єдиної системи експертизи контрафактних об’єктів інтелектуальної власності, в Україні ще не створено. Дану експертизу проводять переважно штатні підрозділи правоохоронних органів – Міністерства юстиції і Міністерства внутрішніх справ. Слід віддати їм належне – вони проводять велику й необхідну роботу, але охопити всі напрями інтелектуальної діяльності вони просто не спроможні.

Основним недоліком зазначених експертиз є їх недостатнє правове забезпечення. Зазначені експертизи, як правило, регулюються різного роду інструкціями, методичними вказівками, положеннями тощо. Не встановлено ліцензування зазначених експертиз, адже їх проводять не тільки штатні підрозділи правоохоронних органів, а й інші юридичні й фізичні особи.

8. Необхідний закон чи інший нормативний акт, який би визначав основні правові засади проведення експертизи контрафактних об’єктів інтелектуальної власності. В цьому акті має бути визначено, хто може проводити зазначені експертизи, вимоги до експертів, основні цілі й завдання експертизи, її ліцензування, відповідальність за якість і вірогідність та інші питання.

Такі експертизи могли б проводити представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), творчі спілки та інші організації, профіль і фаховий рівень яких відповідатиме встановленим вимогам.

9. Експертизи контрафактних об’єктів інтелектуальної власності мають спеціалізуватися відповідно до виду інтелектуальної діяльності. Має бути й відповідне правове забезпечення таких експертиз. Мають бути встановлені жорсткі вимоги до експертів як морального, так і правового характеру.

10. Зазначені експертизи повинні проводитися на цивільно-правових засадах, тобто на договірній, платній основі. В умовах ринкової економіки така цивільно-правова форма відносин експертів і замовників є найбільш раціональною.