ВИСНОВКИ

Науково-теоретичний і практичний аналіз чинного законодавства України щодо експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності дає підстави для висновків, формулювання окремих положень і пропозицій.

1. Інтелектуальна діяльність та інтелектуальна власність в умовах ринкової економіки визначають стратегію і тактику соціально економічного розвитку країни. У зв’язку із цим слід очікувати суттєву активізацію інтелектуальної діяльності, а отже й охорони інтелектуальної власності.

2. Специфічною особливістю інтелектуальної власності є те, що майже всі її об’єкти піддаються тій чи іншій експертизі, кількість видів якої неухильно зростає, але їх правове забезпечення належним чином не врегульоване ні на нормативно-правовому, ні на організаційно правовому рівні. Немає єдиного державного органу управління цією експертизою; недостатня й недосконала нормативно-правова база експертиз у сфері інтелектуальної діяльності, немає єдиного методичного, матеріально-технічного, інформаційного та іншого необхідного забезпечення.

3. Зазначені фактори зумовлюють передусім гостру необхідність удосконалення нормативно-правового забезпечення проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. При цьому зазначені експертизи необхідні як при кваліфікації об’єктів інтелектуальної власності, так і при їх використанні. У свою чергу використання об’єктів інтелектуальної власності може бути правомірним або неправомірним, що зумовлює специфічні особливості таких експертиз.

4. Експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в сучасних умовах численні, різні за своїм характером, метою, цілями, формами, змістом тощо. Їм властива своя специфіка, і вони потребують свого спеціального-правового регулювання, методично-правового забезпечення. На сьогодні в Україні загальне методично-правове забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності майже відсутнє.

5. Передусім необхідно прийняти закон України про експертизу. У цьому законі мають бути визначені концептуальні засади експертизи в будь-якій галузі суспільної діяльності, її принципи, суб’єкти, об’єкти, загальні вимоги до експертизи. У законі України про експертизу також має бути передбачена юридична відповідальність за порушення його норм.

6. Доцільно прийняти закон України і стосовно інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. У ньому слід визначити загальні засади й принципи експертизи у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності, суб’єкти, об’єкти, загальні правила проведення експертизи й вимоги до неї, вимоги до експертних організацій, експертів і відповідальність за порушення визначених правил проведення експертизи. Цей закон має охоплювати своєю чинністю наукову, і науково-технічну експертизу, що є експертизою інтелектуальної діяльності і її результатів – інтелектуальної власності.

7. У розвиток законодавства України про експертизу необхідно прийняти окремі закони про експертизу у сфері інтелектуальної власності відповідно до специфіки її окремих груп: закон України про експертизу наукових і науково-технічних досягнень; окремий закон про експертизу промислової власності (замість норм про експертизу, розкиданих у патентних законах України), у тому числі експертизу засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це мають бути закони про експертизу всіх результатів інтелектуальної діяльності щодо їх відповідності встановленим вимогам і нормам.

8. Окремий закон України (і не один) має бути прийнятий про експертизу контрафактних об’єктів інтелектуальної власності, неправомірне виробництво яких буде постійно зростати. Виходячи з різноманітності об’єктів інтелектуальної власності й постійного удосконалення контрафактного використання зазначених об’єктів такий закон має бути (якщо це один закон) багатопрофільним.

9. Потребує істотного удосконалення й система відомчого нормативно-правового забезпечення.

10. Відомчі нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки, рекомендації тощо) мають розроблятися й прийматися всіма підприємствами, організаціями й установами, що також проводять експертизу як власних результатів наукової і науково-технічної (інтелектуальної діяльності), так і у своїх інтересах. Такої нормативно-правової бази потребують і органи самоврядування, які в межах своєї компетенції також наділені правом проводити значну кількість різноманітних експертиз, хоча не завжди забезпечені необхідною нормативною базою, що впливає на якість наукової і науково-технічної експертизи.

11. Необхідне створення єдиної централізованої системи експертизи в Україні, що зумовлюється не тільки експертизою у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності за своїми масштабами, а й експертизи об’єктів з певною метою. Адже експертиза в багатьох випадках містить елементи передбачення й прогнозування інтелектуального розвитку на певний період. А без такого передбачення чи прогнозування успішний розвиток, у тому числі й інтелектуальний, неможливий.

12. Істотним недоліком організації і проведення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності в Україні є відсутність єдиної системи методично-правового забезпечення експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Не всі методичні посібники відповідають вимогам чинного законодавства й науково-методичному рівню, що не сприяє їх однозначному розумінню й проведенню експертизи на належному науково-теоретичному рівні.

13. Для відповідного нормативно-правового, організаційно-правового й методично-правового забезпечення експертизи необхідні відповідні висококваліфіковані кадри експертів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.

14. Кількість експертиз у сучасних умовах, їх різноманітність, зміст потребують створення єдиного координаційного центру, який би взяв на себе відповідальність за організацію і діяльність експертиз у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Такий центр, принаймні у сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності в Україні, необхідний. Адже державного управління експертизою в Україні, як у сфері інтелектуальної діяльності, так і експертизою в цілому, сьогодні відсутнє.

15. Важливою проблемою матеріального забезпечення експертизи є її фінансування. У сучасних умовах фінансування експертизи у сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності здійснюється переважно за рахунок Державного бюджету, що видається не завжди доцільним.

По-перше, значне зростання кількості експертиз, що проводиться за рахунок Державного бюджету, лягає на нього важким тягарем, що в сучасних умовах суттєво збільшує видатки Державного бюджету, хоча певна кількість експертиз завжди буде провадитися за цей рахунок.

По-друге, закони ринкової економіки, хочемо ми того чи ні, опанують і експертизу. У більшості випадків експертизи у сфері інтелектуальної власності будуть проводитися на цивільно-правових засадах.

16. Наукові й науково-технічні експертизи уже зараз проводяться переважно на платній основі, тобто на цивільно-правових засадах за схемою: замовлення – виконання – експертний висновок – плата. Це найбільш реальна модель за сучасних умов. За рахунок замовника повинні проводитися всі експертизи об’єктів авторського права й суміжних прав, якщо в них виникає потреба.

17. Експертиза об’єктів промислової власності сьогодні проводиться за рахунок Державного бюджету. За проведення експертизи об’єктів промислової власності із заявників стягується встановлений збір, який не покриває витрат на експертизу.

18. Доцільно поступово переводити експертизу об’єктів промислової власності також на платну основу на цивільно-правових засадах, тобто на договірній основі. Переважна більшість заявок на об’єкти промислової власності надходить від роботодавців, які зацікавлені в патентуванні того чи іншого об’єкта, отже вони й мають сплачувати витрати на патентування.

Заявники – індивідуали повинні бути звільнені від будь-яких зборів і виплат.

19. Експертиза контрафактних об’єктів інтелектуальної власності має проводитись лише за рахунок порушника за умови встановлення контрафакції.