Дедуктивні умовиводи
Всю множину умовиводів за характером звязку між засновками та висновком поділяють на дедуктивні та недедуктивні (правдоподібні). Назва “дедуктивний умовивід” походить від лат. deductio – виведення.
У таких умовиводах звязки між засновками та висновком являють собою формально-логічні закони, тому за істинних засновків висновок повинен бути істинним. Зв’язки за формою між засновками та висновком у недедуктивних умовиводах забезпечують отримання тільки правдоподібного висновку за істинних висновків.Правдоподібний умовивід – умовивід, у якому між засновками і висновком не існує логічного слідування, а наявне відношення підтвердження. Виокремлюють різні види правдоподібних умовиводів. Серед них: індуктивні умовиводи та умовиводи за аналогією.
У традиційній логіці умовиводи за напрямком виведення наслідку поділяють на дедуктивні, індуктивні. Якщо у дедуктивному умовиводі здійснюється перехід від загального до часткового знання, то в індуктивному навпаки, від часткових знань до загальних. За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяються на демонстративні і недемонстративні (імовірні).
У демонстративних умовиводах отриманий висновок має характер необхідно істинного, а в правдоподібних – імовірно істинний. У сучасній логіці склався підхід, який вважає неможливим ототожнення дедукції з переходом від загального до часткового, а індукції – з переходом від часткового до загального. Тому в логіці у визначенні дедукції чітко виявилися два підходи. Перший, виходячи з норм традиційної логіки, розглядає дедукцію як висновок, який ми отримуємо в результаті переходу від знання більш високого ступеня загальності до нового знання, яке має менший ступінь загальності. Саме в такому контексті у свій час Арістотель вперше докладно розробив теорію дедукції.
Щодо сучасної математичної логіки, то в ній дедуктивним умовиводом називається такий умовивід, в якому зв’язок засновків і висновку зумовлюється законами логіки та в якому висновок із логічною необхідністю випливає із засновків і дає достовірні (істинні) знання. Чітка фіксація істотної відмінності класичного і сучасного розуміння дедукції особливо важлива для рішення методологічних питань. 5.4.