<<
>>

§4. Інші логічні помилки

Певним чином осібно стоїть ряд інших логічних помилок.

1. Першою серед таких визначимо помилку а dicto secundum quid ad dictum Simpliciter («від сказаного у від­носному значенні до сказаного безвідносно») виникає в тому випадку, коли вираз, узятий в умовному, відносно­му значенні, приймається потім у значенні безумовному.

Наприклад, миш’як, стрихнін, синильна кислота, бу­дучи введені в організм в значній кількості, заподіюють смерть. Ми в даному випадку про ці речовини говоримо в умовному сенсі, тобто говоримо про їх отруйність, коли вони введені в організм «у значній кількості». Але якби ми сказали, що вони завжди заподіюють смерть, то ми припустилися би вказаної помилки, тому що в дуже ма­лих дозах вони не смертельні і, як відомо, використову­ються як ліки. У другому випадку ми відкинули ту умову, на яку вказували з самого початку.

2. Друга помилка такого роду - fallacia а sensu composito ad sensum divisum («помилка від збірного сенсу до сенсу розділювального») або називання роду замість виду тра­пляється внаслідок ототожнення терміну збірного з тер­міном загальним. Коли ми використовуємо загальний термін, то все справедливе стосовно цілого класу речей чи явищ, що позначається загальним терміном, є справедли­вим і стосовно кожної окремої речі чи кожного явища, які входить до цього класу. Але коли ми використовуємо збір­ний термін, то це твердження може бути неприйнятним. Те, що слушне щодо цілого, такого, що позначається збір­ним терміном, може бути неприйнятним щодо частин, які входять до цього цілого. Наприклад, якесь товариство, у якому я перебуваю як його член, ухвалило рішення, яке заслуговує суспільного чи морального осуду. Якщо хто- небудь стане і мені дорікати за прийняття цього рішен­ня, то він допустить помилку fallacia а sensu composito ad sensum divisum, оскільки це твердження, справедливе щодо товариства, взятого в цілому, може бути цілком не­справедливим стосовно окремих членів цього товариства, які могли подавати свій голос проти вказаного рішення.

Схема цієї помилки: Люди брехливі.

Приклад: Птахів легко навчити людської мови.

Тут помилка виникає внаслідок того, що вид підміни­ли родом. З того, що папугу можна навчити деяким люд­ським словам і виразам, не випливає, що цьому можна на­вчити курку чи індика.

3. Fallacia а sensu diviso ad sensum compositum («по­милка від сенсу розділювального до сенсу збірного») тра­пляється в тому випадку, коли ми стосовно збірного цілого стверджуємо те, що стосується тільки частин цього ціло­го. Тут відбувається також ототожнення термінів загаль­ного і збірного. У загальних поняттях те, чого ми не може­мо сказати щодо індивідуума того чи іншого класу, ми не можемо стверджувати і стосовно всього класу. У збірних поняттях, навпаки, про частини збірного цілого можемо стверджувати багато такого, чого не можемо стверджу­вати стосовно цілого. Наприклад, хто-небудь, розмірко­вуючи про зроблені ним витрати, може сказати: «Ця ви­трата мене не розорить», і про іншу витрату скаже: «І ця витрата мене не розорить». Якщо він міркуватиме таким чином і про решту всіх інших витрат, то він повинен буде визнати, що всі витрати його не розорять. Утім, це може бути помилковим, оскільки те, що справедливе стосовно кожної витрати, узятої окремо, може бути зовсім неспра­ведливим стосовно всіх витрат, узятих разом. Або інший приклад. Хворий хоче визначити чи смертельна його хво­роба, чи ні. Розглянувши кожен симптом окремо, він ви­являє, що кожен симптом окремо не смертельний; звідси він робить висновок, що його хвороба не смертельна. Але це міркування може виявитися неправильним, тому що кожен симптом, узятий окремо, може бути не смертель­ним, а всі в цілому можуть виявитись смертельними.

Схема цієї помилки: Я терпіти не можу зради.

Приклад: Англійський прем’єр — не ворог свого народу.

Тут зрозуміло, що займаючи таку посаду, він не може бути ворогом свого народу.

4. Fallacia accidentis - змішування суттєвого з випад­ковим є різновидом помилок, в основі яких нерозрізненні субстанційні якості об’єктів і їх часткові якості.

При та­кій помилці об’єкту в якості основної ознаки приписують ознаку випадкову.

Схема цієї помилки: Усі вродливі дівчата люблять мо­ряків.

Приклад: Доктор наук, а цвяха забити не може!

Рівень освіти і академічний досвід - суттєві для доктора наук ознаки, а тому це не повинно гарантувати наявність у нього тих чи інших практичних навичок, бо це - випадкові ознаки для доктора наук.

5. Від можливого до дійсного (a posse ad esse non vallet conse-quentia) - це помилка демонстрації. Як і багато ін­ших помилок, вона пояснюється або поспіхом у висновку, або просто його некоректністю. Вихідне правило цієї по­милки: «Від можливого не слід виводити до дійсного». Тут слід мати на увазі, що ні часткова ознака не обов’язково може бути загальною, ні загальна ознака - частковою.

Схема цієї помилки: Капуста дешева.

Картопля — овочі. Овочі дешеві.

Приклад: Тинейджерів у церкві багато, як ніколи. Саме вони складають сьогодні ядро української греко-ка- толицької церкви.

Тут очевидний паралогізм: з того, що у церкві, най­ближчій до Тернопільського медінституту на святкову службу зібралося більше тинейджерів, ніж людей іншого віку, не слідує, що так буває завжди. А тому на цій підста­ві не слід робити такого висновку, бо це сталося у звичай­ний навчальний день; а тим більше, зважте, що «складати ядро» чогось, це не лише питання кількості.

<< | >>
Источник: Логіка. Основні поняття і принципи : навчальний посібник / В. М. Вандишев. - Київ,2016. - 300 с.. 2016

Еще по теме §4. Інші логічні помилки: