§5. Метод залишків

Суть цього методу зводиться до наступного. Нам дано ряд явищ A, B, C, які ми вважаємо передуючими, і потім дано ряд явищ а, b, с, які ми вважаємо наступними. Нехай з попереднього досвіду нам відомо, що А є причиною а, а В є причиною b; тоді, усунувши ці відомі нам причини, ми отримаємо, що С є причиною с.

Саме за допомогою цього методу було відкрито нову планету Нептун. Виявилось, що спостережувані рухи Урану не узгоджувалися з напрямом руху, знайденого за допомогою обчислення. На відміну від розрахованого рух Урану то сповільнювався, то прискорювався. Треба було визначити причину порушення руху Урану. Було відомо, яка кількість порушень у траєкторії Урану була пов’язана з впливом відомих у той час небесних тіл. Коли залишили поза увагою відомі вже впливи, то в залишку виходило порушення, причину якого потрібно було знайти. Не залишалось нічого, окрім необхідності

припустити існування ще якоїсь невідомої досі планети, яка також бере участь у визначенні шляху Урану. Такою планетою і виявився Нептун.

Правило методу залишків можна сформулювати так: «Відніміть від даного явища природи ту частину його, яка, завдяки минулим індукціям, відома як дія певних передуючих, і частина явища природи, що залишається (залишок), буде впливом решти передуючих».

<< | >>

↑

Источник: Логіка. Основні поняття і принципи : навчальний посібник / В. М. Вандишев. - Київ,2016. - 300 с.. 2016

Еще по теме §5. Метод залишків:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -