Поділ суджень за модальністю

Розглянуті раніше прості судження характеризують фактичний стан речей у дійсності. Вони відносяться до загального класу ассерторичних висловлень.

Ассерторичними є прості судження, які відображають факт наявності (або відсутності) у певного предмета (класу однорідних предметів) його певної ознаки.

Такі судження констатують лише факт наявності зв’язку між субєктом і предикатом, але не дозволяють більш детально зясувати зміст цього зв’язку, тобто визначити, чи є він необхідним або випадковим. Через те виникає потреба розгляду класифікації суджень з огляду на вияв категорій необхідності та випадковості.

Модальним є таке просте судження, в якому відношення між предметом думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв’язку. Наприклад, “Необхідно, що вода замерзає при нулю градусів за Цельсієм”.

Модальність (від лат. modus – міра, спосіб) є оцінкою висловлювання, яка робиться з тієї чи іншої точки зору. На практиці модальні оцінки отримають свій вираз у поняттях “необхідно”, “можливо”, “ймовірно”, “доведено”, “обов’язково” тощо.

У традиційній логіці модальні судження за природою модальності поділяють на:

- судження за об’єктивною модальністю;

- судження за логічною модальністю.

За об’єктивною модальністю судження поділяють на:

- судження можливості;

- судження дійсності;

- судження необхідності.

Судженням можливості є таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але вже реалізована можливість. Логічна структура простих модальних суджень має вигляд “М (S є Р)” або “М (S не є Р)”, де М означає модальний оператор (модальне поняття). Наприклад, “Можливо, на Марсі є життя”, “У цій ситуації можливе застосування зброї”.

Судженням дійсності є такий вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в реальності. Наприклад, “Статут Хмельницького університету управління та права прийнятий”, “Робота першого цеху зупинена”.

Судженням необхідності є модальне судження, в якому відображена обов’язковість існування певного предмета, явища, або зв’язку між ними. Наприклад, “Після літньої сесії з необхідністю будуть канікули”, “Необхідно, що б усі громадяни України дотримувалися чинного законодавства”.

За логічною модальністю судження поділяють на:

- проблематичні (ймовірні);

- достовірні.

Проблематичним називається модальне судження, в якому яка-небудь ознака передбачувано стверджується або заперечується відносно предмета думки. Наприклад, “Ймовірно, тут була симуляція хвороби”.

Розрізняються проблематичні судження і судження можливості. Для порівняння візьмемо два судження:

1. “Можлива побудова гідроелектростанції на річці”;

2. “Ймовірно, в цьому місці побудувати гідроелектростанцію на Південному Бузі”.

Перше судження є судженням можливості, оскільки у ньому відображено знання про те, що реально побудувати на річці гідроелектростанцію. Друге судження є проблематичним, оскільки виражає знання про те, що реально побудувати на р. Південний Буг електростанцію.

Таким чином, судження можливості відображає більш глибоке знання предмета. Тому таке знання має завершену форму.

Щодо проблематичного судження, то воно відображає незавершене, передбачливе знання. Таке ймовірне по характеру твердження про належність певної ознаки у предмета ще не означає, що він дійсно буде мати цю ознаку. Наприклад. “Ймовірно, що студент А. складе сесію на “відмінно”.

Достовірним є судження, в якому виражається знання, що має повну визначеність про належність ознаки предмету. Наприклад, “Достовірно відомо, що студент А. склав сесію на “відмінно”.

Модальні судження вивчаються модальною логікою, в якій є зокрема, розділи: логіка норм, логіка часу, ідентична логіка, логіка дії, логіка прийняття рішень. 3.8.