Загальна характеристика законів логіки.
Мислення людини нерозривно пов’язане із законами об’єктивного світу, оскільки у специфічній формі відображає ті закономірності, які панують у природі та суспільстві. Тому закони логіки не створюються людьми, а існують об’єктивно, тобто існують і діють незалежно від волі і бажання тих чи інших осіб.
Вони відображають у мисленні ті закономірності, які існують в реальному житті. По своїй суті закони логіки у суб’єктивній формі відображають закони об’єктивного світу. Тому людина змушена, незалежно від того, знає вона про існування законів логіки чи ні, мислити і діяти відповідно до їх змісту.Отож, виражаючи основні властивості мислення, закони логіки, свою основу мають в об’єктивній дійсності. Будь-який із таких законів відображає певну сторону дійсності, її властивості, має своє джерело у природі. Тому вони не можуть бути скасованими або заміненими іншими. Закони логіки мають універсальний і загальнолюдський характер, оскільки діють у природі, суспільстві і мисленні. Розуміння цих законів склалося в результ|унаслідок|аті багатовікової суспільно-історичної практики, яка відображала | такі постійни властивостей речей, як їх стійкість, визначеність, неможливість одночасного існування в одному і тому ж предметі. Через те закони логіки є законами правильного мислення, а не законами самих речей і явищ об’єктивного світу.
Логіку цікавить не посто певна сукупність понять, суджень, умовиводів, а лише та, в якій між ними існує визначений, послідовний, несуперечливий, обґрунтований зв’язок. Саме логічні закони забезпечують вказані ознаки істинних міркувань.
Ще недавно під логічним законом розуміли внутрішній, суттєвий. необхідний, зв’язок між логічними формами мислення у процесі побудови тих чи інших міркувань. Таке його розуміння отримало вираження в чотирьох головних логічних законах: закону тотожності, закону суперечності (несуперечності, протиріччя), закону виключеного третього та закону достатньої підстави.
Вказані формально-логічні логічні закони виражають вимоги правильної побудови і зв’язку мислення, оскільки відображають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обґрунтованість.|суттєва|З виникненням та розвитком сучасної логіки, в якій аналіз процесу мислення проводиться формалізованою мовою, виникла потреба переосмислення визначення самого змісту логічного закону. Адже така логіка у своїй основі абстрагується від характеристики думок, оскільки досліджує їх лише в контексті істинності чи хибності. Тому в сучасній логіці під логічним законом розуміють завжди істинні висловлювання. Йдеться про складні висловлювання, істинність яких не залежить від логічних значень їх складових.
Закони логіки в процесі мислення відіграють особливу| рол|з'являються|ь, оскільки є найбільш загаль|спільними|ними, лежать в основі різних логічних операц|із|ій з поняттями, судженнями, умовиводами і використовуються в процесі спростування |умовисновків|і доведення. Три перших| закони були сформульовані у свій час Аристотелем. Закон достатньої підстави сформулював Г.|основи|Лейбніц (XVII ст.). |світу|
Окрім названих основних формально-логічних законів, що виражають важливі властивості правильного мислення (визначеність, несуперечність, чіткість мислення, вибір “або — або” в альтернативних ситуаціях) існує багато інших формально-логічних законів, яким підкоряється правильне мислення в процесі операції окремими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами).
До основних ці закони належать саме тому, що вони відіграють особливу роль, постають найзагальнішими принципами мислення, знаходяться в основі всіх логічних операцій з поняттями, судженнями, застосовуються для виведення та обгрунтування нових знань.
Основні формально-логічні закони відрізняються від неосновних тим, що вони:
- виражають кардинальні принципи логічного мислення такі як, визначеність, несуперечливість, послідовність, обґрунтованість;
- є основою доведення всіх інших істинних суджень, тобто мають фундаментально-аксіоматичний статус;
- визначають основні логічні оператори та окреслюють предметні межі їх застосування.
Отож, закони логіки виявляються у мисленні в якості принципів правильного міркування в процесі доведення істинних думок і теорій та спростування помилкових думок.
Мислення у процесі використання окремих логічних форм підпорядковується також і неосновним логічним законам. Основні і неосновні закони логіки постають законами формування та розвитку мислення, тому їх розглядають поза залежністю від конкретних суджень та їх зв’язків.
4.2.