Закон тотожності

Логіка висловлювань (саме до такої логічної системи зводиться розв’язання будь-якої формально-логічної задачі) є двозначною логікою. У вказаній системі основними законами є закони: тотожності, суперечності (несуперечності), виключеного третього та достатньої підстави.

Закон тотожності можна сформулювати у такому вигляді: будь-яка думка протягом даного міркування (за будь-яких перетворень) повинна зберігати один і то й самий зміст”. У вигляді формули він записується так: А є А або А= А.

У математичній логіці закон тотожності виражається формулою: А А (або А А, де знак рівнозначності).

У формальному розумінні ця формула є тотожно-істинною, оскільки незалежно від істинності або хибності судження А, частини еквіваленції завжди матимуть однакове значення.

У мисленні закон тотожності виступає як нормативне правило (принцип). А це означає, що в процесі міркування не можна тотожні думки приймати за різні, різні – за тотожні, тобто, підміняти одну думку іншою, одне поняття — іншим. Наприклад, тотожними за обсягом будуть три таких поняття: “столиця України”, “місто, де працює уряд України”, “найбільше місто України”. Всі названі поняття означають одне і те ж місто Київ, але дають різну інформацію про нього.

Отже, у законі тотожності сформульований принцип, який вимагає вкладати в думку один і то й же предмет, взятий в один і то й же час, в одному і тому самому відношенні. Тому, згідно цього закону, забороняється тотожні думки приймати за різні, а різні за тотожні. При його порушенні стає можливим ототожнення різних думок і розрізнення тотожних. Таку можливість зумовлюють особливості природної мови. Адже вона дозволяє висловлювати одну і ту саму думку через різні мовні вирази. А це створює можливість підміни вихідного смислу понять у форми заміни однієї думки іншою.

“Суддя до підсудного - Ким працюєте?.

- Підсудний – Солістом.

- Суддя – І де співаєте?

- Підсудний - Я не співаю, а солю помідори, огірки”.

У даному випадку підсудний в поняття “соліст” вклав інший, відмінний від загальновживаного значення зміст. Для нього солістами є ті люди, які солять овочі. В цьому контексті також можна навести відомий приклад, коли в процесі спілкування співбесідники в зміст поняття “капітан” владали різний зміст, оскільки для одного з них це поняття означало людину, яка була капітаном спортивної команди, для другої - людину, яка має військове знання “капітан”, а третій мав на увазі капітана судна. Зрозуміло, що у них предметної розмови не вийшло. Тому вживання омонімів і синонімів без попереднього вияснення, що означає їх зміст, зумовлює логічну помилку, яка спричиняє непорозуміння між учасниками спілкування. Як показує практика, в процесі дискусії порушення закону тотожності виявляється тоді, коли опонент, виступаючи по вибраній темі, дозволяє собі підміняти один предмет обговорення іншим, використовує терміни і поняття в іншому сенсі, чим це загальноприйнято, не попереджаючи про це слухачів. Зокрема, в суперечках нерідко ідеалістом вважають людину, яка вірить і дотримується певних ідеалів, живе заради високої мети, а матеріалістом — людину меркантильну, яка прагне наживи, особистого збагачення. Насправді. Ідеалізм і матеріалізм є двома головними філософськими напрямами, які по різному вирішують основне питання філософії щодо первинності матерії чи свідомості духу. При цьому матеріалісти виходять з того, що первинним є матерія, а свідомість є явищем похідним від від матерії, її специфічною властивістю.

В умовах розвитку демократії ми часто стаємо свідками політичних дискусій на самому високому рівні, коли суперечку з опонетом по суті підміняють суперечкою про слова. Іноді опоненти говорять про різні речі, але будучи при цьому абсолютно впевнено в тому, мають на увазі одне і те ж. В основі цієї помилки, як вже зазначалося раніше, лежить вживання слів омонімів, тобто слів, які в природній мові мають декілька значень.

Іноді помилка виникає при використанні особистих займенників: вона, воно, ми і ін., коли доводиться уточнювати: “Хто — він?” або “Хто — вона?” В результаті ототожнення різних понять виникає логічна помилка, яка називається “підміною поняття”.

Із-за порушення закону тотожності виникає і інша помилка, так звана “підміна тези”. Суть її полягає в тому, що в процесі доведення або спростування висунуту тезу часто умисно або неусвідомлено підміняють іншим. У наукових і інших дискусіях це виявляється в приписуванні опонентові того, чого він не говорив. Зрозуміло, такі прийоми ведення дискусій є некоректними, а тому недопустимими.

Дотримання вимог закону тотожності має першочергове значення особливо для юридичної практики, де вживання понять повинно бути здійснене в їх точному, оговореному значенні. Так, у розгляді будь-якої справи насамперед важливо визначити зміст понять, які використовує підозрюваний, обвинувачений або свідок, а потім використовувати ці поняття в домовлених смислах. У противному випадку замість зясування суті справи може відбутися її заплутання.

Отже, закон тотожності є одним із основних принципів побудови законодавства, однозначного в своїх тлумаченнях. На його використанні засновані, наприклад. такі дії як пізнання місця злочину або події, зброї, використаної злочинцем, встановлення достовірності грошових купюр, документів (паспортів, військових посвідчень, студентських квитків і ін.).

Ототожнення (або ідентифікація) широко використовується в слідчій практиці, наприклад, при пізнанні предметів, людей, звіренні почерків, документів, підписів, відбитків пальців тощо.

Наявність помилкового алібі у тіх чи інший справі можливе тільки на засадах порушення закону тотожності, яке на практиці виявляється у вигляді свідомих чи несвідомих помилкових свідчень свідків або підсудного в суді, розробці хибного сліду, невірного опису зовнішності злочинців, помилок свідків при складанні фоторобота особи злочинця тощо. 4.3.