§5. Закон виключеного третього

Закон виключеного третього формулюють так: «При наявності двох суджень, з яких одне стверджує те, що інше заперечує («А є В» і «А є не-В»), не може бути тре­тього, середнього судження».

Закон виключеного третього краще за все можна пояс­нити, якщо сказати, що, згідно з цим законом, про будь- яку якість речі ми можемо тільки стверджувати, що вона або притаманна речі, або не притаманна; у цьому випадку не може бути нічого третього, середнього, будь-що третє в цьому випадку виключається. Приписуючи якій-не- будь речі який-небудь предикат, ми можемо приписувати їй тільки або В, або не-В. Річ повинна бути або чорною, або не-чорною. Рослини можуть бути або хвойні, або не- хвойні; тварини можуть бути або хребетні, або безхребет­ні; нічого третього бути не може (tertium non datur).

Якщо закон суперечності вирішує питання стосовно хибності судження протилежного істинному, то закон ви­ключеного третього вирішує питання про істинність су­дження, яке протилежне хибному. З двох суперечливих суджень «усі метали - тверді тіла» і «деякі метали не є тверді тіла» одне має бути, безумовно, істинним. Немож­ливо, щоб обидва судження були хибними, а істинним ви­явилося якесь третє судження.

Закон суперечності припускає можливість хибності двох протилежних суджень і істинність якогось третьо­го судження. Наприклад, хибними є обидва протилежних судження: 1) «усі індійці агресивні» і 2) «жоден індієць не агресивний». Або: 1) «в усіх сучасних державах існує справжня демократія» і 2) «у жодній сучасній державі не існує справжньої демократії». Або ще: 1) «усі метали - рід­кі тіла» і 2) «жоден метал не є рідким тілом». Усі ці суджен­ня хибні, а істинним виявляється саме третє судження: «деякі індійці агресивні», «у деяких сучасних державах існує справжня демократія», «деякі метали - рідкі тіла».

Тому хибність одного судження не є підставою істин­ності протилежного йому судження.

Закон виключеного третього також виключає можли­вість істинності двох суперечливих суджень, але показує, на відміну від закону суперечності, що такі судження не можуть бути одночасно хибними.

Закон виключеного третього застосовується не лише до суджень А і О, Е і І, але й до суджень про одиничні пред­мети. У такому разі ми стверджуємо, що даний предмет має чи не має певну ознаку, або певне відношення. На­приклад, «Іван - росіянин або не росіянин», «цей папір білий або не білий» тощо. Одне з цих суджень, безумовно, істинне, а друге - хибне, третього бути не може. Звісно, якщо ми стверджуємо, «Іван росіянин або грузин», «цей папір білий або зелений», то не виключена можливість хибності обох суджень і істинності якогось третього, на­приклад, «Іван - українець», або «цей папір - червоний». У такому випадку діє лише закон суперечності: якщо одне судження істинне, то друге - хибне. Але обидва судження можуть бути хибними і тому з хибності одного не випли­ває істинність другого.

Таким чином, ми бачимо, що закон виключеного тре­тього вирішує питання стосовно істинності судження, яке суперечить хибному: з двох суперечливих суджень про одне й те ж одне судження, безумовно, істинне, друге - хибне. Або: з двох суперечливих суджень про одне й те ж

одне з цих суджень, безумовно, істинне, а третя можли­вість виключається.