Зміст та обсяг поняття і відношення між ними.

Будь-яке поняття за своєю логічною структурою складається із змісту та обсягу, оскільки включає в себе одночасно як сукупність суттєвих ознак про той чи інший предмет, так і сукупність (кількість) елементів, які входять до нього.

Змістом понять є сукупність суттєвих ознак одноелементного класу або класу однорідних предметів, відображених у цьому понятті. Так, змістом поняття “квадрат” є сукупність двох суттєвих ознак: “наявність рівних сторін” та “наявність всіх кутів прямими”.

Обсягом понять називають множину узагальнених в ньому предметів. Тому під обсягом поняття “квадрат” мають на увазі множину всіх квадратів, які існували раніше, існують зараз та існуватимуть у майбутньому.

Зміст і обсяг поняття пов’язані між собою. Це пояснюється тим, що виявлені істотні ознаки мають відношення тільки до визначеної кількості елементів, які входять до даного поняття. Їх взаємозв’язок відображає закон оберненого відношення між змістом і обсягом поняття. Він говорить про те, що із розширенням змісту поняття зменшується його обсяг, і навпаки, із зменшенням обсягу поняття розширюється його зміст. Наприклад, ведення до поняття “право” нової ознаки “кримінальне” дозволяє утворити поняття “кримінальне право”. Порівняно з поняттям “право” воно має менший обсяг, оскільки включає в себе тільки елементи кримінального права. Але, при цьому збільшується його зміст, адже поняття “кримінальне право” не тільки має всі ознаки права як такого, а й водить додатково нові ознаки, які має кримінальне право.

Схематично це буде мати такий вигляд:

Тому, чим меньше ми маємо інформації про предмет, що входить конкретне в поняття, тим більш невизначений його кількісний склад, а тому ширший клас предметів, які воно включає в себе. І навпаки, чим більше інформації про предмет міститься у понятті, тим більш визначеним і вузьким стає коло предметів, які відображаються у ньому.

Оскільки будь-яке поняття має зміст та обсяг, то їх можна покласти в основу класифікації понять. При цьому потрібно пам’ятати, що процес класифікації понять має певні труднощі, які пов’язані насамперед з тим, що ми маємо справу не з емпіричною дійсністю, а з суттєвими ознаками предметів чи явищ. Тому істинність тих чи інших класифікацій понять ми не можемо перевірити на емпіричному рівні. Водночас запропоновані класифікації, не зважаючи на їх природну умовність, “працюють” і дозволяють нам нарощувати логічні знання.

Виходячи з цього, всю наявну множину понять можна розбити на підмножини:

– за кількістю елементів обсягу;

– за характером елементів обсягу;

– за типом елементів обсягу;

– за характером ознак, що складають зміст поняття.

За кількістю елементів обсягу поняття можна поділити на пусті (нульові) і непусті.

Пустим (нульовим, порожнім) називається поняття, в обсязі якого не мислиться жодного реального елементу. Наприклад, “ідеальне право”, “абсолютно чорне тіло”, “русалка”. При цьому, хоча нульові поняття відображають клас предметів, якого в реальності не існує, вони мають велике пізнавальне значення і широко використовуються в науці. Наприклад, фізика користується при обчисленнях поняттям “ідеальний газ”, “абсолютно тверде тіло тощо). Без таких понять не було б міфів, казок та й загалом літературно-художньої діяльності, де, в якості реальних, діють вимишлені персонажі та сюжети.

Непустим називається поняття в обсязі якого мислиться один або більше елементів. Вони, у свою чергу, можуть бути одиничними або загальними.

Одиничним називається поняття, у обсязі якого мислиться один елемент”. Наприклад, “м. Хмельницький”, “ректор Хмельницького університету управління та права”, “видатна українська поетеса Леся Українка”.

Загальним називається поняття, у обсязі якого мислиться більше одного елементу. Наприклад, “колектив кафедри”, “трибуна”, “суд”.

Загальні поняття поділяють на реєструючі і нереєструючі.

Реєструючими називаються поняття, в обсязі яких мислиться така кількість предметів, яка підлягає обліку. Наприклад, “університети України”, “свідки у кримінальній справі громадянина А.” тощо.

Нереєструючими називаються поняття, котре відноситься до необмеженої кількості предметів, а тому не підлягають обліку. Наприклад, “студент”, “суддя” тощо.

Загальні і одиничні поняття можуть уживатися як в незбірному (розділовому), так і в збірному сенсі. У міркуванні “Студенти цієї групи успішно склали іспит з логіки” поняття “Студенти цієї групи” є загальним і застосовується в розділовому (незбірному) сенсі, оскільки твердження про успішну здачу екзамену з логіки відноситься до будь-якого студента цієї групи. У міркуванні “Студенти цієї групи провели загальні збори” поняття “Студенти цієї групи” вживане в збірному сенсі, оскільки студенти цієї групи розглядаються як єдиний колектив і тому це поняття є одиничним, бо дана сукупність студентів (саме цієї групи) одна, іншого такого колективу немає.

За характером елементів обсягу поняття поділяються на збірні і незбірні.

Збірним називається поняття, в обсязі якого узагальнюються не окремі елементи, а деякі множини, що розглядаються як окремі елементи. Наприклад, про одну людину ми не можемо сказати, що це колектив, оскільки ним є певна група людей. При цьому потрібно виходити з того, що елементами збірного поняття “колектив” є не окремі люди, а одиничні множини: “колектив ХУУП”, “досвідчений колектив” тощо. Збірні поняття, у свою чергу, можуть бути одиничними (“кафедра філософії та політології Хмельницького університету управління та права”) і загальними (“студентська група”).

Незбірним називається поняття у обсязі якого узагальнюються окремі предмети. Наприклад, “викладач”, “дерево”, “піраміда” тощо.

За типом елементів обсягу поняття поділяються на конкретні і абстрактні.

Конкретним називається поняття, в обсязі якого узагальнюються предмети або їх упорядковані сукупності (як матеріальні, так і ідеальні). Наприклад, “людина”, “держава”, “право”, “дерево” тощо.

Абстрактним називається поняття, в обсязі якого узагальнюються не самі предмети, а їх окремо взяті властивості. Наприклад, “несправедливість”, “чесність”, “здібність” тощо. Очевидно, що в дійсності існують несправедливі війни, чесні люди, здібні студенти, але “несправедливість”, “чесність”, “здібність” як окремі чуттєво сприйняті речі не існують.

За характером ознак, що складають зміст поняття виділяють позитивні та негативні, співвідносні та безвідності.

Позитивним називається поняття, зміст якого складається із позитивних ознак, або у назві якого є вказівка на наявність певної ознаки у предмета. Наприклад, “порядна людина”, “чесність”, “провідник електричного струму” тощо.

Негативним називається поняття, у змісті якого наявні негативні ознаки, або в назві якого є вказівка на відсутність якоїсь ознаки у предмета. Наприклад, “безвідповідальній студент”, “нечесна людина”, “неуважний” тощо. Таке поняття саме по собі не має самостійного значення, оскільки тлумачиться відносно позитивного поняття.

Необхідно звернути увагу на те, що в деяких випадках позитивне поняття може набрати форму негативного. Наприклад, поняття “недбалий”, “ненависть”, “безтурботний” є позитивним, оскільки тут частки “не” і “без” не виконують функцію заперечення, а навпаки, виражають притаманну людині негативну ознаку – “бути недбалим”, “бути безтурботним”.

Для подолання вказаних труднощів в логіці застосовується домовленість, що позитивним є таке поняття, яке самостійне не може існувати без часток “не” чи “без” (“ненависть”, “недбалий”, “негода”), а негативним – коли слово може вживатися без вказаних часток (“неграмотний”, “негарний”, “безумний”).

Необхідно зауважити, що наведена домовленість є відносною, а тому в деяких моментах може мати винятки. Наприклад, поняття “незалежність” з точки зору логіки є негативним, оскільки створюється за допомогою приєднання частки “не” до слова “залежність”.

Співвідносним називається поняття, зміст якого сам по собі немає автономного сенсу, тобто в ньому відображуються предмети, існування якого не мислиме поза його відношенням до другого. Наприклад, “”позитив” – “негатив”, “ліворуч” – “праворуч”, “чоловік” – “жінка” тощо.

Співвідносним називається поняття, зміст якого має самостійний автономний смисл. Наприклад, “університет”, “злочин”, “людина” тощо.

При проведенні типології понять за змістом чи обсягом не варто забувати, що вона у значній мірі є умовною, оскільки передбачає обов’язкове урахування обсягових і змістовних характеристик. Так, підстави поділу понять на види не виключають одна одну. Тому при здійсненні логічної характеристики поняття необхідно враховувати кожну із чотирьох вказаних підстав.

Типологію понять за змістом і обсягом можна схематично передати так:

1) за кількістю елементів обсягу

2) поняття

пусті (нульові) непусті

одиничні загальні

реєструючі нереєструючі

3) за характером елементів обсягу непустих понять

поняття

збірні незбірні

одиничні загальні

4) за типом елементів обсягу

поняття

конкретні абстрактні

5) за характером ознак, що складають зміст поняття

поняття

позитивні негативні

співвідносні

безвідносні

Дати логічну характеристику тому чи іншому поняттю означає визначити, до яких із вказаних видів воно належить. На основі співставлення чотирьох вказаних підстав логічна характеристик поняття, наприклад, “колектив” буде: 1) за кількістю елементів обсягу - непусте, загальне, нереєструюче; 2) за характером елементів обсягу непустих понять – збірне, загальне; 3) за типом елементів обсягу - конкретне; 4) за характером ознак, що складають зміст поняття – позитивне, безвідносне.

Приклади:

1. Поняття “вічний студент” – пусте, абстрактне, позитивне, співвідносне;

2. Поняття “посадовий злочин” – непусте, загальне, нереєструюче, незбірне, конкретне, негативне, безвідносне;

2. Поняття “суддя” – непусте, загальне, нереєструюче, незбірне. конкретне, позитивне, безвідносне.

3. Поняття “суддя Іванов” непусте, одиничне, незбірне, конкретне, позитивне, безвідносне.

2.3.