Інфляція: сутність, показники, різновиди, причини
Одним із найбільш виразних індикаторів макроекономічної нестабільності є інфляція. Інфляція - це стала тенденція до підвищення загального рівня цін, що супроводжується знецінюванням національної грошової одиниці.
Варто підкреслити що ціни на різні товари і послуги можуть підніматися нерівномірно. Більш того, ціни на деякі види товарів можуть знижуватися або залишатися стабільними. Це означає, що найчастіше має місце незбалансована інфляція, що приводить до зміни відносних цін і деформує структуру попиту. Скажімо, якщо ціни на сільгосптехніку ростуть швидше, ніж на сільгосппродукцію, то згодом виробники техніки можуть зіштовхнутися з проблемами збуту своєї продукції, що відносно подорожчала.Різні макроекономічні концепції по - різному пояснюють причини інфляції. Так, кейнсіанці вбачають причини інфляції в тому, що в умовах повної зайнятості зростання сукупного попиту утворює надмірний попит і спричиняє інфляцію. При цьому джерелом попиту є дохід, а гроші є інструментом реалізації попиту; При зростанні доходу та сукупного попиту монетарна влада нарощує пропозицію грошей. Надмірний попит супроводжується надмірною грошовою масою. Кейнсіанське уявлення про причини інфляції відбиває лише один з можливих сценаріїв. На практиці інфляція може розвиватись і з боку сукупної пропозиції (інфляція витрат або ж інфляція пропозиції), породжуватись самими інфляційними очікуваннями, спостерігатись в ситуації, коли економіка знаходиться далеко від стану повної зайнятості. Монетаристи вважають, що інфляція завжди е монетарним явищем (М.Фрідмен) і причиною її є надмірна відносно кількості товарів та послуг кількість грошей в обігу. Шляхом емпіричних досліджень економісти довели, що простежується кореляція між індексом грошової маси та інфляцією. Але,як підкреслив український економіст А.Г. Савченко, кореляція і причино- наслідковий зв’язок - це не одне й те саме.
Так, на початку 2000-х років в Україні були роки, коли одночасно спостерігались зростання грошової пропозиції і низька інфляція та навіть дефляція. Це означає,що економіка «проковтнула» зрослу грошову масу без наслідків для цінової стабільності. Таким чином, можна зробити висновок, що інфляція є багатофакторним процесом і в різні періоди переважає або інфляція попиту, або інфляція витрат.Для виміру рівня інфляції застосовуються цінові індекси. Найчастіше використовують індекс споживчих цін, що розраховується для постійного споживчого набору товарів і послуг, включаючи імпортні, і відбиває зміну рівня ринкових цін цього набору в порівнюваних періодах. 
ІСЦ - індекс споживчих цін;
Pt; Pt-ι - ціни відповідно в поточному і попередньому періодах;
gk- споживчий набір товарів і послуг.
Рівень інфляції показує, наскільки змінився загальний рівень цін в країні за визначений період. Наприклад, якщо повідомляється, що у визначеному році індекс цін складає 120%, це означає, що загальний рівень цін піднявся на 20%.
У більшості країн індекс споживчих цін розраховується і щомісяця, і за рік у цілому. Склад споживчого набору товарів і послуг в різних країнах включає від декількох десятків товарів і послуг до декількох сотень.
Методика розрахунку ІСЦ в Україні базується на методологічних положеннях, які закріплені Резолюцією щодо індексів споживчих цін, прийнятою на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003р.), та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР,ООН, Світового банку та Євростату «Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика».
Споживчий набір для розрахунку індексу споживчих цін в Україні визначається Держстатом. Включаються товари та послуги до споживчого набору на підставі даних про фактичну структуру витрат населення, при цьому вирішальним критерієм є частка в загальних грошових витратах домогосподарств: для продуктів харчування не менше 0,1%, для інших товарів та послуг - не менше 0,2%.
Тобто при розрахунку ІСЦ беруться до уваги найбільш вживані товари та послуги незалежно від характеру їх ціноутворення. Набір товарів та послуг переглядається раз на п’ять років. За цей час відбуваються зміни у структурі витрат домогосподарств: З’являються і розповсюджуються нові товари, інші - все менш використовуються. Крім того, на основі даних обстежень умов життя населення щорічно переглядається вагова структура споживчого набору. Споживчий набір, що був упроваджений у 2007 році, включав 296 товарів і послуг. Новий споживчий набір був упроваджений з 1 січня 2012 року містить вже 335 товарів і послуг. Поміж інших в нього ввійшли, зокрема, олія оливкова, кондиціонери, бленденри, підготовчі курси до вступу доїду ВНЗ, послуги няні, оренда житла, ноутбуки, годинники наручні, парасольки, засоби побутової хімії. Крім загальнонаціонального, в Україні розраховуються іще 27 регіональних індексів. Реєстрація цін відбувається шляхом безпосереднього відвідування ринків, підприємств торгівлі та сфери послуг, по телефону та через Інтернет; усього щомісяця реєструється близько 300000 окремих значень цін на товари та послуги.Коректний розрахунок індексу споживчих цін має велике значення як для розробки адекватної економічної політики так і для реалізації заході щодо підтримки та підвищення соціальних стандартів (індексація фіксованих доходів, встановлення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсій, визначення розмірів законодавчо встановлених соціальних виплат тощо).
Показник темпу інфляції використовують для того, щоб визначити чи прискорилася, чи сповільнилася інфляція за минулий період, наприклад за рік.
πt, πt-ι - рівень цін у відповідних періодах.
У більшості країн індекс споживчих цін розраховується і щомісяця, і за рік у цілому. Склад споживчого набору товарів і послуг в різних країнах включає від декількох десятків товарів і послуг до декількох сотень.
Інфляція має безліч характеристик. Має сенс згрупувати їх відповідно до різних критеріїв класифікації.
Залежно від конкретного значення рівня інфляції розрізняють такі три різновиди:
Помірна інфляція. Ціни ростуть відносно незначно, до 10% на рік. У рамках помірної інфляції іноді виділяють повзучу, котра характеризується тим, що ціни ростуть до 5% у рік. При такому рівні інфляції ціни досить стабільні, заощадження не знецінюються, існують нормальні умови для інвестицій. Більш того, вважається, що така інфляція стимулює підприємницьку активність.
Галопуюча інфляція характеризується ростом цін на 10-100% на рік. Оскільки в цих умовах гроші швидко знецінюються, усі прагнуть укласти їх у матеріальні цінності, в іноземну валюту, інвестувати за кордоном. Умови розвитку економіки при цьому істотно спотворюються. Вважається, що така інфляція є небезпечною для економіки і виникає потреба у заходах для її зниження. Але все-таки галопуюча інфляція протягом досить тривалих періодів може й не викликати деструктивних наслідків.
Гіперінфляція відрізняється тим, що ціни ростуть дуже швидко, на 100% і більше на рік. Усі суб'єкти економіки прагнуть якнайшвидше позбутися від грошей. Гроші втрачають свої функції, економічні суб’єкти не бажають тримати свої заощадження у грошовій формі. Населення витрачає всі поточні доходи і заощадження на покупку споживчих товарів і будь-яких інших матеріальних цінностей (нерухомості, золота, валюти), які необов'язково в майбутньому використовуються раціонально. Підприємства запасають сировину і накопичують готову продукцію в очікуванні нового сплеску цін. Зводиться до нуля інвестиційна діяльність. Розростаються обсяги усіх видів спекулятивних операцій. Інфляційні тенденції підсилюються сплеском сукупного попиту під тиском інфляційних очікувань. Починає розкручуватися інфляційна спіраль: швидкий ріст вартості життя змушує різко підвищувати номінальну зарплату, що, у свою чергу, виливається в ріст витрат виробництва і нове підвищення цін.
Недовіра до непослідовної політики державних інститутів, яка була характерною для багатьох перехідних економік в останні десятиріччя, є середовищем для розгортання некерованої інфляції. В Україні гіперінфляція розвивалася в 1992-1994 рр. У 1993 році індекс цін мав рекордне значення і перевищив 10000%.За ступенем раптовості інфляцію поділяють на передбачену і непередбачену.
Передбачена - це інфляція, яку економічні суб'єкти очікували і навіть планували. Наприклад, очікуваний рівень інфляції закладається в розрахунки
бюджету на майбутній фінансовий рік. Такий розвиток подій дає можливість деякою мірою нейтралізувати негативні наслідки інфляції.
Непередбачена інфляція найчастіше пов'язана з інфляційними шоками, тобто різкими стрибками рівня цін, що можуть стати поштовхом для тривалого інфляційного процесу.
Залежно від форм прояву розрізняють відкриту і приховану (подавлену) інфляцію.
Прихована (подавлена) інфляція виявляється не у відкритому зростанні загального рівня цін, а в дефіциті товарів і послуг. У випадку адміністративного регулювання цін, якщо останні занижені і не відповідають рівноважному рівню, товари зникають із вільного продажу і товарні маси переміщуються з офіційної економіки у тіньову, виникає дефіцит товарів і дефіцитні очікування споживачів та ажіотажний попит, що в свою чергу ще більше підсилюють дефіцит, - з одного боку і формується «чорний ринок» з більш високими цінами - з іншого. Відбувається адміністративне регулювання цін та доходів та деформується ринковий механізм
Відкрита інфляція виявляється у підвищенні цін як на вільному ринку, так і в державному секторі як загальна тенденція підвищення цін, що вимірюється загальним індексом цін. При цьому ціни на окремі товари можуть знижуватись. В таких умовах може деформуватись економічна поведінка споживачів внаслідок формування адаптивних інфляційних очікувань: споживачі звикають до думки, що зростання цін буде відбуватись і надалі, намагаються передбачити стрибки цін на певні товари та мінімізувати свої втрати нарощуючи поточний попит; при цьому падає схильність до заощаджень знижуються кредитні та інвестиційні ресурси та потенціал зростання виробництва.
Як наслідок зростає швидкість обігу грошей, виникає явище «гарячих грошей», зростає величина попиту і в результаті інфляція посилюється. В таких умовах економічні суб’єкти коригують свою економічну поведінку, зокрема намагаються підвищити ставки номінальної заробітної плати в нових трудових угодах з урахуванням інфляційних очікувань. А це, у свою чергу, викликає зростання середніх витрат виробництва і дає поштовх інфляції витрат. Реалізація вимог про підвищення заробітної плати часто веде до розкручування інфляційної спіралі «витрати - ціни»: підвищення номінальної заробітної плати - нове зростання цін як реакція підприємців - нове падіння реальних доходів. В ситуації коли центральний банк не має інструментів управління інфляційними очікуваннями, розкручування інфляційної спіралі веде до некерованої гіперінфляції.Якщо причиною підвищення загального рівня цін є зростання цін на імпортні товари за умови незмінного курсу національної валюти, має місце імпортована інфляція.
Як окремий різновид іноді виділяють інерційну інфляцію, коли рівень інфляції росте щорічно і рівномірно, минула інфляція породжує майбутню головним чином за рахунок індексації доходів.
Податкова інфляція може виникнути внаслідок встановлення державою занадто високих ставок оподаткування: втрачаються стимули для інвестування, включаються механізми гальмування росту продажів та продуктивності праці; підприємці змушені піднімати ціни. Такі явища досить легко прослідити у зв’язку між ростом акцизів та практично негайним підвищенням цін на підакцизні товари.
Інфляція цінової накидки виникає тоді, коли спостерігається високий ступінь невизначеності у державній політиці та у розвитку ринкової ситуації. Підприємці очікують несприятливих змін і заздалегідь піднімають ціни сподіваючись компенсувати майбутні помилки.
В останні роки в Україні розраховується показник базової інфляції яка є постійним компонентом загальної інфляції. Базова інфляція розраховується як загальний індекс цін, скоригований на зміни ці обумовлені сезонними чинниками, регулюванням держави або монополією.
Залежно від причин виникнення і механізму розвитку розрізняють інфляцію попиту й інфляцію витрат (чи інфляцію пропозиції).
Інфляція попиту виникає в зв'язку з тим, що темпи росту сукупного попиту перевищують темпи росту обсягу виробництва в умовах обмеженості виробничого потенціалу. Тобто цей різновид інфляції виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат і надмірного сукупного попиту (урядового, приватного, закордонного) частіш за все в умовах, які близькі до стану повної зайнятості коли бюджетно-податкова та грошово-кредитна експансія, що спрямовані на короткострокове стимулювання економіки через стимулювання сукупного попиту, та випереджальне зростання експорту порівняно з імпортом продукують підвищення цін. Механізм зв’язку між зовнішньоторговельним дисбалансом та інфляцією полягає в тому, що зростання експорту спричиняє збільшення доходу і скорочення пропозиції на внутрішньому ринку.
Якщо сукупний попит росте (зміщується ADi до AD2), економіка не реагує на це зростанням цін, оскільки обсяг виробництва Q2 значно нижче потенційного рівня виробництва Q*. Подальше зростання попиту (зсув AD2 до AD3 і AD4) у міру вичерпання вільних ресурсів і наближення до природного рівня виробництва супроводжується ростом цін (з Р1 до Р2 і Р3).
Основною причиною інфляції попиту виступає дія монетарних факторів: надмірної грошової і кредитної емісії.
Монетарні причини розвитку інфляції випливають із рівняння обміну:
MV = PY, де
М - кількість грошей в обігу;
V - швидкість обігу грошової одиниці;
P - рівень цін;
Y - реальний випуск/ доход.
Якщо номінальна грошова маса (M) чи швидкість обігу грошей (V), ростуть швидше реального випуску (Y), обидві частини рівняння можуть бути урівноважені тільки за рахунок відповідної динаміки рівня цін (P).
Держава, випускаючи гроші для покриття своїх витрат, сприяє виникненню інфляції. Дохід держави від друкування грошей називається «сеньораж».
У свою чергу причини монетарного порядку можуть викликатися ростом бюджетного дефіциту і державного боргу, що уряд гасить за рахунок емісії. Історія економіки знає чимало таких прикладів. Зокрема, це було головною причиною рекордної гіперінфляції в Німеччині в 1922-1923 рр. і в Україні в першій половині 90-х років. Інфляцію попиту можуть викликати і структурні диспропорції, пов'язані з ростом військових витрат і мілітаризацією економіки. Вони приводять до росту попиту з боку військовослужбовців і зайнятих у військово-промисловому комплексі - з однієї сторони, і відтоку виробничих і інвестиційних ресурсів з галузей, що виробляють споживчі товари - з іншої. Крім того, ріст військових витрат часто приводить до дефіциту бюджету.
Однією з причин інфляції попиту можуть служити інфляційні очікування споживачів. Якщо споживачі очікують підвищення цін, вони можуть розширити попит, запасати товари для захисту від майбутнього росту цін, починається «втеча від грошей». У результаті, крім прямого росту сукупного попиту, відбувається прискорення швидкості обертання грошей.
Інфляція витрат (чи інфляція пропозиції) розвивається, коли зростання середніх витрат виробництва випереджає збільшення продуктивності праці і реальних доходів, тобто під впливом немонетарних факторів (див. рис. 6.2.).
Якщо сукупний попит незмінний (AD=const), зменшення сукупної пропозиції при даному рівні цін (зсув AS1 у положення AS2) викликається ростом витрат на одиницю продукції і зниженням прибутковості. Найчастіше така ситуація розвивається через підвищення цін на сировину, енергоносії та проміжну продукцію, зменшення продуктивності ресурсів, а також унаслідок підвищення номінальної заробітної плати без відповідного зростання продуктивності праці, олігополістичної практики ціноутворення і збільшення податкового преса.
Інфляція витрат певною мірою має в собі механізм самообмеження: спад виробництва обмежує подальше підвищення витрат виробництва тому що зростання безробіття веде до поступового зниження номінальної заробітної плати у міру її гнучкості. Графічна інтерпретація інфляції витрат наведена на рисунку 6.2.
Рис. 6.2. Інфляція витрат.
Якщо інфляція супроводжується падінням виробництва і ростом безробіття, в економіці має місце стагфляція (стагнація + інфляція) тобто одночасне підвищення інфляції та безробіття на тлі скорочення обсягу виробництва. Зростання середніх витрат виробництва відносно скорочує прибутки фірм і веде до зниження їх випуску та сукупної пропозиції в цілому. Якщо обсяг сукупного попиту залишається незмінним, середній рівень цін підвищується. У західних країнах це явище дуже яскраво проявилося в 70-і роки 20 століття, після «нафтового шоку», коли ціни на сиру нафту в 1973-1974 рр. виросли приблизно в 4 рази. В Україні стагфляція продовжувалася протягом останнього десятиліття ХХ століття.
На практиці інфляція попиту та інфляція витрат часто взаємодіють між собою, а визначення причини та наслідків є складним завданням.
Таким чином, основними причинами інфляції є:
- -політика центрального банку, яка веде до появи надлишкової грошової маси, що не забезпечена товарами («велика кількість грошей ганяється за меншою кількістю товарів»);
- -значний дефіцит державного бюджету та інфляційні способи його покриття;
- мілітарізація економіки, яка супроводжується збільшенням бюджетних видатків, зменшенням ресурсів для громадянського виробництва, появою працівників військово-промислового комплексу на ринку товарів та послуг;
- монополізація економіки і породжувана нею тенденція до зростання цін;
- спрямована на надмірно високе оподаткування податкова політика (високі податкові ставки, надмірна кількість податків);
- невизначеність у державній політиці і породжувані нею інфляційні очікування;
- перевищення темпів росту доходів населення над темпами росту випуску та продуктивності праці;
- підвищення (з різних причин) цін на фактори виробництва;
- підвищення цін на та імпортні товари за рахунок зростання цін на світових ринках або падіння курсу національної валюти;
- зовішньоекономічні дисбаланси;
- позаекономічні причини: війни, стихійні лиха, масштабні аварії.
6.2.