Наслідки інфляції

Соціально-економічні наслідки інфляції різноманітні і різнобічні і залежать від її рівня і різновиду.

У результаті інфляції відбувається зниження рівня життя населення через знецінювання заощаджень і скорочення поточних реальних доходів.

Унаслідок інфляції виникає також і перерозподіл доходів між групами населення та між приватним сектором і державою. Від тих, хто одержує фіксовані доходи (пенсії, соціальні допомоги, посадові оклади), дохід переміщується до інших груп населення (власникам капіталу і тим, хто бере участь у процесі виробництва, чиї доходи зростають пропорційно росту цін, за умови, що ціни на ресурси ростуть повільніше ніж ціни на готову продукцію). Непередбачувана інфляція знижує реальну вартість всіх видів фіксованих доходів і фактично збільшує доходи тих, чиї ціни зростають швидше, а також боржників (як приватних, так і офіційних) чия реальна вартість боргу скорочується. В цій ситуації мінімізувати втрати можна за рахунок диверсифікації доходів та активів. У дореформеній Україні основним видом сімейних доходів була фіксована заробітна плата та не було можливостей для суттєвої диверсифікації активів. Тому втрати та зубожіння населення було дуже глибоким і болісним, їх наслідки відчуваються й досі.

Крім того, в умовах інфляції виникає ефект Танзі-Олівера: у результаті свідомого відтягування податкових платежів платники податків виграють від того, що вносять у бюджет уже знецінені гроші. З іншого боку, податкові надходження ростуть разом з інфляційним збільшенням номінальних доходів і можуть служити джерелом засобів для погашення дефіциту. Свої борги уряд може теж оплачувати грошима, що знецінилися. Виникає своєрідний ефект інфляційного оподатковування.

Інфляція приводить до перерозподілу засобів між кредиторами і позичальниками і зниженню реальної вартості заощаджень. Нейтралізувати цей процес можна, використовуючи рівняння І. Фішера

де і - номінальна ставка відсотка;

r - реальна процентна ставка; π^e - очікуваний рівень інфляції.

З іншого боку, підвищення номінальних процентних ставок знижує стимули для інвестування.

Може відбуватись перерозподіл доходів через чорний ринок коли товари зникають з вільного продажу. З іншого боку відбувається накопичення зайвих запасів внаслідок чого сукупний попит і ціни підштовхуюся вгору і продукують нову хвилю інфляції; відбувається викривлення ринкових сигналів.

Посилюються невизначеність і ризики через неможливість передбачити майбутню ціну грошей. Послаблюється мотивація до праці, в суспільстві накопичуються психологічна втома, зневіреність та негативні очікування.

Помірна інфляція може певною мірою позитивно впливати на динаміку обсягу національного виробництва. При цьому стимулюються сукупні витрати; ростуть доходи виробників кінцевих товарів; нейтралізується нееластичність номінальної заробітної плати убік зниження через інфляційне зниження реальної заробітної плати, а отже, і реальних витрат. На цих передумовах ґрунтується так звана «економіка попиту» чи кейнсіанська модель стимулювання економічного зростання.

Однак високий рівень інфляції спричиняє руйнівну дію на економіку, знижує стимули до праці і розширення виробництва, до скорочення його обсягів і можливостей для інвестування. Крім того зростання інфляції веде до того, що гроші все гірше виконують свій функції по обслуговуванню обігу товарів та послуг, платіжних операцій. Висока інфляція може привести до бартеризації обміну коли економічні суб’єкти прагнуть отримувати за результати своєї економічної діяльності не гроші, а товари або послуги; до «втечі» в іноземну валюту; до підвищення швидкості обігу грошей внаслідок намагання економічних суб’єктів якомога швидше позбавитися їх поки вони не встигли суттєво знецінитись.

Таким чином, для нормального розвитку економіки необхідно, щоб інфляція була керованою, а держава повинна проводити активну політику регулювання інфляційних процесів. Конкретний набір інструментів та інтенсивність цієї політики залежать від домінуючих причин інфляції у даному періоді та тих завдань, що ставить перед собою уряд і монетарна влада. Перш за все боротьба з інфляцією передбачає проведення рецесійних за своїми

наслідками заходів: скорочення грошової маси та бюджетних витрат обмеження доходів. Треба розуміти що ці «ліки» є гіркими та болісними тому що у короткостроковій перспективі неминуче відбудуться і скорочення виробництва, і всі наслідки, що витікають з цього скорочення. І все ж таки економіка не може вийти з кризи без зниження інфляції до 1 -5% на місяць.

Інфляція може не лише руйнувати грошовий ринок, а й вражати інші частини економічного механізму. Розповсюджена та глибока інфляційна хвороба економіки потребує дій щодо фінансів, виробництва, капіталовкладень.

6.3.