Економічна політика

Економічна політика народжується разом із державою, покликаною забезпечити захист інтересів різних соціальних спі­льностей. Економічна політика — поведінка держави в сфері економіки країни.

У визначеннях поняття економічна політика чітко простежу­ється тісний діалектичний взаємозв’язок економіки та політики. Взаємозв’язок економіки стає рельєфніший, якщо взяти до уваги сучасний науковий підхід розмежування на позитивну і нормати­вну функції економічної теорії. Якщо позитивна функція розгля­дає реальний економічний процес, тобто фіксує те, в якому ста­новищі перебуває економіка, то нормативна функція уособлює судження про те, яким має бути економічний процес, тобто що повинно бути. Економічна політика виконує переважно практич­ну, нормативну функцію. Зрозуміло, взаємозв’язок економіки і політики глибший, аніж той, що здійснюють функції.

Визначальною у суперечності «економіка — політика» висту­пає економіка. Економіка первинна, визначає напрям діяльності політичних інститутів: уряду, політичних партій, громадських організацій.

Взаємозв’язок економіки і політики може бути позитивним і негативним. Візьмемо інфляцію. Чи правильне твердження, що інфляція об’єктивно властива ринковому господарству? Тільки частково, у незначній мірі. Більш обґрунтованою є інша думка. Інфляція — результат бездарної політики уряду. Прагнення дер­жави жити не за достатками неминуче штовхає уряд до грошової емісії, здатної створити короткочасну ілюзію успіху. Якщо розу­мні межі порушені, інфляція наростає як сніговий клубок, тому має властивість підгодовуватися. Спіраль «зарплата — ціни» (інфляція попиту) здатна породити гіперінфляцію в сотні і тисячі відсотків на рік. Змішуючись з інфляцією витрат, гіперінфляція буквально знищує економіку країни, а з нею й уряд з його волю­нтаристською економічною політикою. Черговий уряд вживає екстрених заходів погашення інфляції.

Але чомусь триває спад виробництва, росте безробіття, погір­шується соціальний клімат в країні? Виявляється, надмірна рете­льність нейтралізації інфляції може мати і негативні наслідки. Надмірне зменшення грошової маси, коли коефіцієнт монетизації (відношення грошової маси до валового внутрішнього продукту) знижено до 13—15 % за оптимального показника 50 % і більше, призводить до гіпоксії виробництва, обумовленої нестачею обі­гових коштів. Падає купівельна спроможність населення. Неста­ча грошей здорожує кредити. Банки обслуговують лише коротко­строкові операції. Реальний сектор економіки продовжує стагну- вати. Зрозуміло, непрофесійний підхід до формування і реалізації економічної політики дає негативний результат.

На жаль, ілюстрація інфляції не абстрактний, а реальний про­цес, що триває в Україні. Але інфляція показує, наскільки тонка межа відокремлює ретельно вивірені кваліфіковані підходи в економічній політиці від спонтанно прийнятих необгрунтованих рішень. У суспільних системах, де економічне життя стабільне, ринкові відносини функціонують у чітко визначеному правовому полі, залежність економіки від політичних рішень менш глибока, аніж у тих країнах, де робляться важкі спроби реформування економіки на ринкових засадах. У перехідних економічних сис­темах, коли демонтовано колишній господарський механізм, але не створено новий, вплив економічної політики не повинен сла­бшати.

Практика економічних перетворень у країнах пострадянського простору в 90-ті роки показала, що усунення урядових інститутів від регулювання перехідних процесів, проведення приватизації і формування нової структури власності, створення ринкового ме­ханізму і правового забезпечення його функціонування, познача­ється негативно не тільки на економіці, але й на громадському житті країни.

Відомий підприємець і фінансист Джордж Сорос головною небезпекою для відкритого суспільства вважає ринковий фунда- менталізм, що робить втручання держави в економічний процес об’єктивним. Але помилки в економічній політиці посилюють позиції прихильників ринкового фундаменталізму з його прин­ципами «laisser faire» (невидимої руки) Адама Сміта, що запере­чує скільки-небудь помітний вплив держави на економічне життя суспільства. Характер двостороннього зв’язку між сучасними рі­шеннями і майбутніми подіями залежить від того, на що спира­ється уряд в рішеннях — на достовірні, об’єктивні наукові знання чи на упереджені, суб’єктивні.

Значною мірою некваліфіковані політичні рішення й у країнах ринкової економіки, й у тих, що тільки намагаються її створити, стають головними причинами виникнення у господарській прак­тиці проблем. Економіст Джордж Стіглер підкреслює, що жодна з реальних економічних систем не досягає ідеалу. Це стосується і ринкової моделі, якій властиве соціальне явище, відоме як фіаско ринку. Однак ступінь неудосконалення ринку набагато менший за фіаско політики, до якого ведуть прорахунки в економічній полі­тиці реальних суспільних систем.