Методологія макроекономіки

Особливість предмету макроекономіки визначає специфіку сукупності прийомів та методів його дослідження, яка складає методологію макроекономіки.

Макроекономіка оперує агрегованими показниками.

Макроекономічний аналіз спирається на збір та систематизацію фактів(емпірична або описова макроекономіка). На основі збору, вивчення, систематизації і узагальнення фактів методом індукції визначаються економічні принципи, закономірності і положення Індуктивний метод доповнюється дедуктивним, який передбачає формування гіпотез та нових теоретичних положень на основі існуючих знань. Гіпотеза і її подальша перевірка фактами утворюють напрямок у визначенні закономірностей та побудові теорії. Слід підкреслити, що деякі гіпотези, які неможливо підтвердити фактами, не набувають статусу теорії, хоча їх логічний інструментарій і не викликає заперечень. При цьому необхідно виявити сутнісні сторони у взаємозв’язках між економічними явищами та процесами, відокремити від сутності випадкові та другорядні явища. В цьому полягає метод наукової абстракції. Він не відриває наукове знання від реальності, а лише допомагає виділити із нагромадження різних фактів об’єктивні закономірності. Метод наукової абстракції дозволяє відбити наукові узагальнення в макроекономічних моделях.

Рис.1.2. Типи макроекономічних моделей.

Макроекономічні моделі - це абстрактне, спрощене, узагальнене відображення економічної реальності. Макроекономічна теорія використовує різні види моделей (див. рис. 1.2).

Зазвичай при побудові моделей використовується принцип “за інших рівних умов”. Це означає, що на даному етапі аналізу ми вважаємо що інші чинники не діють.

Змінні величини, які при побудові моделей беруться як дані, називаються екзогенними. Змінні величини, динаміка котрих під впливом екзогенних змінних досліджується моделлю, називаються ендогенними. Всі ці змінні можуть бути номінальними - якщо їх величина враховується без вилучення впливу на неї динаміки цін і реальними, тобто очищеними від впливу зміни цін.

При побудові графічних моделей відбиваються функціональні залежності і існують певні правила. Екзогенні змінні (детермінанти) зазвичай відкладаються на осі іксів. Винятком є ситуація, коли детермінантами є рівень цін, витрати виробництва, процентна ставка - їх відкладають на осі ігреків. Слід підкреслити, що в макроекономічних графічних моделях дуче часто використовуються ці винятки. Характер зв’язку між змінними відбивається в траєкторії кривої. Висхідні криві (а кривою називають лінію на графіку будь- якої конфігурації) свідчать про пряму залежність між змінними, а низхідні - про обернену. Ступінь зміни залежності величини при зміні незалежної на одиницю відбивається у нахилі кривої. Чим менший кут нахилу, тим менш інтенсивно реагує ендогенна величина на зміну екзогенної. Горизонтальна лінія свідчить, що залежна величина не реагує на зміни незалежної. Вертикальна лінія говорить про те, що функція може будь-як змінюватись при постійному значенні детермінанти. Характер залежності може змінюватись у певних діапазонах величини детермінанти, тоді змінюється і характер нахилу кривої. В графічних моделях важливе значення мають точки перетину між кривими, між кривими та осями.

Окремі моделі відбивають залежності, що діють у коротко-, довгостроковому та довготривалому періодах. Так. наприклад, крива сукупної пропозиції має зовсім різні траєкторії у короткостроковому і довгостроковому періодах.

Базовою моделлю макроекономічного аналізу є модель кругопотоку (або модель кругообігу ВВП, доходів і витрат).. В ній відображається перетворення ресурсів у продукт, продукту - у доходи, доходу - у видатки для купівлі продуктів.

Найпростіша форма цієї моделі (див. рис.1.3) показує взаємозв’язки лише між двома категоріями економічних суб’єктів і не передбачає державного втручання в економіку та економічних зв’язків із зовнішнім світом (модель приватної закритої економіки). Таким чином, модель показує, що економіка є замкнутою системою, в якій доходи одних економічних суб’єктів є одночасно витратами інших: наприклад, витрати домогосподарств на купівлю споживчих товарів утворюють доходи фірм що їх виробляють, а витрати фірм на ресурси одночасно є потоками заробітної плати, процентів та інших видів доходів домогосподарств. При цьому потоки «ресурси - продукт» та «доходи - витрати» рухаються одночасно, у зворотних напрямках та постійно.

Рис. 1.3. Двосекторна модель кругопотоку ресурсів, продукту і доходів.

Рис. 1.4. Модель кругопотоку ресурсів, продуктів, доходу, заощаджень та інвестицій у закритій економіці.

З двосекторної моделі кругопотоку можна зробити висновок що в приватній закритій економіці величина грошового виразу загального обсягу виробництва дорівнює загальній величині доходів домогосподарств. Таким чином дана модель закладає методологічну основу для розуміння принципів макроекономічної рівноваги. Якщо домогосподарства вирішать менше витрачати, то фірми будуть змушені скоротити обсяг випуску. Це матиме наслідком скорочення доходів. Таким чином ми бачимо, що рівень попиту визначає обсяг виробництва та рівень зайнятості, а вони у свою чергу

визначають рівень сукупного доходу власників факторів виробництва, який знов таки визначає сукупний попит.

Рис. 1.5 Модель кругопотоку відкритої економіки з урахуванням державного сектору.

Та обставина, що всі економічні суб’єкти, з одного боку, можуть заощаджувати частину поточного доходу і здійснювати запозичення для здійснення інвестицій, в моделі кругопотоку відбивається взаємозв’язками фінансового сектора. При цьому заощадження виступають вилученнями з кругопотоку, а інвестиції - ін’єкціями у кругопотік (див. рис. 1.4). Вилученнями є будь-яке використання доходу не на купівлю продуктів даної країни, а ін’єкціями - будь-яке доповнення видатків до споживчих витрат на купівлю продуктів даної країни.

Модель кругопотоку для відкритої економіки з урахуванням втручання держави (див. рис. 1.5) ускладнюється. До вилучень додаються податки та витрати на імпорт, а до ін’єкцій - державні закупівлі товарів і послуг та експорт

Крім того, схема взаємодії між рішеннями домогосподарств про витрати та фірм про виробництво в цій моделі доповнюється використанням державою податків, трансфертів та субсидій як інструментів регулювання рівнів виробництва, зайнятості, інфляції та зовнішньоекономічних зв’язків.