Сукупні видатки та макроекономічна рівновага. Модель “видатки-випуск”
Запорукою макроекономічної рівноваги та подальшого поступального розвитку економіки є умова, що всі товари та послуги, які виробляються економікою, мають бути проданими і, відповідно, придбаними.
В ринковій економіці реалізація товарів та послуг, з одного боку, породжує доходи всіх власників будь-яких факторів виробництва, а з іншого - потребує видатків. Макроекономіка оперує агрегованим показником сукупних видатків, який поєднує видатки всіх економічних суб’єктів. Сукупні видатки - загальна сума видатків усіх покупців товарів та послуг, що вироблені національною економікою. Для досягнення рівноваги вони мають дорівнювати вартості виробленого ВВП: Y=C+I+G+Xn (див. тема 2). Y - це випуск, або дохід. Сукупні видатки зазвичай позначають АЕ. Видатки всіх економічних суб’єктів об’єднують у чотири групи:
С - споживчі видатки домогосподарств;
І - валові інвестиції;
G - державні закупівлі товарів і послуг;
Xn - чистий експорт.
Зміни у видатках призводять до змін в обсязі національного виробництва, рівні зайнятості та цін. Рівень сукупних видатків змінюється під впливом динаміки будь якого з їх компонентів.
Умову економічної рівноваги на товарних ринках відбиває рівняння:
Ye - рівноважний рівень національного виробництва;
АЕ - заплановані видатки.
Рівноважний рівень національного виробництва - це такий обсяг виробництва, який дорівнює сукупним видаткам. Тож збільшення запланованих видатків має привести до зростання рівня виробництва ВВП. На практиці фактичні видатки можуть не співпадати із запланованими, якщо населення з якихось причин змушене буде скоротити або збільшити своє споживання, а фірми змушені здійснити незаплановані запаси або, навпаки, скоротити ті, що вже існують через несподівані зміни (скорочення або зростання) числа продажів.
Таким чином, економіка перебуває у стані рівноваги, якщо фактичні видатки, які стоять за сукупним попитом, дорівнюють запланованим і виробленому ВВП, який стоїть за сукупною пропозицією. Такий спосіб визначення рівноважного ВВП називають методом “видатки-випуск”. Цю
модель рівноваги можна визначити з використанням графічної моделі, яку часто називають “кейнсіанським хрестом”.
Для побудови цієї моделі припустимо, що існують такі умови:
1) всі заощадження в економіці здійснюються лише домогосподарствами і лише їх заощадження є джерелом інвестицій;
2) валові інвестиції складаються лише з чистих інвестицій, тобто амортизація відсутня. Інвестиції є автономними, тобто не залежать від величини доходу;
3) розглядається приватна закрита економіка, тобто в структурі сукупних видатків відсутні державні закупівлі товарів та послуг (G) і чистий експорт (Xn), тобто AE=C+In;
4) економіка функціонує в ситуації неповної зайнятості: зростання сукупних видатків призведе до збільшення обсягу виробництва без суттєвого підвищення цін.
Рис. 9.1. Модель рівноваги за методом “видатки-випуск” (“кейнсіанський хрест”).
Крива Y=AE - це лінія рівноваги: будь - яка точка на ній рівновіддалена від осей.
Крива С - це функція споживання C = C + MPC(Y - T) (див. тему 7), де:
Т - чисті податки, тобто різниця між податками, які сплачують домогосподарства і трансфертами, які вони отримують з державного бюджету у вигляді субсидій, допомоги сім’ям з дітьми і т.п.;
Y-T - використовуваний дохід.
Крива сукупних видатків AE=C+In побудована як крива функції споживання С, що піднялася вгору на величину, яка дорівнює автономним інвестиціям In.
Точка Е на перетині бісектриси рівноваги і кривої сукупних видатків визначає рівновагу:
тобто вироблений реальний ВВП дорівнює запланованим видаткам;
Ye - рівноважний рівень виробництва ВВП;
AEe - рівноважний рівень запланованих видатків.
Якщо рівень доходу більший за Уе, частина виробленої продукції не буде реалізована через недостатній рівень сукупних видатків і піде в запаси, тобто виникнуть незаплановані інвестиції у запаси. Виникнення незапланованих запасів вимусить фірми скорочувати виробництво і звільняти робітників. Падіння обсягу обсягу виробництва ВВП продовжуватиметься до тих пір, поки ВВП знову не дорівнюватиме сукупним видаткам. За будь - якого рівня доходу, нижчого від Ye перевищення сукупних видатків над випуском буде компенсуватись скороченням запасів - Із. Це означає, що рівень продажів фірм перевищує обсяг виробництва. При наявності незапланованих факторів виробництва фірми наймають робітників, розширюють обсяг випуску до тих пір поки ВВП не зросте до рівноважного сукупним видаткам рівня.
Як бачимо, динаміка (скорочення або зростання) незапланованих інвестицій у запаси відіграє в економіці балансуючу роль: завдяки їм фактичні сукупні видатки завжди рівні ВВП: Y=AE+(±I3). З цього виходить, що в умовах рівноваги незаплановані інвестиції у запаси відсутні (Із=0), а Y=AE.
В описаній моделі, як уже зазначалось, не враховується державний сектор і експортно-імпортні операції. Включення в модель таких компонентів сукупних видатків, як G i Xn вплине на криву сукупних видатків як дія екзогенних змінних: крива зрушуватиметься вгору - при позитивних значеннях вказаних величин (див. теми 11 та 12).
9.2.