Теma 11. Держава в системі макроекономічного РЕГУЛЮВАННЯ

Обсяг годин:

лекція — 2 год.

семінар — 2 год.

самостійна робота — 2 год.

План лекції

1. Державне регулювання: зміст та функції.

2. Основні теорії макроекономічного регулювання.

План семінару

1. Суть основних економічних функцій держави.

2. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку.

3. Структура наукових поглядів щодо державного регулювання економіки.

Доповіді: 1. Держава і ринок: механізм взаємодії у перехідній

економіці.

2. Державне регулювання в умовах ринкових відно­син.

Реферати: 1. Зміст кейнсіанського механізму державного ре­

гулювання.

2. Монетаристська теорія як одна із основних аль­тернативних теорій економіки.

Мета вивчення теми — ознайомити студентів з характеристикою ролі держави в макроекономічному кругообігу, та вивчити трансфор­мацію моделі економічної рівноваги під впливом держави, ознайоми­тись з теоретичними поглядами різних наукових шкіл щодо місця і ролі держави в ринковій економіці.

Структурно-логічна схема викладання першого питання лекції зо­бражена на рис. 1.

1. Державне регулювання економіки — цілеспрямована діяльність держави зі створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування ринкового механізму і мі­німізації його негативних наслідків.

Державне регулювання економіки не протистоїть механізму ринко­вого регулювання, а надає ринковим регуляторам здатність більш ефек­тивно впливати на економічний розвиток. У підсумку це повинно спри- яти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними і соціальними втратами.

Рис. 1. Структурно-логічна схема викладання першого питання

Ефективність державного регулювання економіки обумовлена тим, якою мірою держава в процесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об’єктивні економічні закони ринку.

Держава може втручатися в ринковий механізм лише в одному ви­падку — коли цей механізм не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці. Показовим прикладом є перехідна економіка, коли адміністративно-командні механізми вже не діють, а ринкові — ще знаходяться в стадії становлення. Знайти раціональне співвідношення між державним втручанням в економіку і її ринковим саморегулюван­ням — актуальна проблема органів державного управління.

В умовах розвиненого ринку державне регулювання економіки — це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побі­чні наслідки його функціонування. Так, державні програми допомоги малозабезпеченим, непрацездатним і безробітним членам суспільства можуть забезпечити їхній соціальний захист без втручання в ринковий механізм.

Важливою передумовою, що визначає ефективність державного ре­гулювання економіки, є врахування в діях держави умов конкретної країни: частка державного сектора в економіці, структура економіки, технічний рівень виробництва, природні, демографічні та політичні умови. Врахування цих умов вимагає від кожної держави творчого під­ходу до визначення межі та методів свого втручання в економіку.

Основним регулятором змішаної економіки є ринок. Ринковий ме­ханізм об’єднує виробників і споживачів в єдину економіку систему, спрямовуючи ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрі­бні суспільству, сприяє розробці та впровадженню нових технологій. І нарешті, ринок виконує селективну функцію, завдяки чому з виробниц­тва вибувають ті господарські суб’єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.

Проте ринок не є ідеальною формою організації виробництва. Як суб’єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження:

1. Ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність, що проявляється через за­тяжний спад виробництва, безробіття, високий рівень інфляції тощо.

2. Ринок здатний реагувати на індивідуальні потреби людей, але не має механізмів, які здатні забезпечувати людей суспільними благами, до яких належать організація державного управління, утримування збройних сил, охорони здоров’я, освіти, науки тощо.

3. Сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на рин­кові відносини впливають монополії. Впливаючи на обсяги виробницт­ва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і діють у власних інтересах.

4. Взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні наслідки: нерівність в доходах, нерівномірний розвиток регіонів, пору­шення екологічних умов життя населення тощо.

Перелічені вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава змушена виконувати ряд функцій регулювання економіки, до яких належить:

1. Розробка політики соціально-економічного розвитку країни, яка визначає головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Держа­вна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин мають рекомендаційних характер.

2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус форм власності, регулює від­носини між окремими суб’єктами ринку, встановлюючи «правила гри».

3. Захист конкуренції як головного «двигуна» ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику.

4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необхідність у перерозподілі доходів обумовлюється природою ринку, згідно з якою породжуються коливання в особистих доходах, а також відсутність їх у непрацездат­них членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює перерозподіл у формі трансфертних платежів, регулює інди­відуальні доходи шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, застосування прогресивної форми оподаткування доходів.

Необхідність у перерозподілі ресурсів обумовлюється двома аспек­тами.

5. Стабілізація економіки. Ринок не завжди може самостійно проти­стояти економічній нестабільності. Тому виникає необхідність держав­ного впливу на економічний цикл. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна по­літика.

Державне втручання в економіку може бути ефективним за умов, якщо воно є зваженим. Значною мірою вирішення цієї проблеми зале­жить від того, як розуміється сутність державного регулювання еконо­міки.

2. У другому питанні звертаємо увагу на те, що макроекономіка є теоретичною базою економічної політики держави. Але її практичне за­стосування ускладнюється тим, що вона представлена великою сукуп­ністю теорій, кожна з яких по-різному уявляє механізм функціонування економіки та подає протилежні рекомендації стосовно ролі держави в стабілізації економіки.

У системі макроекономічних теорій можна виділити декілька осно­вних: класична, кейнсіанська, монетаристська, теорія економіки пропо­зиції, теорія раціональних очікувань.

Розглянемо концептуальні положення цих теорій.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перево­роти, біржові крахи, які тимчасово виводять її зі стану рівноваги. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити такий рівень виробництва, який від­повідає умовам повної зайнятості.

Згідно з класичною теорією, механізм ринкового саморегулювання економіки складається з декількох елементів.

Перший елемент — ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП, є малоймовірна.

Другий елемент — прихильники класичної теорії визнають дестабі­лізуючий вплив заощаджень на рівновагу між доходами і витратами. Проте, на їхню думку, це не вимагає державного втручання в економіку. Ринковий механізм здатний самостійно й досить швидко ліквідувати цей дисбаланс через взаємодію між товарними та грошовими ринками.

Та частка доходів, яка спрямовується на заощадження, знову повер­тається на ринок у вигляді інвестицій. Отже, якщо підприємці будуть інвестувати в економіку стільки ж, скільки домогосподарства заоща­джують, то закон Сея буде діяти.

Регулюючий потенціал цін і зарплати складає суть третього елемен­ту класичної теорії про ринкове саморегулювання. Його суть полягає в тому, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати виробники, залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня цін. Як­що домогосподарства заощадили більше, ніж підприємці мають намір інвестувати, то викликане цим зменшення сукупних витрат не приведе до скорочення обсягів виробництва, оскільки ціни знизилися пропор­ційно зменшенню цих витрат.

Згідно з класичною теорією, здатність економіки до цінового саморе­гулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту. Отже, заощадження викликають зниження цін, а не зменшення обсягів виробництва і зайнятості.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що згідно з класичною теорі­єю, механізм відсоткової ставки, гнучких цін надає ринку здатність ав­томатично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов ви­ключається необхідність втручання держави в економіку, тобто найбільш раціональною має бути політика державного невтручання.

Прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що завдяки ринковим регуляторам в економіці може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і пропозицією, але водночас існує неповна зайня­тість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції.

1. Кейнсіанською теорією відкидається положення про те, що відсо­ткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Її прихильники вважають, що власники заощаджень та інвестори — це різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень про заощадження та інвестиції керуються неоднаковими мотивами. Крім відсоткової ставки на рівень заощаджень впливають також інші фактори. Часто заощадження здійснюються для вирішення інших про­блем:

≠ накопичення грошей для здійснення великих закупок;

≠ створення резерву грошей з метою здійснення витрат, пов’язаних з лікуванням, безробіттям тощо;

≠ нагромадження грошей, щоб задовольнити майбутні потреби, (наприклад, для сплати витрат за навчання).

Кейнсіанці вважають уявлення класиків про роль заощаджень як джерела інвестицій спрощеними, оскільки вони не враховують інші джерела:

• готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, а й на руках;

• кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може перевищи­ти заощадження.

2. Кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати. Це пояснюється двома обставина­ми. По-перше, наявність монополій, які стримують зниження цін, і профспілок, які стримують зменшення заробітної плати. По-друге, як­що навіть припустити можливість зниження заробітної плати, то це ви­кличе зростання сукупного доходу працюючих і тому не забезпечить відновлення їхнього попиту на рівні потенційного ВВП.

Спираючись на перелічені аргументи, кейнсіанці доходять виснов­ку, що ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватися державним регулюванням економіки. Головною причиною падіння виробництва, на думку кейнсі- анців, є недостатність сукупного попиту, що породжується двома фак­торами:

1. Психологія споживачів, тобто домогосподарств. Зі збільшенням їхнього доходу зменшується частка, яка йде на споживання, і збільшу­ється та, яка спрямовується на заощадження. Така тенденція в розподілі доходу дістала назву «основний психологічний закон» Кейнса, згідно з яким зі збільшенням доходу домогосподарств їхня гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощадження збільшується.

2. Зниження ефективності капіталу. Ця тенденція обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені продукти за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної схильності до спожи­вання. Отже, зменшення граничної схильності до споживання знижує інвестиційний попит як компонент сукупного попиту.

Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не пропозиція ство­рює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому голо­вним об’єктом державного втручання в економіку повинен бути сукуп­ний попит, який у кейнсіанській теорії дістав назву «ефективний попит». Спираючись на концепцію «ефективного попиту», кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного попиту:

перший — за рахунок збільшення державних закупок або зниження податків;

другий — за рахунок зниження відсоткових ставок за кредит.

Важливу роль у кейнсіанській теорії відіграє мультиплікатор інвес­тицій. Але ефект мультиплікатора за різних умов може бути різним. Найбільшу величину він має за умов наявності в економіці невикорис­таних потужностей і вільної робочої сили. Тому в умовах недостатності сукупного попиту держава може за рахунок бюджетних витрат забезпе­чувати значний мультиплікативний ефект.

Наприкінці 70-х років в економіці багатьох країн головною стала проблема інфляції при одночасному падінні виробництва — «стагфля­ція». Кейнсіанські рекомендації в нових умовах показали свою неефек­тивність. Це призвело до виникнення альтернативних теорій. Серед них можна виділити монетаристську теорію, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань.

Монетаристська теорія найрішучішим виступом проти кейнсі- анської теорії. Засновником цієї теорії став Мільтон Фрідмен. У літера­турі монетаристська теорія дістала назву «контрреволюції Фрідмена».

На відміну від кейнсіанців, монетариста дотримуються думки, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Тому вони відкидають кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку і відстоюють принципи вільної конкуренції.

Якщо кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВВП = = C + I + G + NX), то в основі монетаристської теорії лежить рівняння обміну, яке можна відобразити такою формулою:

MV = PQ,

де M — грошова маса; V — швидкість обертання грошей; P — рівень цін; Q — фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетаристською теорією, головну роль у регулюванні еко­номіки виконує грошово-кредитна політика Збільшуючи або зменшую­чи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність.

Монетариста запевняють, що швидкість обертання грошей є стабіль­ною, отже, зміну її можна передбачити і врахувати. За цих умов роль акти­вного елементу монетаристської формули відіграє грошова маса. Тобто між грошовою масою і номінальним ВВП існує пряма залежність — дер­жава може впливати на грошову масу і регулювати номінальний ВВП.

Монетаристы вважають: стабільний розвиток економіки можна за­безпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. З цією метою Фрідмен запропонував на законодавчій основі встановити спеціальне монетарне право, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щоріч­но тими ж темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП. Наприклад, якщо передбачається, що в майбутньому році приріст реа­льного ВВП становитиме 3%, то на 3% в прогнозованому році необхід­но збільшити грошову масу.

Теорія економіки пропозиції виникла у зв’язку з нездатністю кейн- сіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції, од­ночасного падіння виробництва та зростання цін. Суть теорії економіки пропозиції полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятос­ті. Вона містить у собі обґрунтування рекомендацій економічній полі­тиці і в першу чергу податковій.

Згідно з кейнсіанською теорією, податки впливають лише на сукуп­ний попит. Прихильники теорії економіки пропозиції вважають, що по­датковий механізм може впливати на економіку. Вони пропонують від­мовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. Зниження податків збільшить дохід і заощадження. Крім того, для найманих робі­тників зниження податків на заробітну плату підвищить стимули до праці.

Оскільки зниження податків веде до скорочення бюджетних дохо­дів, пропонуються різні способи вирішення проблеми бюджетного де­фіциту: зменшити соціальні програми, скоротити апарат державного управління тощо. Згідно з теорією економіки пропозиції, зниження по­датків викличе зростання реального ВВП.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною в середині 70-х років, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасно ін­фляція і безробіття.

Теорія раціональних очікувань спирається на логіку, яка асоціюєть­ся з положеннями класичної теорії. Прихильники її виходять з того, що економічні суб’єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи еконо­мічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни в економіці, а отже, спроможні приймати рішення, які найбільшою мірою відповіда­ють їхнім інтересам.

Саморегулююча здатність економічних суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці через ринковий механізм без державного втручання. Тому, аналогічно класичній теорії, теорія раціо­нальних очікувань виходить із передумови, що всі ринки є високо кон­курентними. На думку прихильників цієї теорії, нова інформація, яку одержують економічні суб’єкти, швидко відбивається на співвідношен­ня попиту та пропозиції і завдяки цьому рівноважні параметри еконо­міки швидко відновлюються.

Перелічені альтернативні теорії макроекономічного регулювання не знижують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюю­чи наші уявлення про складний механізм функціонування економіки.

Світова практика, свідчить що у процесі державного регулювання економіки найбільший ефект досягається лише за умов раціонального поєднання фіскальної та грошово-кредитної політики.

Терміни

Державне регулювання

Ринок

Обмеження ринку

Функції держави

Ринкові регулятори

Ефективність державного регулювання

Методи державного регулювання

Ринковий механізм

Напрямки державного регулювання Стагфляція

Основні теорії державного регулювання

Питання для перевірки знань

1. У чому полягають обмеження ринкового механізму при регулю­ванні економіки?

2. Чим викликана необхідність державного втручання в економіку країни?

3. Що таке державне регулювання економіки?

4. Назвіть основні економічні функції держави в регулюванні еко­номіки.

5. Які форми державного регулювання застосовують в умовах змі­шаної економіки?

6. Назвіть основні положення класичної теорії автоматичного регу­лювання економіки за допомогою ринкового механізму.

7. Назвіть основні положення кейнсіанської теорії державного ре­гулювання економіки.

8. Розкрийте зміст монетаристської теорії державного регулювання економіки.

9. Розкрийте зміст теорії економіки пропозиції та покажіть розбіж­ності між нею і кейнсіанською теорією.

10. У чому полягає сутність теорії раціональних очікувань?

Тести

1. Що стало причиною неспроможності ринкового механізму в управлінні економікою?

A. Розвиток продуктивних сил.

Б. Екологічна криза.

B. Розвиток науково-технічного прогресу.

Г. Відділення сфери послуг.

2. Об’єктами державного регулювання є:

A. Екологія.

Б. Умови конкуренції.

B. Державні службовці.

Г. Соціальне забезпечення.

Д. Дрібні та великі підприємства.

3. В умовах змішаної економіки відкритого типу держава вико­нує таку економічну функцію:

A. Отримує податки.

Б. Сплачує податки.

B. Отримає трансферти.

Г. Продає продукти та ресурси.

4. Класичній теорії державного невтручання відповідає таке по­ложення:

A. Повна зайнятість економічних ресурсів — це норма ринкової економіки.

Б. Основним регулятором ринкової економіки є сукупний попит.

B. Заробітна плата і ціни на товари і природні ресурси не гнучкі.

Г. Ринкова економіка здатна до саморегулювання.

5. Кейнсіанській теорії державного регулювання економіки від­повідає таке положення:

A. Зарплата є абсолютно гнучкою.

Б. Зарплата є гнучкою в довгостроковому періоді.

B. Зарплата є гнучкою в короткостроковому періоді.

Г. Ціни на товари гнучкі в короткостроковому періоді.

6. У системі макроекономічного регулювання держава виконує такі функції:

A. Розподільчу.

Б. Перерозподільну.

B. Стабілізаційну.

Г. Виробничу.

7. Засобами прямого державного регулювання є :

А. Прискорена амортизація.

Б. Податки.

В. Регулювання зайнятості.

Г. Бюджетна політика.

8. До засобів антикризової політики держави не належать:

A. Регулювання податкових ставок.

Б. Регулювання заробітної плати.

B. Маніпулювання державним бюджетом.

Г. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

9. Основним регулятором змішаної економіки є:

A. Сукупні витрати.

Б. Рівень цін.

B. Ринок.

Г. Сукупна пропозиція.

10. Як суб’єкт макроекономічного регулювання ринок не може:

A. Забезпечити людей суспільними благами.

Б. Реагувати на індивідуальні потреби людей.

B. Регулювати ціни.

Г. Забезпечити рівномірний розвиток окремих регіонів.

Література

Основна:

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроекономика // Под. ред. А.В. Сидо­ровича.- M.: Дело и Сервис, 2001.- C.252 — 271.

2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. //За ред. С.Панчишина: На­вчальний посібник. — K.: Видавничий Дім Альтернативи, 2001. — С.124-133.

3. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроэкономика: Учебник. — К.: О-во «Знання», KOO, 2004. — С. 31-45.

4. Круш П.В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — K.: Політехніка, 2004

— С. 19-24.

5. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та макроекономічна політика. — K.: Та­ксон, 1996.- С.139-192.

6. Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка. — K.: Либідь, 1999.- С.148-169.

7. Солонінко К.С.Макроекономіка. Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Ж.: ЖТП, 2000.- С.141-160.

Додаткова:

1. Дорнбуш P., Фішер C., Макроекономіка. — K.: Основи, 1996. — С.13-18.

2. Лэйард Р. Макроекономіка. — M.: Джон Уайм Энд Сайз, 1994. — Глава 7, с.85-103.

3. Макроэкономика. // Под ред. И. П. Николаевой. — M.: ЮНИТИ, 2000.

— С.160-162.

4. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер с англ. -М.:Издательство МГУ,1994.-с.485-511.

5. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Еконо­міка України, 2002, № 6. -с. 52.

6. Диба М. І. Механізм взаємодії держави та ринку: проблеми планування // Маркетинг в Україні. — 2002, № 4 — с. 59 — 62.

7. Кредисов В. Держава і ринок: необхідність взаємодії у перехідній еко­номіці// Економіка України, 2002, № 2 — с. 50.

8. Токовенко В. Основні підходи до визначення поняття «державне управ­ління» // Вісник УАДУ при Президентові України. — 2002, № 4 — с.39-47.

9. Диба М. І. Механізм взаємодії держави та ринку: проблеми планування // Маркетинг в Україні. — 2002, № 4 — с. 59 — 62.

10. Скринник А. В. До питання про державне регулювання економіки //Фінанси України.-2003, № 6 — с. 86 — 94.