Тема 6. інфляційний механізм

Обсяг годин: 14 год.

Лекція — 2год.

Семінар — 2 год.

Самостійна робота — 10 год.

План лекції

1. Інфляція: сутність і характеристика.

2. Причини виникнення і соціально-економічні наслідки інфляції.

План семінару

1. Інфляція як частина теорії грошей.

2. Сутність і характеристика інфляції.

3. Інфляція і цінові індекси.

4. Причини і наслідки інфляції.

Доповідь: Особливості інфляційних процесів в Україні.

Реферат: Зміст і характеристика антиінфляційної політики

держави.

Мета вивчення теми — розкрити сутність інфляції як економічно­го явища, показати її причини і наслідки.

Логічна схема розкриття матеріалу теми може мати такий вигляд (рис. 1).

1. Викладаючи перше питання слід зазначити, що інфляція як еко­номічне явище існує вже тривалий час.

Термін інфляція (від лат. Inflation — надування) вперше почав вжи­ватися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 — 1865 рр. Різні наукові школи, що аналізували інфляцію своєрідно характеризують її причини і наслідки.

У класичний економічній теорії інфляція трактується як частина те­орії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зни­ження купівельної спроможності грошей. Дж. М. Кейнс вперше про­аналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Монетаризм, змінивший кейнсіанську теорію у 80-х роках XX ст., вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію, а розглядає її як важливу складову частину останньої. Монетариста ін­фляцію розуміють як стійке та безперервне зростання цін, що виклика­не надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції. Це положення переконує в тому, що причини інфляції — у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

Рис.

Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими сло­вами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення гро­шової вартості життя).

Від інфляції слід відрізняти інфляційний шок — одноразове підви­щення рівня цін, котре може стати імпульсом для прискорення процесу інфляції.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюєть­ся за допомогою різних індексів (індекс споживчих цін, індекс цін ви­робництва, дефлятор ВВП).

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ласпейреса, Пааше, Фішера.

Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує, як зміню­ються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробле­ного ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду (go), а тому зміни у виробни­цтві та споживанні, пов’язані з науково-технічним прогресом, не врахо­вуються.

Індекс має вигляд:

де: ро — ціна товару базисного року;

Pi — ціна товару поточного року; g_{0 —} обсяг виробництва базисного року.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого «кошика» спожи­вача товарів та послуг (g _k), називають індексом споживчих цін:

де g k — обсяг споживчого кошика.

Індекс споживчих цін являє собою співвідношення ціни споживчого кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році, він включає товари, що спожиті індивідуальними споживачами і виро­блені не тільки всередині держави, але також і імпортні. Враховує тіль­ки товари і послуги.

Фіксований споживчий кошик складається приблизно з 300 на­йменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем (в Україні 163 найменування).

Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береть­ся за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів — компонентів споживчого кошика — у поточ­ному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Лайспейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва по­точного року (g₁). Індекс має вигляд:

де g₁ — обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компен­сують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той ін­декс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Пааше і Ласпейреса, усуває їхню обмеженість:

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

де— відповідно, ціновий індекс у поточному і базисному

періодах.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищу­ється.

Дезінфляція означає вилучення з обігу частини надлишкової гро­шової маси, випущеної в період інфляції, що супроводжується знижен­ням темпу зростання цін.

В економічній думці існує багато підходів щодо характеристики ін­фляції.

Так за формами прояву існує два типи інфляції:

- відкрита;

- прихована.

Відкрита інфляція проявляється у тривалому зростанні рівня цін.

Прихована інфляція проявляється через посилення товарного дефі­циту. Розгортається вона в умовах жорсткого державного контролю за цінами.

За критерієм причинності розрізняють два види інфляції:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції (витрат).

Інфляцію попиту формують грошові фактори — емісія паперових грошей, швидкість їх обертання, стан фінансово-кредитної системи, відношення національної валюти до інших валют. Інфляція попиту ви­являється у перевищенні сукупного попиту над пропозицією і виник­нення надлишкової платоспроможності. Якщо зростання сукупного по­питу не компенсується підвищенням пропозиції, то це призводить до інфляційного зростання цін, яке супроводжується збільшенням грошо­вої маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює гро­шову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції попиту. Гра­фічне відображення інфляції попиту див. на рис. 2.

Рис. 2. Графічне відображення інфляції попиту

Інфляція попиту спостерігається якщо сукупний попит зростає шви­дше за виробництво товарів, а тому ціни, що намагаються зрівноважити сукупний попит і сукупну пропозицію зростають. Інфляція попиту ви­никає в умовах повної зайнятості всіх ресурсів.

Основні причини інфляції попиту.

1. Зростання попиту на засоби виробництва в умовах повної зайня­тості виробничих потужностей.

2. Зростання доходів населення.

3. Розширення соціальних та військових замовлень.

Інфляція, що виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття та неповного використання виробничих ресурсів, визнача­ється інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Інфляцію витрат (пропозиції) формують виробничі фактори — мо­нополізація виробництва, брак конкуренції, структурні перекоси в ма­теріальному виробництві та ціновій політиці, витратний характер еко­номіки.

Рис. 3. Графічне відображення інфляції пропозиції

Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану ін­фляційну спіраль.

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою.

При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів та послуг. В цьому випадку по резуль­татах середньорічного росту цін піднімається відсоткова ставка держа­вного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам.

У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона, як правило, є прямим результатом діянь влади.

Існує три категорії інфляції кількісного характеру: помірна, галопу­юча, гіперінфляція.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: що­річний рівень інфляції вимірюється однозначним числом. Вона активі­зує економіку. При зростанні цін населення більше купує, так як далі покупки обійдуться ще дорожче. Це стимулює виробників підвищувати пропозицію, і ринок швидше насичується.

Для перехідної економіки поріг інфляції, що є допустимим, складає 20-30 %, для решти країн — 6-10 %.

Галопуюча інфляція — це інфляція, що виражається двозначним чи тризначним числом (від 50 до 300 % за рік).

При гіперінфляції — ціни зростають на тисячі і більше відсотків на рік. Населення втрачає заощадження. Зникає стимул вкладати інвести­ції у виробництво, оскільки інвестиції дохід дадуть не швидко, а за цей термін втратиться їхня цінність.

Гіперінфляція в Україні мала місце в 1993 р. (вона дорівнює > 10500%).

Формальний критерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Каганом: початком гіперінфляції вважається місяць, в якому зростання цін вперше перевищує 50 %, а кінцем — місяць, попе­редній тому, в якому зростання цін падає нижче цієї критичної точки і не досягає її знову хоча б протягом року.

Ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рів­нів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва, нази­вається стагфляція. Це поняття запроваджене в обіг на початку 70-х рр. XX ст. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфляційних процесів.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі — тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції зрос­тання цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції. Таким чином інфляція виступає як складний економічний процес, що призводить до знецінен­ня грошей і зниження рівня життя населення.

2. В другому питанні основну увагу звернено на характеристику основних причин виникнення інфляції та її соціально-економічні на­слідки.

Розрізняють декілька причин інфляції.

По-перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарсько­го верстату», це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а від­повідно і до інфляції.

По-друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінан­сування інвестицій проводиться за рахунок бюджетного дефіциту.

По-третє, зі зростанням «відкритості» економіки тієї чи іншої країни все більше втягування її в світогосподарські зв’язки збільшує небезпеч­ність «імпортованої» інфляції.

По-четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в ре­зультаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор. Подолання інфляційних очіку­вань населення і виробників — найважливіше (якщо не головне) за­вдання антиінфляційної політики.

Взагалі існує дві теоретичні концепції визначення першопричини інфляції: структурна і монетарна.

Структурна концепція: інфляція виникає через наявність структур­них «вузьких місць» в економіці: диспропорції суспільного відтворен­ня; дефіцит держбюджету, підвищення попиту тощо.

За концепцією збільшення грошової маси дає можливість інфляції проявитися і стати зростаючим процесом.

Монетариста розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, обумовлений м’якою грошовою і бюджетною політикою держави (де­фіцитне фінансування, надлишкове розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Національного банку відносно емісії гро­шей, експортно-імпортних операцій тощо).

Вони вважають вузькі місця наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, а це, в свою чергу, викликано інфляційними процеса­ми і спробами уряду стримати підвищення цін.

Соціально-економічними наслідками інфляції є наступні процеси:

1. Зниження реальних доходів населення. Це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (бюджетники, пенсіонери та інші). При зростанні цін їх реальні доходи падають. Реальні доходи зростають у тих осіб, заробітна плата котрих зростає швидше, ніж рі­вень інфляції. Перші обкладаються інфляційним податком, другі отри­мують інфляційну субсидію.

2. Знецінення фінансових активів порівняно з постійним доходом. їх реальна вартість знижується. Реальні доходи власників таких активів знижується.

3. Порушення нормального розподілу доходів між дебіторами і кре­диторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники креди­ту, а програють кредитори (ті, хто надають кредит).

4. Зниження мотивації до інвестування довгострокових програм.

5. Прискорення матеріалізації грошей. Підвищуються ціни на това­рно-матеріальні ресурси і нерухомість. Через це домашні господарства і підприємства позбавляються від грошей і вкладають їх в запаси товар­но-матеріальних цінностей і нерухомість. Гроші стають «гарячими».

6. Зменшення впливу на зайнятість і безробіття.

7. Зниження мотивації до праці.

8. Підрив управлінського механізму економіки.

А. Філліпс, аналізуючи дані англійської статистики за 1861 — 1957 рр., довів, що в короткостроковому періоді високі темпи інфляції мають супроводжуватись низьким рівнем безробіття, і навпаки. Обернену за­лежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття демонструє крива Філіпса (Рис.4).

Рис. 4. Крива Філліпса

(U_n — природний рівень безробіття; P_n — темп росту цін за природного рівня безробіття).

Лівіше точки N спостерігається інфляція попиту, яка може виникну­ти в результаті спроб держави встановити високу зайнятість. Правіше точки N — падіння цін в період кризи перевиробництва.

Слід зазначити, що:

- в короткостроковому періоді (до 2 років) обернений зв’язок між інфляцією та безробіттям має нестійкий характер і порушується зі змі­ною очікуваної інфляції;

- в довгостроковому періоді альтернативи не існує. Безробіття за­лежить від інфляції.

В короткостроковому періоді в економіці виникає інфляційна спі­раль «заробітна плата — ціни», за умов якої підвищення заробітної пла­ти породжує підвищення цін, що веде до подальшого зростання цін і ставки заробітної плати.

У короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорення ін­фляції. При розробці державної політики необхідно вибрати між:

1. Політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття.

2. Політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що дає змогу сповільнити інфляцію, але за рахунок тривалого безробіття.

Цей вибір залежить від очікуваного рівня інфляції: чим більшим бу­де цей рівень, тим вище розміщуватиметься крива Філліпса. А це зна­чить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.

При стагфляції (одночасному зростанні безробіття та інфляції) дана альтернатива не дотримується.

Терміни

Інфляція

Інфляційний шок

Дефляція

Рівень інфляції

Індекс споживчих цін

Дефлятор ВВП

Відкрита інфляція Прихована інфляція

Інфляція витрат

Інфляція попиту

Інфляційна спіраль Збалансована інфляція Незбалансована інфляція Очікувана інфляція Неочікувана інфляція

Питання для перевірки знань

1. В чому виражається циклічність розвитку економіки?

2. Що таке інфляція та які види інфляції ви знаєте?

3. В чому різниця між номінальним та реальним ВНП?

4. Сформулюйте різницю між індексом споживчих цін та дефлятором.

5. Яка існує залежність між рівнями інфляції і безробіття в короткий період?

Тести

1. Стагфляція характеризується:

A. Зростанням ціни споживчого кошика.

Б. Зростанням цін, скороченням виробництва і високим рівнем без­робіття.

B. Дефіцитом товарів і послуг.

Г. Збільшенням грошової маси.

2. Яке серед сполучень видів інфляції є в економіці країни най­більш переважним?

A. Збалансована, помірна, очікувана.

Б. Повзуча, неочікувана, збалансована.

B. Незбалансована, галопуюча, очікувана.

Г. Очікувана, галопуюча, збалансована.

Д. Помірна, очікувана, незбалансована.

3. Яка з перерахованих дій виступає як засіб, за допомогою яко­го індивід страхується від ризику не передбачуваної інфляції?

A. Включення в трудовий контракт пункту, що враховує індексу­вання заробітної плати в довгостроковому періоді.

Б. Пропонування своєму другу позички, відсоткова ставка по котрій нижча банківської.

B. Відкриття нового бізнесу на основі отриманих від кредитів.

Г. Всі відповіді правильні.

4. Яке поняття з перерахованих нижче не відносять до фаз діло­вого циклу?

A. Інфляція.

Б. Рецесія.

B. Спад.

Г. Підйом.

Д. Пожвавлення.

5. Дефлятор ВНП дорівнює відношенню:

A. Реального ВНП до номінального ВНП.

Б. Номінального ВНП до реального ВНП.

B. Номінального ВНП до номінального ВНП.

6. Менш за все постраждають від не передбачуваної інфляції:

A. Ті, хто отримує фіксований номінальний дохід.

Б. Ті, у кого номінальний дохід росте, але повільніше, ніж зростає рівень цін.

B. Ті, хто має грошові заощадження.

Г. Ті, хто став боржником, коли ціни були нижчими.

Д. Вірні тільки відповіді Б і Г.

7. Індекс споживчих цін може бути використаний для того. щоб оцінити:

A. Різницю між структурою виробництва у звітному і попередньому році.

Б. Різницю в ринковій вартості «товарного кошика» двох різних ча­сових періодів.

B. Різницю в рівні цін двох різних країн.

Г. Різницю між рівнем оптових і роздрібних цін.

8. Крива Філіпса характеризує:

A. Ступінь нерівності при персональному розподілі національного доходу.

Б. Розв’язок між податковими ставками та обсягом податкових над­ходжень.

B. Зв’язок між рівнем безробіття й річним темпом росту рівня цін.

Г. Зв’язок між нормою відсотку та грошовою масою в обігу.

Д. Зв’язок між рівнем безробіття й обсягом валового національного продукту.

9. До якої категорії слід віднести людину, якщо вона в цей час хворіє і не працює через хворобу?

A. Зайняті

Б. Безробітні

B. Особи поза робочою силою.

Література

Основна:

1. Базілінська О.Я. Макроекономіка. Навчальний посібник — К. ЦУЛ. 2005

— с.58. -75.

2. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроэкономика: Учебник. — К.: О-во «Знання», KOO, 2004. — С. 131-149.

3. Круш П.В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. — K.: Політехніка, 2004

— С. 44-52.

4. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. — K.: ЦНЛ, 2005. — c168-184.

5. Панчішин CM. Макроекономіка. Навчальне видання. — K.: Либідь. 2001

— с. 329-348.

6. Передборський В. А. та інші Економічна теорія. Підручник. — K.: Кон­дор. 2003, с. 259-278, 435-438.

7. Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. — K.: Таксон, 2004.С. — 140-162-4.

8. Савченко А.Г. та інші Макроекономіка. Підручник К.: Либідь 1999 — с. 68-77.

9. Харкянен Л.В. Макроекономіка. Навчальний посібник. K.: 2006 — с.36-38.

Додаткова:

1. Озель М. Інфляція як один з основних показників макроекономіки. Віс­ник НБУ. — 2000. — №7. — с.43

2. Мельник О. Антиінфляційна політика як фактор економічного зростання в Україні // Банківська справа — 2000. №3 с.11

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка Навчальний посібник K.: Атака 2002. -с.243-272.