Біологічні ресурси планети, шляхи їх збереження

Ресурси - це матеріали, потоки речовини, енергії та інфор-мації, які утворюють вхідні ланки природних та господарських циклів. Вони є їх необхідними компонентами, а відтак носіями функції корисності.

З екологічної точки зору ресурси класифікують на:

J ресурси біосфери, які є відновлюваними і, як правило, вичерпними ресурсами речовини, енергії, інформації і знахо-дяться під контролем живих організмів;

J ресурси техносфери, до яких входить частина відновлюва-них ресурсів біосфери, що знаходяться під контролем людини (використання цих ресурсів призводить до вилучення їх з біо-тичного кругообігу) та вичерпні невідновлювані ресурси, що видобуваються в основному з надр і які знаходяться поза контро-лем біоти біосфери.

Біологічними ресурсами називають сукупність живих орга-нізмів планети, що забезпечують існування біосфери. Діяльність живих організмів забезпечує найважливіші процеси, що проті-кають у природі (фотосинтез, дихання, біогеохімічні кругообіги тощо) і з якими тісно пов'язане формування всіх інших природ-них ресурсів: сировинних, кліматичних, водних, земельних, рек-реаційних. Біологічні ресурси можна розглядати як сукупність живих організмів усіх чотирьох царств природи: рослин, тва-рин, грибів та мікроорганізмів. Експлуатація біоресурсів планети включає такі основні види діяльності людини як сільське госпо-дарство, лісівництво, збирання продукції лісів, промисел звірів, птахів, риби і морепродуктів. Така діяльність часто призводить до порушення та знищення природних біоценозів, зменшує біо-

логічне різноманіття. Згідно з оцінкою Лісового департаменту ФАО ООН на початок ХХ ст. ліси світу займали близько 40 млн.

Територія України, розташована на перехресті багатьох природ­них зон і шляхів міграції представників рослинного і тваринного світу. Займаючи менше 6 % площі Європи, в Україні зосереджено приблизно 35% європейських видів живих організмів. На порів-няно невеликій території утворились чотири природні зони: широ- колистянолісова, лісостепова, степова і присередземноморська.

Значна частина території України розташована в басейні Дніпра і сформована різноманітними ландшафтами Багатство ландшафтного і біологічного різноманіття в Україні збільшу-ється у такій послідовності: луки, болота, плавні, степи та ліси. Зважаючи на значну загальну площу земель сільськогоспо-дарського призначення (близько 70 %), значна частина біорізно-маніття залишається асоційованою із антропогенно- зміненими екосистемами. У деякій мірі ситуація змінюється на краще прак-тично через постійне збільшення заповідників та буферних зон - за останні 20 років сумарна площа природно-заповідного фонду збільшилась майже на 20% (з 3% до 4,6 % від площі загальної території України). В Україні проживають представники більш ніж 70 тис. таксонів. До української Червоної книги (Додаток Б) занесено 511 видів рослин і 382 види тварин. На території України поширено понад 3500 асоціацій рослинних угруповань. За даними Зеленої книги України (Додаток В), до складу рідкісних

і таких, яким загрожує небезпека зникнення, віднесено 126 рос­линних угруповань42.

42 Національна доповідь про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі // Спеціальне видання до 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. - Київ, 2003.

У порівнянні із деякими країнами-сусідами основне таксоно-мічне ядро біорізноманіття України має ряд переваг, що накладає певну відповідальність у питанні забезпечення збереження біо-різноманіття у панєвропейському контексті.

Сумарне споживання деревини у світі в наші дні складає приблизно 3 млрд. мз/р. Це рівнозначно видаленню 4,5 млрд.

т сухої речовини рослинної маси, або 7 % річної біологічної продукції усіх лісів. Більша половина біологічної продукції видобувається з тропічних лісів Азії, Африки та Латинської Америки, де майже 80 % деревини використовують як паливо. У країнах, що розвиваються, щорічно “переходить у дим” при-близно 12 млн. га лісу. Вологі тропічні ліси займають до 7 % поверхні суші, і в них знаходиться до 2/3 усіх видів тварин і рослин (табл. 10).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

В лісах планети щорічно в процесі фотосинтезу нагромад­жується велика кількість деревних та інших органічних про­дуктів - смол, кислот, цукрів, вітамінів, фітонцидів (сумарна кількість всієї органічної біомаси складає близько 100 млрд. тонн), значна частина яких бере участь у біологічному та біо­енергетичному колообізі речовин та енергії, а частина вико­ристовується людством для потреб господарства (із лісової сировини виробляється понад 20 тис. найменувань різної продукції). В той же час вони є гігантською біологічною фабрикою, в якій продукується кисень, що дозволяє існувати людству і всьому живому на планеті.

біосферології Таблиця 10

Площа лісів планети

За 10 тисячоліть цивілізації людство значною мірою перетво-рило усі простори нелісових рівнинних екосистем - 30-50 млн.

За оцінками ФАО, глобальне скорочення лісів у 18 разів пере­вищує їх відновлення. Зазначені тенденції є дуже серйозною екологічною загрозою для людства через те, що:

- по-перше, зменшується біомаса і продукційний потен-ціал біосфери, а відповідно, і глобальний ресурс фотосинтезу.

Згаданий процес зменшення призводить до послаблення газової функції біосфери та її здатності регулювати асиміляцію сонячної енергії і склад атмосфери;

- по-друге, зменшується внесок транспірації у кругообігу води на суші, що призводить до зміни режимів опадів і стоку, а також може прискорювати юридизацію (спустелювання) вели-ких територій. У зоні тропічних лісів кругообіг води повністю зарегульовано рослинністю, тому її знищення в умовах інтенсив-ної сонячної радіації приводить до кліматичних змін. Вирубка лісів у гірських районах і на вододілі приводить до інтенсифіка-ції паводків, селей і посух на цих територіях;

- по-третє, скорочення лісів призводить до зникнення біо-топів багатьох видів і зменшення ландшафтного і біологічного різноманіття (бо ліси є джерелом і екологічним резервуаром більшості біоценозів Землі).

Господарське використання наземної фауни незначне (у порівнянні з продукцією тваринництва) і має суттєве зна-чення лише для малої частини населення. При цьому, людина продовжує зменшувати розміри природних популяцій багатьох звірів та птахів.

Значне господарське значення мають водні біоресурси. На сьогодні у світі виловлюють щорічно 100 млн. т риби та 10 млн. т інших морепродуктів. За даними ФАО, в процесі вилову риби завдаються збитки 70 % світових експлуатаційних запасів про­мислових риб. Водним біоресурсам збитки наносяться не лише промислом, але й техногенним порушенням нерестилищ, шля-хів міграції, забрудненням акваторій та іншими впливами тех-ногенезу на біосферу.

За останні 40 років через повне винищення або різку зміну чисельності популяції було заборонено промисел 18 видів цінних риб. За всю історію полювання на тварин людиною остаточно зни-щені десятки видів великих ссавців і птахів (мамонт, печерний ведмідь, носоріг Мерка, ірландський олень, тур, Стелерова корова, дронт, птах моа тощо). Сьогодні під загрозою знищення перебуває до 10 тис. видів, в основному вищих рослин, ссавців, комах.

Рослинні ресурси. Під власне рослинними ресурсами розумі-ють частину природних ресурсів, представлену рослинами, які використовуються або можуть бути використані людиною для прямого чи непрямого споживання, створення матеріальних багатств, поліпшення умов життя. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекре-аційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод

і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водо­сховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх поряд-ків; природних та біосферних заповідників, національних при-родних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово­паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угрупування, занесені до Зеленої книги України.

До рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дико-рослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

здійснюватися з метою: природоохоронною; рекреаційною; оздо­ровчою; культурно- освітньою; виховною; науково-дослідною та господарською, яка включає:

а) забезпечення потреб населення та виробництва у техніч-ній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дико-рослих рослин;

б) випасання худоби, забезпечення інших потреб тваринни-цтва;

в) потреби бджільництва;

г) потреби мисливського та рибного господарства. Рослинні ресурси України представлені вищими рослинами,

мохами, лишайниками та водоростями, які використовуються для матеріальних і культурних потреб суспільства. В Україні налічується понад 25 тис. видів рослин, з яких вищих судинних рослин - 4,5 тис. видів, мохоподібних - близько 800 видів, лишай-ників - понад 1 тис., грибів - понад 15 тис. видів, водоростей - близько 4 тис. видів.

Трав’янисті рослинні ресурси України представлені як сте-повою, так і болотною рослинністю (0,6 млн. га), плавнів (0,96), прісноводних (1,50) і морських (0,80) акваторій, солонців і соло-нчаків (0,58). Щорічно вони виробляють 21 878 тис. т органічної речовини.

Трав’янисті рослинні ресурси відзначаються багатством видів, які є цінними кормовими (46 % загального числа видів), лікарськими (23 види), технічними (12), декоративними (72), харчовими (13), медоносними та пергоносними (76), кормовими

(26) рослинами. Сучасна рослинність України значною мірою видозмінена під впливом господарської діяльності людини: при-родна рослинність збереглася лише на 19 млн. га, що становить близько 32 % загальної площі держави. Під прямим або опосе-редкованим антропогенним впливом цілу низку поширених колись в Україні рослин переведено до розряду зникаючих, а 429 видів судинних рослин занесено до Червоної книги України.

Тваринний світ є невід’ємною складовою біологічних ресур-сів. Під тваринним світом розуміють сукупність всіх особин тва-рин різних видів, які постійно або тимчасово мешкають у межах будь- якої території чи акваторії. На відміну від поняття „фауна” він характеризується не лише видовим складом, а й чисельні-стю. В свою чергу, ресурси тваринного світу визначаються як ті, що безпосередньо використовуються в мисливстві, рибному та інших видах господарства.

Об’єктами тваринного світу є: хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях роз-витку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); про-дукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин.

„Розміри” тваринного світу, тобто його біомаса (загальна маса всіх тварин, що населяють Землю) складає два відсотки від загальної біомаси нашої планети, що становить приблизно 4,84 ? 10 10 т. Академік В.І. Вернадський вказував, що органічний світ Землі являє собою потужну геохімічну силу, яка в кінцевому рахунку визначає історію розвитку планети. Головна особли-вість тваринного світу біосфери Землі полягає в його різнома-нітті - організованій різнорідності (близько 2 млн. видів).

Ресурси тваринного світу України. Загалом в Україні налічується понад 44 тис. видів тварин, у тому числі близько 700 видів хребетних (серед останніх 103 види ссавців, 367 видів птахів, понад 270 видів риб, майже 40 видів плазунів земновод-них) та понад 27 тис. видів безхребетних (серед них домінують комахи - понад 20 тис. видів).

Серед країн Європи за біорізноманіттям Україна поступа-ється лише Франції, і це покладає на неї високу відповідальність за його збереження. Водночас фауна є природним капіталом країни, а отже рівень її збереження визначатиме в майбутньому долю держави.

На перший погляд, нас оточує чимало представників дикої фауни, однак без дбайливого ставлення до них з боку людини, без здійснення комплексу природоохоронних заходів деякі представ-ники тваринного світу можуть назавжди зникнути з нашої пла-нети. Адже тільки за останні століття в Україні повністю зникли тарпан (дикий кінь), тур, український степовий сайгак. У багатьох місцевостях майже повністю були винищені лось, олень, свиня дика, бобер та деякі інші тварини. За останні роки значно змен-шилась чисельність глушця, тетерука, чорних лелек, великої і малої чепури. На грані зникнення були хохуля, дрохва та хохітва.

Найбільше уваги приділяється нині вивченню, охороні та раціональному використанню хребетних тварин, які представ-лені у фауні України більш ніж 200 видами риб, 18 видами зем-новодних, 20 видами плазунів, близько 400 видами птахів та 101 видом ссавців.