5.2. Біологічні потреби людини та її взаємодія з середовищем існування

Життєдіяльність – це складна система, що може підтримати і забезпечити в середовищі існування певні умови життя та всі види діяльності людей.

Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує з компонентами цього середовища.

До цих компонентів належать повітря, вода, грунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища.

Людина не може жити без повітря, яке є одним з найважливіших елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. В процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Таке значення мають температура повітря, його вологість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори тощо.

Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього природного середовища, без яких неможливе життя людини. Ці компоненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем.

Не менш важливим є значення грунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси.

Грунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні провінції, від яких залежить хімічний комплекс організму. Грунт є джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживає людина і тварини.

Отже, можна образно сказати, що людина – дитя природи і не може існувати поза нею.

Потреби – це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби людини поділяються на декілька груп:

– елементарні потреби: їжа, одяг, житло, повітря, вода;

– вторинні потреби у конкретних речах і умовах при можливості їх вибору;

– потреби у предметах розкоші (псевдопотреби).

Розрізняють також базові та важливі біологічні потреби людини.

Базові біологічні потреби, до них, крім їжі, повітря води, одягу та житла, можна віднести більш складні, але необхідні для людини умови:

– безпека;

– тепловий, акустичний, електромагнітний комфорт;

– склад повітря, що призводе до фізіологічних або генетичних аномаліях і неприємних відчуттів;

– питна вода, не тільки не забруднена і не шкідлива для здоров’я, але і приємна на смак;

– збалансованість харчування, включаючи калорійність їжі, що забезпечує енергетичні потреби організму людини, а також наявність незамінних елементів їжі – амінокислот, витамінів, жирів, білків, вуглеводів;

– визначені смакові характеристики їжі та її екологічна чистота;

– продовження роду.

Важливі біологічні потреби, до них відносяться:

– повноцінний сон та відпочинок, тобто релаксація;

– захист від захворювань і антропогенних забруднень;

– просторовий комфорт;

– комфорт природного (біогенного) середовища;

– ландшафтне природне середовище (висота над рівнем моря, наявність або відсутність вітрів, діапазон коливань температури та вологості атмосферного повітря);

– праця;

– інформація, необхідна для здоров’я та розвитку мозгу.

Псевдопотреби. Якщо біологічні потреби не реалізуються, то вони замінюються псевдопотребами, наприклад, в агресії чи лідерстві, або в предметах розкоші, що призводить до порушень екологічних законів (правил поведінки людини в природі).