<<
>>

Вентиляція житлових приміщень

На чистоту повітря в житлових приміщеннях впливають кількість людей, які знаходяться в приміщенні, інтенсивність виконуваної ними роботи, температура внутрішніх приміщень. Різноманітні побутові процеси — приготування їжі, прання білизни, опалювання печей тощо також призводять до погіршення якості повітря.

Крім цього, істотним джерелом забруднення є тютюновий дим, в якому містяться продукти повного і неповного згоряння, а також сухої перегонки тютюну і паперу: оксид вуглецю, ціанисті сполуки, метиловий спирт, нікотин, кадмій тощо. При спалюванні 1 г тютюну в цигарках в повітря надходить 20-80 см3 оксиду вуглецю, а при спалюванні в люльці - від 53 до 109 см3.

Одним із важливих заходів щодо збереження чистоти повітря в житлах є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним. Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиляційний об'єм і кратність повітрообміну.

Вентиляційний об'єм - це кількість повітря (в мЗ), яке надходить у приміщен­ня протягом 1 години. Він складається з інфільтраційного і вентиляційного повітря. Інфільтрація - це проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів, щілини в будівельних конструкціях тощо.

Найбільш повітропроникними є шлакоблокові, керамзито-бетонні, цегляні, дерев'яні стіни. Найменш повітропроникними - гранітні, мармурові. Другою складовою частиною вентиляційного об'єму є повітря, яке надходить у приміщення через спеціально передбачені для цього вентиляційні пристрої: кватирки, фрамуги, вікна, вентиляційні канали.

Відношення вентиляційного об'єму до об'єму приміщення характеризує інтенсивність вентиляції. Кратність повітрообміну - це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Враховуючи виділення діоксиду вуглецю людиною в спокої, вчені підрахували, що мінімальний об'єм вентиляції на одну людину в житлових приміщеннях повинен бути не меншим 30 м3 за 1 годину.

Оптимальні ж умови повітряного середовища для людини, що фізично працює, забезпечуються при об'ємі вентиляції 80-120 м3/год.

Природна вентиляція приміщень зумовлена різницею температур зов­нішнього і внутрішнього повітря. Для посилення природної вентиляції проводять провітрювання приміщень через вікна, кватирки, фрамуги. Особливої уваги в цьому плані заслуговують, переважно в холодну пору року, фрамуги, їх влаштовують у верхній частині вікна і відкривають всередину під кутом 30-45°. Зовнішнє холодне повітря йде спочатку вгору до стелі, потім, змішуючись з повітрям приміщення і нагріваючись, опускається вниз (рис 6.4). Кватирки в житлових приміщеннях роблять розміром не менше 0,3 м2. Коефіцієнт аерації (відношення площі підлоги до площі кватирки) повинен бути не меншим 1:50.

Найкращий ефект природної вентиляції досягається при наскрізному про­вітрюванні, коли вікна розкриті на протилежних сторонах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100 разів на годину. На інтенсивність вентиляції також впливає різниця температур зовні і всередині напрямок. Вітровий тиск з однієї сторони quot;заганяєquot; з допомогою інфільтрації повітря через пори і не­щільності будівельного матеріалу і будівельних конструкцій, а з протилежної (під­вітряної) quot;відсмоктуєquot; його із приміщення. До засобів, які посилюють природну вентиляцію, відносять внутрішньостінні вентиляційні канали. У житлових кварти­рах їх доречно влаштовувати у всіх приміщеннях, особливо на кухні, у ванній, туалеті. Істотним недоліком природної вентиляції є її нерівномірність, тому ради­кально покращити повітрообмін можна штучною вентиляцією. Особливо це сто­сується кухні або приміщення, де тривалий час знаходиться велика кількість людей.

Штучна вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно- витяжною. Найбільш досконалою системою штучної вентиляції є кондиціювання, тобто очищення повітря і створення та автоматичне регулювання в приміщенні оптимальних мікрокліматичних параметрів: температури, вологості, швидкості руху повітря. Є різні системи кондиціонерів. У найбільш досконалих приладах можна регулювати іонний склад, ароматизувати повітря.

Кондиціонери є місцеві й центральні. Місцеві, або кімнатні, кондиціонери на­зивають ще кліматизерами, вони передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях для перебування великої кількості людей (аудиторії, кінозали, театри тощо) рекомендовано створювати пульсуючий мікро­клімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижу­вати температуру повітря на 3-4°С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату.

<< | >>
Источник: Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Екологія (за професійним спрямуванням)» (для студентів 1 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 6.060101 «Будівництво» спеціальності «Теплогазопостачання і вентиляція») / О. М. Слатова; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2012- 94 с.. 2012

Еще по теме Вентиляція житлових приміщень:

  1. Мікроклімат житлових приміщень
  2. Місце опалення житлових приміщень в створенні сприятливого мікроклімату
  3. Мікроклімат виробничих приміщень
  4. Юрисдикційна форма захисту житлових прав дітей
  5. Природне освітлення приміщень
  6. Неюрисдикційна форма захисту житлових прав дітей
  7. Склад повітря і мікроклімат приміщень
  8. 3.1 Види цивільно-правових способів захисту житлових прав дітей
  9. Стан законодавства та юридичної науки щодо цивільно- правового захисту житлових прав дітей
  10. Характеристика права на захист у системі житлових прав дітей
  11. Захист житлових прав дітей при вчиненні правочину
  12. Способи відновлення житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО