<<
>>

Мікроклімат виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робочому місці, у робзоні.

Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці.

Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги. Параметри мікроклімату:

1) температура повітря Т, °С;

2) відносна вологість V, %;

3) швидкість руху повітря V, м\с.

Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну температуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.

Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату. Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.

Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:

1) періоду року;

2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню;

3) виду робочого місця.

1. Період року :

а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10 0С);

б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10 0С).

Категорії важкості робіт по фізичним навантаженням та їх характеристик- ка показані у таблиці 3.

Таблиця 3

Категорія робіт Характеристика робіт Енерговитратн, Дж\с
Легкі (І, а та 1,6) Робота виконується сидячи, стоячи чи пов'язана з ходьбою, але не вимагає систематичної фізичної напруги чи підняття або переносу тягаря до 139 140 -174
Середньої важкості (ІІ,а) Робота пов'язана з постійною ходьбою, виконуєма сидячи або стоячи, але не вимогаюча переносу тягарів 175 - 232
Середньої важкості (ІІ,б) Робота пов'язана з ходьбою і переносом невеликих тягарів (до 10 кг) 233 - 290
Важкі Робота пов'язана з постійним переносом або переміщенням значних тягарів (більше 10кг) більш 290

Кут отвору визначає величину ділянки небосхилу, що безпосередньо освітлює досліджуване місце й утворюється шляхом перетину лінії, яка проведена з нього до верхнього краю вікна, І лінії, що проведена з цього ж пункту до найвищої точки протилежної будови чи дерева, які видно з вікна.

Чим більший кут отвору, тим більша освітленість. На верхніх поверхах висотних будинків кут падіння і кут отвору рівні.

Коефіцієнт глибини закладання - це відношення віддалі від верхнього краю вікна до підлоги, до глибини кімнати (віддалі від вікна до протилежної стінки). Він характеризує освітленість в глибині кімнати.

Дуже важливо в житловому приміщенні правильно організувати робоче місце. При цьому необхідно, щоб світловий потік падав зліва.

Крім природного в житлових приміщеннях повинно бути достатнє штучне освітлення. Штучне освітлення житлових приміщень тепер в основному проводить­ся електричними та люмінесцентними лампами. Недостатнє або неправильно обладнане штучне освітлення порушує функції ока, викликає стомлюваність, знижує працездатність (табл. 4). Найбільш доцільними для житла є світильники рівномірно розсіяного і відбитого світла.

Лампа розжарювання - найбільш розповсюджене і зручне джерело штучного освітлення. Спектр її випромінювання відрізняється від природного світла більшим вмістом червоних і оранжевих променів та відсутністю ультрафіолетових.

Таблиця 4 - Мінімальні величини штучного освітлення для житлових і допоміжних приміщень

Приміщення Найменше освітлення (ліс) при користуванні
лампами нажарювання люмінесцентними лампами
Житлова кімната 75 100
Кухня 100 100
Убиральня, ванна, умивальня 30 50
Коридор, передпокій 50 50
Сходи 10 50

Люмінесцентна лампа - це трубка із звичайного скла, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором.

Трубка заповнена парами ртуті, при включенні між електродами, що знаходяться у двох кінцях трубки, виникає електричний розряд, який генерує ультрафіолетові промені. Під впливом ультрафіолетових променів починає світитися люмінофор. Промисловість випускає п'ять типів люмінесцентних ламп: лампи денного світла (ЛД), лампи холодно-білі (ЛХБ), лампи білі (ЛБ), лампи тепло-білї (ЛТБ) і лампи із відко-регованою кольоропе-редачею (ЛДЦ). Недоліком ламп ЛД є те, що у них не зовсім добра передача кольорів при освітленні ними шкіра людей виглядає блідою і ціанотичною. У спектрі ламп ЛТБ і ЛДЦ більше жовтих променів, тому краще виглядає колір обличчя.

Люмінесцентні лампи мають і інші недоліки. Частота коливань світлового по­току люмінесцентних ламп відповідає імпульсній частоті електричного струму, і при розгляданні предметів, які рухаються, виникають різні спотворення зорового зображення у вигляді множинних контурів. Це явище називають quot;стробоскопічнимquot; ефектом. А при невеликій освітленості приміщення люмінесцентними лампами (менше 75-150 лк) може з'явитися quot;сутінковийquot; ефект освітленість здається малою навіть при розгляданні великих деталей. Тому при користуванні люмінесцентними лампами рівень освітлюваності повинен бути не нижче 75-150 лк.

<< | >>
Источник: Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Екологія (за професійним спрямуванням)» (для студентів 1 курсу денної та заочної форм навчання за напрямом підготовки 6.060101 «Будівництво» спеціальності «Теплогазопостачання і вентиляція») / О. М. Слатова; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ, 2012- 94 с.. 2012

Еще по теме Мікроклімат виробничих приміщень:

  1. Мікроклімат житлових приміщень
  2. Склад повітря і мікроклімат приміщень
  3. Місце опалення житлових приміщень в створенні сприятливого мікроклімату
  4. Поняття мікроклімат
  5. Виробнича функція, її ізокванта та ізокоста
  6. Вентиляція житлових приміщень
  7. Природне освітлення приміщень
  8. Проблема обмеженості економічних ресурсів. Крива виробничих можливостей, її графічний аналіз
  9. 2. Світове, або всесвітнє, господарство - сукупність національ­них економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'яз­ків, що виходять за територіальні межі окремих країн — міжнародних економічних відносин.
  10. ЛЕКЦІЯ 7. ЕКОЛОГІЧНІ ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ЩОДО СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА КОНДИЦІЮВАННЯ
  11. Зміст
  12. Гігієнічні вимоги до житла і умов проживання в них