2. Світове, або всесвітнє, господарство - сукупність національ­них економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'яз­ків, що виходять за територіальні межі окремих країн — міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини - систе­ма господарських відносин між різними країнами світу. Важливішими елементами цієї системи є міжнародне на­уково-технічне і виробниче співробітництво, вивіз капіталу, міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини.

Об'єктивні потреби еволюції продуктивних сил втілюються у світових господарських відносинах. Натурально-матеріальний зміст МЕВ (частка товарів, капіталів, послуг, робочої сили, що здійсню­ють обіг поза національними рамками, валютні зв'язки, науково-технічний обмін тощо) відбивається у міжнародних виробничих відносинах усіх чотирьох фаз (виробництво, розподіл, обмін і спо­живання) єдиного процесу відтворення.

МЕВ мають два аспекти: 1) кількісну характерис­тику, яка віддзеркалюється у показниках об'єктів зовнішньої тор­гівлі, іноземних інвестицій, курсів валют тощо. 2) це якісна характеристика, яка відбивається в соціально-економічній природі зовнішньоекономічних зв'язків як міжнародних виробничих відно­син.

4 різновиди МЕВ: між краї­нами з розвиненими ринковими відносинами; між країнами, що розвиваються, та між країнами з перехідною економікою, пере­хідні МЕВ (між першими 3ма рівнями).

МЕВ- 3 рівні: Макрорівень - міждержавні економічні відноси­ни, які визначають і забезпечують в сьогоднішньому світі загальні умови розвитку МЕВ на всіх рівнях. Мeторівень —економічні зв'язки між регіонами, містами тощо окремих країн та на міжгалузевому рівні. Мікрорівень - зовнішньоекономічна діяльність підприємств, фірм. При цьому важливим суб'єктом МЕВ стали транс­національні корпорації (ТНК), що поєднують у своїй діяльності зав­дяки їхній організаційно-економічній структурі усі рівні МЕВ.

Функціонування світового господарства відтінює дві основні тен­денції: а) цілісності світових економічних відносин; б) їх супереч­ливості.

Тенденція цілісності світових економічних відносин гостро ста­вить питання трансформації МЕВ, які не можуть на­далі функціонувати на нерівноправній основі. Об'єктивною осно­вою цілісності світового господарства є загальнолюдські інтереси, в яких виділяють основний цивілізаційний економічний інтерес — збереження і стабільність земної цивілізації на грунті соціально-економічного прогресу. Є потреба в міжнародному ре­гулюванні світових господарських зв'язків.

Формування і розвиток інтересів і потреб суперечливі і трактуються різними країнами неоднаково. Виробити загальну платформу, яка була б прийнятною для всіх учасників міжнародного економічного співробітництва, непросто. Проте завдання розробки концептуальної програми розвитку сві­тових господарських зв'язків як одного з імперативів взаємозалеж­ності держав дуже важливе. Так, для України особливо цінним є досвід взаємного пов'язування інтересів, накопичений іншими краї­нами, оскільки цей досвід грунтується на терені політико-економічних інструментаріїв, а не на терені директивно-командних ме­тодів.

Однією з причин трансформації МЕВ є потреба у принципово новому механізмі функціонування світового господарства, зумов­лена розвитком міжнародного поділу праці (МПП). Все більшу роль відіграватиме міжнародне виробництво з його спеціа­лізацією. Всі країни зацікавлені,але різні стартові можливості для МПП (відсталість)

Отже, об'єктивна необхідність трансформації МЕВ полягає в ці­лісності світового господарства, що зростає, виявленні спорідне­ності економічних інтересів країн, реалізації потреби в новому ме­ханізмі функціонування світових економічних відносин, новій струк­турі МПП, розширенні сфери дії загальних економічних законів.

Специфіка України в цьому відношенні полягає в тому, що розвій демократич­них процесів на початковому етапі державотворення потребує на­лежної національної відособленості, тоді як розвиток ринкових відносин потребує економічної інтеграції, об'єктивно відкидає на­ціональну замкненість.

Нині модель двосистемного антагонізму на рівні світових зв'яз­ків вже зруйновано, тому реальні можливості трансформації МЕВ пов'язують не із змаганням двох систем, а з новими методами гос­подарювання, перехідними типами і формами, що становлять вну­трішню тканину світового господарства. Сутність проблеми трансформації МЕВ у світовому господарстві полягає в пошуках форм і методів (економічних, політичних, ди­пломатичних) розв'язання суперечності між сучасним характером цих відносин і обставинами в світі, що змінилися внаслідок при­скорення тенденції до глобалізації економіки, переміщення акцен­тів з ідеологічних конструкцій на економічні важелі формування нових моделей людської діяльності, творення більш високої якості життя. Добре відомі процеси, які посилюють глобальний характер еко­номіки: зростання частки частини національного доходу, що реалі­зується на зовнішньому ринку; міжнародна спеціалізація і коопе­рування виробництва; поширення досягнень науково-технічного прогресу; розвиток фінансових ринків тощо. Характер МЕВ - проблема трансформації традиційних відносин "панування і підкорення" до стратегічних, заснованих на "розподіленій відповідальності".

На VI спеціальній сесії Генеральної Асамблеї 00Н (1974 р.) краї­ни, що розвиваються, висунули програму нового міжнародного економічного порядку (НМЕП). На основі політичного регулюван­ня світових господарських зв'язків на міждержавному рівні перед­бачалось встановлення економічно обгрунтованого співвідношен­ня цін на сировину, продовольчі товари і промислові вироби, упо­рядкування валютно-фінансових відносин та інші заходи, спрямо­вані проти панівного становища транснаціонального капіталу в системі МЕВ.

З середини 80-х років набувають розвитку концепція і програма створення системи міжнародної економічної безпеки (МЕБ) у рам­ках всеохоплюючої системи міжнародної безпеки. Перевага кон­цепції МЕБ - у відмові від зайвої ідеологізації й політизації МЕВ. Створення системи МЕБ є цільовою функцією трансформації МЕВ, а встановлення НМЕП — одним з елементів системи МЕБ.

Нерівномірність розвитку складових світового господарства зу­мовлює багатоукладність його економічного організму. Трансфор­мацію МЕВ пов'язують з розширенням та поглибленням економіч­ного співробітництва між країнами в таких основних напрямах: 1) розвиток стратегічних, виробничо-інвестиційних зв'язків че­рез кооперацію виробництва, обмін сучасною технологією та орга­нізацію спільних досліджень НДЕКР, створення спільних підприєм­ств і господарських організацій; 2) розвиток традиційних зв'язків через сферу обігу, розширен­ня торговельно-економічного співробітництва на компенсаційній основі, розвиток співробітництва в галузі кредитних відносин.

Національні інтереси окремих країн та інтереси розвитку світо­вого господарства утворюють єдину ієрархічну систему "національні інтереси — інтереси світового господарства", де національні інте­реси залишаються визначальним елементом. Кожна країна намагається використати переваги МПП передусім для забезпечення влас­них національних інтересів. Проте національна економічна політи­ка будь-якої держави не повинна залишатися виключно національ­ною, вона має враховувати своє місце в системі "національні інте­реси — інтереси світового господарства.

НМЕП: 1)спрямована на подолання багатьох елементів нерівноправності в міжнародній економічній системі, які склалися ще в колоніальну епоху, 2) містить вимоги пев­ного упорядкування світових господарських зв'язків, ліквідації дис­кримінаційних обмежень, міжнародного регулювання окремих сек­торів світового господарського життя. Проте є недоліки: а) не може претендувати на роль всеохоплюючої концепції кардиналь­ної перебудови світових господарських зв'язків, оскільки має на меті забезпечення інтересів передусім країн, що розвиваються; сектори міжнародного економічного спілкування, що безпосередньо не зачі­пають ці країни, не входять у програму НМЕП; б) саме тлумачення потреб країн, що розвиваються, має здебільшого однобічний ха­рактер, що випливає з надмірного перебільшення ролі зовнішніх фак­торів і відповідної недооцінки важливості власних зусиль молодих держав; в) основні вимоги НМЕП передбачають створення сприят­ливого, пільгового зовнішньоекономічного режиму тільки для країн, що розвиваються, за рахунок розвинених країн (вимоги перерозподілу на користь бідних країн певної частини національного доходу багатих країн, теза про зовнішньоторговельні та фінансові пільги, заклик до стабілізації цін на сировину, яку вивозять країни, що роз­виваються, на вигідному для них рівні тощо); г) програма НМЕП непослідовна, вона не зачіпає соціально-економічні аспекти світової господарської системи, а передбачає її реорганізацію фактично на тих самих принципах, на яких побудована сучасна система.

Перспективи реалізації трансформації МЕВ на основі МЕБ вба­чаються в різнобічному аналізі об'єктивних та суб'єктивних мо­ментів, закріпленні висновків аналізу в міжнародних правилах, нормах і гарантіях прогресивного розвитку світових господарських зв'язків. Першочерговими об'єктивними чинниками її є: 1) взає­мозв'язок між інтеграційними процесами та нерівномірністю еко­номічного і політичного розвитку країн; 2) багатогранна міжнарод­на кооперація; 3) негативні зовнішньоекономічні чинники, що впли­вають на національну економіку будь-якої країни (специфічні особливості світових товарних ринків, які визначаються об'єктивною дією кон'юнктурних коливань, закономірностями ціноутворення, станом сфери фінансів і кредиту, системою взаємовідносин партнерів тощо).

Необхідне вдосконалення між­народно-правової системи економічного співробітництва. Ця сис­тема містить: а) комплекс двосторонніх угод про економічне, про­мислове і науково-технічне співробітництво, що виходять за рамки традиційних договорів, оскільки передбачають розвиток різнома­нітних форм економічних зв'язків і розраховані на тривалу пер­спективу; б) довгострокові програми та спеціальні двосторонні угоди в окремих конкретних сферах співробітництва (з питань захисту навколишнього середовища, розвитку охорони здоров'я, викорис­тання атомної енергії, Світового океану, модернізації сіль­ського господарства, транспорту тощо).

НЕБ окремо взятої країни і МЕБ в цілому нерозривно взаємопов'язані. Важливою особливістю резолюції 00Н "Міжнародна економіч­на безпека" є те, що проблеми оздоровлення МЕВ стосуються не окремих угрупувань країн, а зачіпають усі складові світового гос­подарства. Концепція МЕБ передбачає: -виключення з міжнародної практики всіх форм дискримінації, відмову від політики економічних блокад і санкцій, якщо це прямо не зазначено в рекомендаціях світового співтовариства; -спільні пошуки шляхів справедливого регулювання проблеми заборгованості; -встановлення НМЕП, який гарантував би однакову економічну безпеку всіх держав; -розробку принципів використання на благо світового співтова­риства, передусім країн, що розвиваються та переходять до ринку, частини коштів, які звільняються внаслідок скорочення воєнних бюджетів; -об'єднання зусиль у дослідженні й мирному використанні космо­су, вирішенні глобальних проблем, від яких залежить доля землян.

При обговоренні на Генеральній Асамблеї 00Н концепції МЕБ виявилося, що економічні інтереси як окремих держав, так і цілих груп є досить різними, нерідко протилежними. Досягнення консенсусу у вирішенні цієї життєво важли­вої для всього людства проблеми в найближчому майбутньому надзвичайно склад­не. Реалізація концепції МЕБ пов'язується з ефективним викорис­танням наявних міжнародних механізмів, пристосуванням їх до умов, що постійно змінюються, створенням в разі потреби нових меха­нізмів.