Види економічних злочинів, які вчиняються при використанні цінних паперів, і типові способи вчинення

Виготовлення або збут підроблених грошей чи державних цінних паперів становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки дестабілізує фінансово-кредитні відносини, ускладнює регулювання грошового обігу.

Суди мають виходити з того, що до предметів злочину, передбаченого ст.79 КК, належать:

- державні казначейські білети, білети Національного банку України, розмінна металева монета, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг;

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг;

- цінні папери, які випускаються і забезпечуються державою.

Підроблені недержавні цінні папери не є предметом злочину, передбаченого ст.79 КК ( 2001-05 ). Їх виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим шляхом слід кваліфікувати за наявності необхідних підстав за ч.3 чи ч.4 ст.148-8 КК ( 2002-05).

Виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків і державних цінних паперів, які вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність, не містять складу злочину, передбаченого ст.79 КК. За наявності необхідних підстав такі дії повинні кваліфікуватися як шахрайство.

Оскільки білети будь-якої грошово-речової лотереї не належать до державних цінних паперів, їх підроблення з метою збуту чи з метою отримання за ними незаконного виграшу слід кваліфікувати як готування до шахрайства, а збут підробленого білета грошово-речової лотереї, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу - як закінчений склад цього злочину.

При відмежуванні виготовлення з метою збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів або їх збуту від шахрайства належить виходити із того, що об'єктом злочину, передбаченого ст.79 КК, є кредитно-фінансова система, а об'єктом шахрайства - право власності на майно (кредитно-фінансовій системі шкода не заподіюється).

Склад злочину, передбаченого ст.79 КК, утворює як повна імітація грошового знака чи державного цінного папера, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом справжніх грошових знаків чи державних цінних паперів, що робить можливим досягнення мети їх збуту і, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ст.79 КК, необхідно враховувати такі об'єктивні й суб'єктивні критерії:

- художнє оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає певний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідного орнаменту і наявності основних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;

- якість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності зображення, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготовлених нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

Питання про те, чи є грошові знаки або державні цінні папери підробленими, який спосіб підробки при цьому використовувався, чи не були раніше грошові знаки або державні цінні папери з аналогічними ознаками підробки предметом криміналістичного дослідження тощо, повинні вирішуватися за допомогою криміналістичної експертизи, яка проводиться у відповідних експертних установах.

У тих випадках, коли очевидна невідповідність грошового знака чи державного цінного папера справжнім виключає їх участь в обігу, а інші обставини справи також свідчать про те, що умисел винної особи був спрямований лише на обман окремих громадян з метою заволодіння їх майном, такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство.

У разі збуту іноземної валюти, в якій підроблено лише цифровий номінал купюри, дії особи, котра її збула, слід кваліфікувати за ст.143 КК, а дії особи, яка її придбала, за наявності необхідних підстав - за статтями 17, 80 КК (виходячи з підробленого номіналу).

Дії особи, котра при збуті іноземної валюти зі зміненим цифровим номіналом схилила іншу особу (яка придбала цю валюту), до порушення правил про валютні операції, належить кваліфікувати за наявності необхідних підстав за статтями 19, 17, 80 КК як підмовництво до замаху на порушення правил про валютні операції (виходячи при цьому з підробленого номіналу) та за ст.143 КК.

Якщо дії особи, котра збула підроблену іноземну валюту, підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст.79 КК, то дії особи, яка придбала таку валюту, вважаючи її справжньою, за наявності необхідних підстав мають кваліфікуватися за статтями 17, 80 КК ( 2001-05 ).

Виготовлення підроблених грошей чи державних цінних паперів може бути кваліфіковано за ст.79 КК лише за наявності в діях винної особи мети збуту.

Збут підроблених грошей чи державних цінних паперів - це умисна форма їх відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг і в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо.

Особа, яка в момент одержання грошей чи державних цінних паперів не усвідомлювала, що вони підроблені, а виявивши підробку, збула їх як справжні, повинна нести відповідальність залежно від обставин справи за ст.79 чи ст.143 КК ( 2001-05 ).

Дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші чи державні цінні папери з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу, слід кваліфікувати як виготовлення підроблених грошей чи державних цінних паперів.

Фальшивомонетництво є закінченим злочином з моменту виготовлення з метою збуту, а так само збуту хоча б одного грошового знака чи державного цінного папера.

Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених грошей чи державних цінних паперів належить кваліфікувати як вчинені за попереднім зговором групою осіб тоді, коли у злочині брали участь як співвиконавці дві і більше осіб, котрі попередньо про це домовились, у тому числі й у разі розподілу між ними ролей (коли виготовлення або придбання проводилось одним, а збут - іншим).

Заволодіння особою внаслідок збуту підроблених грошей чи державних цінних паперів приватним, колективним або державним майном додаткової кваліфікації за статтями, які передбачають відповідальність за розкрадання цього майна, не потребує.

Наявність такого факту підвищує ступінь суспільної небезпечності вчинених дій і повинна враховуватися судом при призначенні міри покарання.

Вирішуючи питання про речові докази у справах про злочини, передбачені ст.79 КК, судам необхідно керуватися вимогами ст.81 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ).

Зокрема, знаряддя злочину, за допомогою яких виготовлялися підроблені гроші чи цінні папери, підлягають конфіскації, а ті, які не мають цінності - знищенню; речові докази - підроблені гроші чи цінні папери - знищенню як предмети, що вилучені з обігу і не мають цінності (їх детальний опис міститься у висновках криміналістичної експертизи); гроші чи іноземна валюта, які не втратили товарного вигляду в результаті проведених з ними операцій і можуть перебувати в обігу, - зарахуванню на відповідні рахунки Національного банку.

Зобов'язати суди при розгляді справ даної категорії посилити увагу до виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню цих злочинів, і вживати належних заходів до їх усунення.

Не повинні лишатися поза увагою судів випадки незаконного придбання копіювально-розмножувальної, друкарської та іншої техніки, а також протиправного використання такої техніки, що перебуває в розпорядженні юридичних і фізичних осіб.

Суди повинні також реагувати на недоліки, допущені при проведенні попереднього слідства, особливо ті, що стосуються встановлення джерел виготовлення і придбання підроблених грошей чи державних цінних паперів та виявлення всіх осіб, причетних до вчинення таких злочинів.

Судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно посилити нагляд за розглядом справ даної категорії, забезпечити правильне спрямування судової практики, систематично вивчати й аналізувати її та вживати заходів до усунення виявлених недоліків.

Для забезпечення постiйного контролю за кримiногенними процесами на ринку цiнних паперiв оперативнi працiвники державних служб по боротьбі з економічною злочинністю та управлінь по боротьбі з організованою злочинністю повиннi мати чiтке уявлення про органiзацiйнi аспекти боротьби зi злочинами‚ що вчинюються на цьому ринку. Як показує практика‚ в роботi зi збором iнформацiї про злочини‚ вчинені учасниками ринку цiнних паперiв‚ при документуваннi i квалiфiкацiї дiянь осiб злочинцiв спiвробiтники оперативних пiдроздiлiв МВС України стикаються із серйозними труднощами‚ породженими недосконалою нормативно-правовою базою‚ що регулює дiяльнiсть суб’єктiв‚ якi працюють на ринку цiнних паперiв‚ недолiками системи державного регулювання i контролю за ними‚ прогалинами в кримiнальному законодавствi.

Дiяльнiсть оперативних пiдроздiлiв органiв внутрiшнiх справ щодо попередження злочинiв на ринку цiнних паперiв провадиться недостатньо ефективно.

Це зумовлено такими обставинами:

неналежне фiнансування МВС‚ i‚ як наслiдок‚ слабке матерiально-технiчне забезпечення оперативних пiдроздiлiв органiв внутрiшнiх справ‚ що займаються боротьбою зi злочинами на ринку цiнних паперiв;

скорочення особового складу цих компетентних пiдроздiлiв МВС i на мiсцях;

недостатня увага окремих спiвробiтникiв ДСБЕЗ‚ УБОЗ до вивчення нормативно-правових актiв‚ якi регулюють дiяльнiсть на ринку цiнних паперiв;

слабкiсть оперативних позицiй у цiй сферi роботи оперативних пiдроздiлiв.

Тому попередження злочинностi на ринку цiнних паперiв здiйснюється переважно одним способом — передбачення, де i як можуть вчинюватись подiбнi злочини‚ спрямування в такi мiсця сил органiв внутрiшнiх справ^[i][1]. Такий спосiб попередження злочинiв на ринку цiнних паперiв недосконалий‚ проте уможливлюється завдяки:

1) надсиланню вiдповiдних заяв осiб‚ яким стали вiдомими факти вчинення злочинiв‚ пов’язаних з випуском i обiгом цiнних паперiв‚ у районнi вiддiли внутрiшнiх справ;

2) проведенню дослідчої перевірки оперативними працівниками ДСБЕЗ наданих фактів і прийняттю відповідних рішень згідно з чинним законодавством.

У переважній більшості випадків попереджувальні заходи у зв’язку з незаконною діяльністю на ринку цінних паперів не мають цілеспрямованості, оскільки спостерігаються такі несприятливі чинники:

1) відсутність постійної і належної взаємодії відповідних оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і контролюючих органів, зокрема низький ступінь взаємодії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) з органами внутрішніх справ щодо захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів і можливість окремих недобросовісних суб`єктів ринку активно використовувати таку відомчу неузгодженість.

Так‚ досi не розроблено ефективного механiзму обмiну iнформацiєю мiж певними контрольно-ревiзiйними державними органами та МВС щодо фактiв вчинення злочинiв та iнших правопорушень у сферi обiгу цiнних паперiв;

2) професійна непідготовленість оперативних працівників ДСБЕЗ, УБОЗ до якісного збору інформації щодо злочинів, які вчинюються на ринку цінних паперів.

Ситуацiя ускладнюється тим‚ що переважна бiльшiсть оперативних працiвникiв не має достатньої практики викриття та попередження злочинiв на ринку цiнних паперiв‚ їм необхiдна допомога фахівців не лише у галузi загальних економiчних‚ бухгалтерських знань‚ а й у сфе-рi функцiонування ринку цiнних паперiв (спiвробiтникiв певних контрольно-ревiзiйних державних органiв). Вивчення дослiдчої практики боротьби зi злочиннiстю на ринку цiнних паперiв показало‚ що оперативнi працiвники часто не можуть зiбрати докази вчинення злочину на цьому ринку‚ оскiльки поверхово дослiджують фiнансово-господарську документацiю‚ що стосується дiяльностi перевiряючих суб’єктiв господарювання на ринку цiнних паперiв. Безперечно‚ участь фахівців дозволила б уникнути цих помилок;

3) недосягнутість необхідної взаємодії між оперативними і слідчими підрозділами. Це є наслідком відсутності централізованої координації оперативно-слідчих дій на всіх рівнях і в більшості органів внутрішніх справ^[ii][2]. Важливо зазначити, що особливо така взаємодія слідчих з оперативними підрозділами ДСБЕЗ, УБОЗ необхідна, коли злочин вчинюється організованим угрупованням;

4) нез’ясування (в деяких випадках — неознайомлення) оперативними працівниками ДСБЕЗ, УБОЗ типових механізмів вчинення злочинів на ринку цінних паперів, зокрема вчинення злочинів посадовими особами та іншими працівниками окремих підприємницьких структур фінансових посередників, які акумулювали пакети акцій приватизованих підприємств за незаконнопридбані приватизаційні папери, скоєння злочинів на вексельному ринку і на ринку недержавних облігацій тощо. Тобто ці механізми скоєння злочинів на ринку цінних паперів досі в Україні не мають належного системного аналізу за допомогою сучасного наукового апарату, застосування інформаційних технологій і, передусім, методів комп'ютерного моделювання, що дозволяють побудувати гіпотези-версії з розкриття головних елементів механізму вчинення злочинів при випуску та обігу цінних паперів.

Оперативнi пiдроздiли ДСБЕЗ‚ УБОЗ‚ виконуючи покладенi на них функцiї щодо боротьби зi злочиннiстю на ринку цiнних паперiв‚ не придiляють достатньої уваги викриттю цих злочинiв у реґiонах‚ часто задовольняються числовими показниками‚ а головні зусилля нерiдко спрямовують на виявлення малозначущих злочинiв‚ вчинених на ринку цiнних паперiв‚ якi не вiдображають глибини кримiналiзацiї даного ринку.

Досi поза увагою органiв внутрiшнiх справ залишається вторинна емiсiя цiнних паперiв приватизованих пiдприємств‚ що в окремих випадках використовується‚ за даними оперативної iнформацiї‚ органiзованими злочинними угрупованнями для вiдмивання "брудних" грошових коштiв.

У переважній більшості оперативних підрозділів ДСБЕЗ, УБОЗ проводиться робота лише з викриття, виявлення злочинів на ринку цінних паперів, а попереджувальна — у зв’язку з незаконною діяльністю на цьому ринку — взагалі не ведеться, оскільки в даних підрозділах серед оперативних працівників переважає помилкова думка, що контроль за учасниками ринку цінних паперів мають здійснювати певні регулюючі державні органи (ДКЦПФР, Фонд державного майна України (далі — ФДМУ) тощо).

Здебільшого оперативнi працiвники ДСБЕЗ‚ УБОЗ не вживають заходiв щодо з’ясування причин вчинення злочинiв на ринку цiнних паперiв та передумов‚ які цьому сприяли.

Також важливо наголосити, що в Україні досі немає єдиного обліку, єдиного центру аналізу оперативної інформації, що стосується викритих злочинів на ринку цінних паперів. Хоча в окремих випадках оперативні працівники мають дані щодо незаконного переведення грошових коштів, отриманих особою-злочинцем від незаконних операцій з цінними паперами, і навіть іноді — щодо приблизного місцезнаходження злочинця за кордоном, проте активність національного бюро Інтерпола поки що низька через відсутність своєчасного інформаційного обміну між Україною та іншими країнами.

Крім того, оперативне обслуговування ринку цінних паперів ускладнюється певними особливостями, якi випливають із специфіки діяльності учасників цього ринку.

Незаконне заволодіння приватним і колективним майном на ринку цінних паперів часто завуальовано укладанням угод без будь-яких явних порушень закону, що викликає труднощі у працівників ДСБЕЗ, УБОЗ, яким важко або й неможливо знайти докази вчинення злочинів. Це дозволяє злочинцям діяти на ринку цінних паперів тривалий час (наприклад, злочинна діяльність окремих посадових осіб та інших працівників довірчих товариств, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній).

Розпорядження злочинцями майном, отриманим від інвесторів на ринку цінних паперів, здійснюється від імені заснованої ними юридичної особи. Формально при цьому порушень законодавства не має. Приміром, списуються злочинцями кошти як збитки в результаті виконання угод з купівлі неліквідних ("мусорних") цінних паперів. При цьому спричинена шкода видається як результат невдалої фінансово-господарської діяльності на ринку цінних паперів.

Стикаючись із такою ситуацією, у співробітників ДСБЕЗ, УБОЗ виникають ускладнення при доказах наявності умислу на вчинення розкрадання за допомогою випуску чи обігу цінних паперів і наявності складу злочину взагалі. У цьому — головна проблема оперативного обслуговування ринку цінних паперів.

Тобто для злочинів, що вчинюються на ринку цінних паперів, характерна відсутність явних правопорушень, а при виявленні цих порушень законодавства в оперативних працівників ДСБЕЗ, УБОЗ виникають складнощі оцінки їх доказного значення. Наприклад, здійснення діяльності на ринку цінних паперів без відповідної ліцензії, вихід за межі діяльності, дозволеної ліцензією, купівля-продаж на ринку приватизаційних паперів тощо.

Головними особливостями інформації, що збирається оперативними працівниками щодо вчинення злочинів на ринку цінних паперів, є:

великий обсяг інформації, що збирається;

необхідність відмежування інформації, що стосується маскування злочинної діяльності під законну фінансово-господарську;

збір інформації за тривалий період часу;

достатнiсть у бiльшостi випадкiв даних бухгалтерського обліку і звітності, що надаються особами-злочинцями певним контрольно-ревiзiйним державним органам, для доказів вчинення злочинів на ринку цінних паперів. Проте часто, на підставі вивчених кримінальних справ даної категорії, на практиці спостерігається відсутність у злочинців документів бухгалтерського обліку і звітності.

Отже головними причинами неефективного оперативного обслуговування ринку цінних паперів є великий обсяг інформації, яку доводиться збирати оперативним працівникам ДСБЕЗ, УБОЗ, значна складність провадження оперативно-розшукових справ (велика кількість потерпілих, складні розрахунки обігу цінних паперів, ознайомлення з багатьма нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність учасників ринку цінних паперів), а також відсутність науково-практичних методик викриття злочинів, що вчинюються на ринку цінних паперів.

На підставі вивчення роботи оперативних підрозділів органів внутрішніх справ щодо викриття, виявлення та попередження злочинів, які вчинюються на ринку цінних паперів, можна виокремити такі типові дослідчі ситуації боротьби із цими злочинами:

1. Оперативнi працiвники отримують вiд банківських або інших фінансових структур, певних регулюючих та контролюючих діяльність на ринку цінних паперів державних органiв, потерпілих (фізичних та юридичних осiб) документальнi матеріали або заяви про ознаки злочинних дій на ринку цінних паперів, що часто на практиці завдають значної матеріальної шкоди. При цьому нерідко особи злочинців відомі. Проте з моменту вчинення злочину до його викриття оперативними працівниками минає тривалий час. При цьому цінні папери інвесторів викрадено. Часто злочинець (злочинцi) переховується. Тобто тривалість часу, що минув з моменту вчинення злочину, не дозволяє оперативним працівникам працювати по "гарячих слідах" злочину. Ця ситуація є типовою в процесі викриття злочинів на ринку цінних паперів.

2. Оперативні працівники отримують матеріали, що містять негласні оперативні дані про факти вчинення злочинів на ринку цінних паперів. Можуть надаватися відомості такого роду від державних органів, регулюючих ринок цінних паперів, банківських установ, фінансово-кредитних організацій. У такому випадку проводяться оперативні дії по "гарячих слідах" для виявлення незаконно отриманих злочинцями цінних паперів або грошових коштів, одержаних від продажу цінних паперів. Ці дії оперативних працівників часто забезпечують отримання всієї необхідної інформації, що стосується вчинення злочину на ринку цінних паперів.

3. Оперативні працівники збирають інформацію, яка свідчить, що злочин на ринку цінних паперів вчинений організованим злочинним угрупованням, про злочинну діяльність якого на цьому ринку оперативні підрозділи досі не мали жодних відомостей.

Часто цю інформацію оперативні працівники отримують у банківських установах або інших фінансово-кредитних організаціях, оскільки нерідко організовані злочинні угруповання можуть неодноразово переводити незаконно здобуті грошові кошти від продажу цінних паперів своїх вкладників (інвесторів) у різні організації різного профілю на різні банківські рахунки.

4. Оперативнi працівники затримують злочинця (злочинцiв) у момент вчинення злочину на ринку цінних паперів або відразу після нього (наприклад, у момент продажу акцій, документи на право власності якими підроблені).

Найбільші складнощі у зборі доказів щодо вчинення злочину на ринку цінних паперів у оперативних працівників виникають при документуванні злочинних дій членів організованого злочинного угруповання, або коли особа-злочинець переховується, а з моменту вчинення злочину минув тривалий час.

Отже проблема вдосконалення боротьби зі злочинами на ринку цінних паперів залишається пріоритетним завданням оперативних підрозділів ДСБЕЗ, УБОЗ. Тому оперативні працівники мають постійно проводити моніторинг ринку цінних паперів з метою викриття злочинів, які вчинюються на ньому, і опрацювання можливих, перспективних видів злочинів для їх попередження.