Основні організаційно-профілактичні заходи щодо попередження злочинів органами банку при укладанні кредитних договорів
Застосування злочинцями специфічних, витончених механізмів учинення злочинів у кредитно-фінансовій та банківській системах зумовлене: активним використанням ними нових незаконних операцій, технологій, способів злочинного планування; організаційного вчинення та корупційного прикриття злочинів, які утворюють складні схеми їх кримінально-правової кваліфікації; оперативним реагуванням злочинців на специфіку, кон’юнктуру ринку, технічні новації в ринкових відносинах; використанням у злочинній діяльності банківських документів, електронних приладів та носіїв інформації, засобів оргтехніки тощо; різноманітними прийомами і способами приховування злочинів, використанням з цією метою відповідних легальних організаційно-правових форм та інститутів ринкової економіки, а також прорахунків та суперечностей у законодавстві.
У всьому світі банки заробляють гроші кредитуванням економіки. В Україні ж така діяльність неприваблива для банкірів. У наших комерційних банків є лише кілька напрямів діяльності: по-перше, легальна закупівля валюти через уповноважені банки для забезпечення імпортних контрактів з використанням фіктивних фірм; по-друге, переведення грошових коштів у національній валюті на "ЛОРО"-рахунки зарубіжних банків та наступною купівлею валюти в Україні на міжбанківських торгах з використанням фіктивних фірм і компаній, зареєстрованих в офшорних зонах; по-третє, банківські операції по переведенню безготівки в готівку з використанням фіктивних фірм та кодованих рахунків фізичних осіб.
У науковій літературі, де аналізуються матеріали щодо викриття злочинів, пов’язаних з порушенням законодавства про кредитно-фінансову та банківську систему, виокремлюються найбільш характерні способи вчинення зловживань:
- протиправна конвертація грошових коштів;
- зловживання при розрахунках, що здійснюються за допомогою приватизації цінних паперів, векселів;
- розкрадання грошових коштів за допомогою підроблених банківських документів;
- незаконне отримання кредитів;
- розкрадання грошових коштів вкладників шляхом їх цілковитого або часткового неприбуткування;
- одержання хабарів та зловживання службовим становищем посадовими особами при наданні ними банківських послуг;
- розкрадання грошових коштів шляхом привласнення нарахованих відсотків за вкладами клієнтів та дивідендів;
- розкрадання грошових коштів в установах Ощадного банку тощо;
- використання підроблених пластикових платіжних засобів (електронних грошей).
Одним з головних проявів злочинної діяльності у зазначеній сфері залишається створення та функціонування — за умови поблажливого ставлення окремих банківських структур — центрів конвертації безготівкових коштів у готівку валюти. Реальну загрозу банківській системі держави становлять міжнародні злочинні угруповання, які використовують українські банки для шахрайських операцій, пов’язаних з розкраданням коштів та цінних паперів банків-резидентів.
Конкретними заходами щодо запобігання злочинних фінансових операцій та відтоку валютних цінностей за межі України, було запровадження попереднього контролю МВС та СБУ України перед видачею банками ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті. Нині видача індивідуальних ліцензій, які дають право заявникові на здійснення операцій з іноземною валютою, здійснюється лише за пред’явлення позитивних висновків правоохоронних органів. Це суттєво обмежує можливість появи на фінансово-кредитному ринку потенційно ненадійних суб’єктів. Крім того, відповідно до постанови "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю", прийнятої НБУ спільно з Кабінетом Міністрів України, інформація про порушників термінів повернення валютної виручки щомісячно подається до МВС та СБУ.
Банківська система потребує пильної уваги й тому, що в цій сфері, як свідчить досвід інших зарубіжних країн, неминуче з’являються так звані "комп’ютерні злочини", розкрадання коштів за допомогою кредитних карток тощо. Актуальним на сьогодні є питання контролю за порядком кредитування з боку банківських установ.
Нині поза межами банківської системи обертається майже 12 млрд. грн. готівки, а встановлений порядок операцій з нею порушується понад третиною комерційних банків5.
Аналіз матеріалів перевірок та кримінальних справ дає підстави констатувати, що найпоширенішими злочинами, що вчинюються в банківських установах є зловживання службовим становищем, шахрайство позичальників з фінансовими ресурсами, зокрема у змові з посадовими особами банків, службовий підлог, розкрадання грошових коштів та майна. Об’єктом посягання є кредитні ресурси та фонди, майно, що знаходиться у заставі та майно самих банків.
Переважно, значних фінансових збитків державі і банкам завдають шахраї, які з метою отримання позики подають до банківських установ заздалегідь неправдиві відомості щодо фінансово-госпо-дарського стану підприємств або напрямів використання коштів. Практично більшість шахрайств із фінансовими ресурсами банків пов’язана з розкраданням цих коштів.
Значних збитків державі завдають так звані "фіктивні" фірми, через рахунки яких здійснюється конвертація грошових коштів, а також їх витікання за межі держави.
Діяльність фіктивних фірм має характер налагодженої індустрії надання послуг з незаконної конвертації коштів та ухиляння від оподаткування, що уможливлює отримання значних неконтрольованих доходів. Мають місце факти безпосередньої зацікавленості окремих банківських працівників у відкритті рахунків "фіктивним" суб’єктам. За такої ситуації зусилля правоохоронних органів, спрямовані на припинення діяльності таких фірм та відшкодування втрат бюджету, часто наштовхуються на опір з боку банківських службовців.
Останнім часом виникає уможливилося здійснення протизаконної діяльності в галузі комп’ютеризації виробництва та бухгалтерського обліку, пов’язаної насамперед із слабкою готовністю протистояти шахрайству, невмінні здійснювати систему розподілу доступу, поновлення паролів, ключових слів тощо.
За останні роки у банківську систему дедалі активніше "вживається" організована злочинність, що передбачає наявність ланцюга учасників, детальної розробки сценарію, певного технічного забезпечення та значних грошових коштів. Так, минулого року в банківський системі кількість злочинів, учинених ОЗГ по закінчених кримінальних справах, становить 332, з них учинено корумпованими ОЗГ —7. Здебільшого це розкрадання особливо великих розмірах та шахрайство. Найбільша кількість злочинів, учинених ОЗГ, розслідувана у Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Харківській областях. Організована злочинність проникає в легальний сектор економіки шляхом конвертації грошей через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів України, акціонування підприємств, вкладання їх у нерухомість, укладання фіктивних угод, повернення незаконно вивезених грошей у вигляді інвестицій (інвестування здобутих злочинним шляхом коштів у різного роду спільні підприємства тощо).
Збільшуються масштаби легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Дуже часто для "відмивання" брудних коштів використовуються можливості іноземних банків Росії, Балтії, Белорусії, Молдови, Грузії. Найбільший рух коштів спостерігається на рахунках Прибалтійських банків, які можна вважати фінансовими офшорами. Кількість відкритих у різних частинах світу кореспондентських рахунків величезна. Так, на острові Науру зареєстровано 36 українських банків, де зафіксовано 265 рахунків.
Тому, одним з основних напрямів запобігання організованій злочинності слід визнати боротьбу зі злочинами у кредитно-фінансовій сфері, передусім, з "відмиванням" грошей, отриманих злочинним шляхом, оскільки це питання національної безпеки. Безперечно, протидії злочинній діяльності у банківській системі сприятиме стаття у прийнятому новому Кримінальному кодексі України, якою передбачено самостійну кримінальну відповідальність саме за "відмивання" коштів, здобутих злочинним шляхом. Але, щоб надійно перешкоджати незаконному перерахуванню грошових коштів за межі України, легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, необхідно вжити низку заходів. Необхідно мати міжнародні стандарти, угоди з обміну інформацією та зв’язки, які допоможуть провадити спільне розслідування. Можливо, слід розробити і прийняти державну програму боротьби з відмиванням коштів.
Зростання злочинності у кредитно-фінансовій та банківській системах свідчить, що заходи протидії цим злочинам та наявні наукові розробки методичних рекомендацій щодо виявлення, розкриття та розслідування злочинів зазначеної категорії ще не досить ефективні; немає комплексного дослідження характеристики злочинних посягань на кредитно-фінансову систему, відсутній належний аналіз відносин у сфері кредитно-фінансовій діяльності.