Визначення, предмет і завдання екології

Хоча термін екологія введений тільки в 1866 році, історія ста­новлення екології як науки налічує кілька тисяч років. Ще на піра-міді Хеопса було знайдено надпис „Люди загинуть від невміння користуватись силами природи і від незнання істинного світу”.

З часів Е. Геккеля поняття „екологія” постійно змінювалося (табл. 1), його значення то розширювалося, то звужувалося. До середини XX ст. екологія здобула статус науки про організацію

Таблиця 1

Визначення екології як науки

і функціонування надорганізмених біологічних систем усіх рів-нів. Проте в останні десятиріччя, коли під впливом агресивно- технократичної природопідкорювальної діяльності людини почала активно розвиватися глобальна екологічна криза й існу-вання цивілізації опинилося під загрозою, екологія значно роз-ширила коло своїх наукових і практичних завдань.

В англомовних країнах термін „екологія” має обмежене значення. Під цим терміном розуміють таку галузь знань як загальна екологія, а наука, що вивчає діяльність людини в галузі охорони довкілля називається „environmental science" або енвай- ронментологія (від енвайронмент - довкілля). Це зумовлює деякі розбіжності як при тлумаченні термінів різними вченими, так і при перекладі англомовних текстів.

Екологія перетворилася на комплексну фундаментальну і прикладну науку, головним завданням якої стало збереження життя і цивілізації на планеті, а в центрі уваги залишаються живі організми і, зокрема, людина.

На початку XXI ст. поняття „екологія” досягло найвищого полі­тичного рівня і екологічний імператив (сукупність обмежень) став набувати визначального значення при формуванні шляхів розвитку матеріального виробництва та духовної культури.

У науковій і навчальній літературі останнього десятиліття можна знайти не один десяток понять екології, що визначають її як науку і як навчальну дисципліну, але далеко не всі вони об'єк-тивно відображають її сучасну сутність і значення.

Сучасне визначення екології як науки про взаємовідносини живих організмів між собою та навколишнім середовищем у різ­них вчених дещо відрізняється, проте висновок їх зводиться до того, що екологія перетворилась на комплекс фундаментальних і прикладних дисциплін.

Екологія як наука розглядає об'єкти довкілля, як системні ланки, члени яких знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємо-залежності. З цього випливає необхідність обліку безлічі факто-рів при аналізі тих чи інших екологічних явищ і тим більше при плануванні будь-яких втручань в екосистеми.

Отже, екологія - це наука про середовище нашого існування, його живі і неживі компоненти, взаємозв'язки, взаємодію між цими компонентами, а також про особливості взаємозв'язків

і узгодження Стратегії природи та Стратегії людини, що має базуватися на ідеї самообмеженя Людини і розумної коеволюції Техносфери та Біосфери.

Такий підхід, у свою чергу, неможливий без комплексного під-ходу до вивчення, оцінки і вирішення різних екологічних завдань.

До головних завдань сучасної екології відносять :

- вивчення загального стану сучасної біосфери (біологічних систем усіх рівнів), умов і чинників його формування, причин

і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників;

- прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому в часі й просторі;

- розроблення, з урахуванням екологічних законів, шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи;

- збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовід- новлення;

- дослідження живої компоненти біосфери, її реакції на різні впливи, а також пізнання всіх процесів функціонування життя.

На сьогоднішній день не можна предметом вивчення екології називати тільки живі організми, адже вивченням живих орга­нізмів займається біологія. Предметом досліджень екології є взаємозв’язки живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих і неживих компонентів середовища.

Об’єктом досліджень екології є детальне вивчення за допо-могою кількісних методів структури та функціонування природ-них, природно-антропогенних та антропогенних екосистем на різних рівнях організації живої речовини з метою розробки тео-ретичних основ їх охорони.

1.3.