4.1.4. Поляризаційні прилади – це оптичні прилади, які призначені для одержання, перетвl

а також для досліджень та вимірювань, пов'язаних з використанням поляризованого світла.

Поляризаційні прилади, дія яких заснована на другому методі, мають назву поляризаційних призм. Найкращим матеріалом для виготовлення поляризаційних призм є такий, в якому можна одержати найбільший кут між напрямом поширення звичайної та незвичайної хвиль або найбільшу різницю між показниками заломлення .

Перша поляризаційна призма була виготовлена шотландським фізиком Ніколем у 1828 р. Скорочено таку призму називають ніколь. Вона складається з двох призм із ісландського шпату, які склеєні канадським бальзамом (прозора речовина з показником заломлення ) уздовж діагональної площини AC (мал.

Існують поляризаційні призми, з яких виходить два плоско поляризованих промені, площини поляризації яких є взаємно перпендикулярними. Найбільш досконалою з цього типу призм є призма Волластона (мал. 4.1.11). Вона складається з двох призм з ісландського шпату, оптичні осі яких є взаємно перпендикулярними (на мал. 4.1.11 оптичні осі зображені лініями й крапками). У першій призмі ADC звичайний і незвичайний промені поширюються вздовж напрямку падаючого променя, причому незвичайний промінь випереджає звичайний. Оскільки оптичні осі призм ADC і АВС є взаємно перпендикулярними, то звичайний промінь у призмі АDС перетворюється на незвичайний промінь у призмі АВС, а незвичайний промінь у призмі АDС перетворюється на звичайний промінь у призмі АВС. Отже, на поляризаційну призму Волластона падає природне світло, а виходить два плоско поляризованих промені із взаємно перпендикулярними площинами поляризації, які симетрично відхиляються від напрямку падіння природних променів.

Поляризаційні прилади, дія яких заснована на явищі дихроїзму, називають поляроїдами. Поляроїди являють собою тонку плівку з прозорого твердого полімеру, на поверхню якої нанесено орієнтовані дрібні кристалики дихроїчного кристала (герапатит) або однорідне орієнтовані органічні молекули полімеру (полівініловий спирт), до складу яких уводяться атоми йоду. Саме атоми йоду надають молекулам полімеру дихроїчних властивостей. Така плівка завтовшки 0,05 – 0,1 мм розташована між пластинками із скла, які призначені для її захисту від механічних пошкоджень та дії вологи. Отже, на поляроїд падає природне світло, а виходить з нього плоско поляризоване світло, оскільки одна з хвиль (звичайна або незвичайна) поглинається дихроїчною речовиною. Поляроїди мають досить велику апертуру поляризації світла: для герапатитових поляроїдів вона досягає 60°, для йодисто-полівінілових ~ 80°. Важливими перевагами поляроїдів є їхня компактність, технологічність виготовлення, можливість одержувати поверхні з площею кілька квадратних метрів. З іншого боку вони мають більш значну залежність ступеня поляризації від довжини хвилі, а також меншу пропускну здатність ніж поляризаційні призми. Це знижує можливість їх використання в інтенсивних світлових потоках.