Экзистенциальная философия Хайдеггера

Екзистенціалізм виник на початку 20 ст. в Німеччині, Франції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. Дійсність – це внутрішній світ. Екзистенція не може бути пізнана, зрозуміла, пояснена.

Основоположник німецького екзистенціалізму Мартін Хайдеггер був учнем Гуссерля. Спираючись на гуссерлевскій феноменологію Хайдеггер прагнув розкрити "сенс буття" через розгляд людського буття. Поява самої знаменитої книги Хайдеггера "Буття і час" ознаменувало виникнення нового напрямку.

Завдання полягає в тому, щоб розкрити зв'язок між буттям, часом і людиною. Стверджуючи єдність часу і буття, Хайдеггер доводить, що ніщо суще, крім людини, не знає про свою кінцівки, а значить тільки людині відома тимчасовість, а з нею і саме буття. Причому час нерозривно пов'язано не просто з буттям, а саме з людським буттям. Сутність часу можна розкрити лише в його відношенні до людини.

Час, який відносять до людини, Хайдеггер називає "первісним", а час, не пов'язане безпосередньо з людиною, - "похідним". Час пережите людиною Хайдеггер називає "тимчасовим".

Людина, по Хайдеггеру, сам виявляється творцем часу, бо сьогодення і майбутнє (а отже, і минуле) детерміновані його поведінкою і планами.

Людина вільна і самотній. Перед ним ряд шляхів. Вибір залежить тільки від людини. При цьому людське буття може бути "справжнім" або "несправжнім". У першому випадку для нього на передній план висувається майбутнє, спрямованість до смерті, у другому - справжнє, "приреченість речей", повсякденності.

35.