58. Психоаналітична концепція людини. 3. Фрейд про репресивну роль культури.

З. Фрейд є основоположником філософської концепції психоаналізу, особливістю якої було відкриття сфери позасвідомого. Розглядаючи проблеми культурогенезу, З. Фрейд виступив із критикою основних положень трудової концепції та розробив власну концепцію походження та сутності культури.

В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про виключний вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою. Основою для даної гіпотези стали результати досліджень психіки людини. Такі дослідження дали можливість виділити в психіці людини три рівні:

- сфера Воно - позасвідомі імпульси, що виходять із біологічних інстинктів та потягів людини;

- сфера Я - розум, свідомість

- сфера над-Я - соціокультурна реальність.

Сфера позасвідомого трактується З. Фрейдом як особлива ірраціональна сила, що обумовлена могутньою енергією лібідо. Лібідо (від лат. - бажання, потяг) - це енергія бажань, статевих інстинктів, яка в силу своєї асоціальності не може отримати прямої реалізації і тому витісняється у сферу позасвідомого, проте постійно провокує людину. Засобом плідного вирішення асоціальних бажань лібідо є сублімація - процес заміни заборонених потягів цілями більш "високими", саме на досягнення яких і розтрачається енергія лібідо.

Культуру Фрейд розумів як сукупність соціальних особливостей людей, їх знання та здатність до різних видів діяльності, норми поведінки, сукупність матеріальних і духовних цінностей, політичних та державно-правових інститутів тощо. Він говорив про репресивну функцію культури, яка полягає, в тому, що соціальні норми та цінності, моральні й політичні установки поведінки людей пригнічують їхні природні інстинкти та потяги і таким чином позбавляють їх свободи, можливості досягти насолоди і щастя. У праці "Незадоволеність культурою" Фрейд дійшов висновку, що "велику частку вини за наші нещастя несе так звана культура.