62. Середньовічні соціальні теорії (Бл. Августин, Тома Аквінський, християнство)

Характерною рисою середньовічного світогляду е теоцентризм (принцип, згідно з яким Бог проголошується абсолютним началом і центром всесвіту, що зумовлює собою буттяі смисл існування всього живого).

Філософія в Середньовіччі розвивалася в лоні релігії як панівного світогляду тієї епохи. Так як філософія в епоху Середньовіччя не мала власної соціальної бази — особи, яка потребувала б філософського світогляду. Тому розвиток в лоні релігії був єдино можливим способом існування і збереження філософського мислення взагалі. В іншій іпостасі воно просто не могло б існувати на той час. Носіями філософії в дану епоху було вузьке коло служителів церкви. Світської філософії не існувало. Звідси догматизм, авторитаризм і традиціоналізм цієї філософії. Перший період (III-VIII ст. ) в розвитку середньовічної філософії називали патристикою (від лат. pater— батько). Це вчення "отців церкви" — Тертулліана, Августина та ін. Відомим твердженням "Вірую, бо це абсурдно" Тертулліан висловив один із основних принципів патристики — примат віри над розумом. Розум справді був безсилий будь-що змінити в ситуації розпаду Римської імперії. Відновитись до життя можна було тільки через віру, через утвердження абсолютно нових цінностей. В цих словах теолога виражена не просто церковна догма , а істина, вистраждана епохою. Найвідомішим представником патристики є Августин Блаженний (354-430 pp. ). Другий період (VI11-XV ст. ) в розвитку середньовічної філософії називають схоластикою. Філософія викладалась у школах при монастирях, вона була шкільною мудрістю, звідси і назва— "схола" (з грецької— школа). Пізніше це слово набуло негативного значення. Під схоластикою стали розуміти мудрування, відірване від життя. Схоластика — філософське вчення, в якому поєднанi релігійно-філософськi засновки з раціоналiстичною методикою та формально-логiчними проблемами. У розвитку схоластики iснуе два перiоди: 1. до ХII ст. На цьому етапi домiнують iдеї Августина, пов’язанi з неоплатонiзмом (августинiанство). 2. 3 ХIII по ХУ ст. У цей час поширюються iдеї Фоми Аквiнського (1225—1274), який пристосував учения Арiстотеля до потреб змiцнення позицiй католицизму. За iменем фулдатора цей перiод схоластики отримав назву тчомiзм. Перехiд вiд iдей Августина до томiзму зумовлений кiлькома чинниками. Передусiм розвитком i змiцненням третього стану (ремiсникiв i торговдiв), в яких пробуджуеться iнтерес до природи. Схоластика, особливо її розвинута форма — томiзм, практично вирiвнюе в значущостi вiру й розум. На думку й прихильникiв, знання, яке осягаеться в актi вiри, можна передати розумом. У пiдвищеннi статусу розуму в схоластицi порiвняно з патристикою полягае суттева вiдмiннiсть католицизму вiд православ’я, якi розiйшлись у ХІІ ст.

<< | >>

↑

Источник: 94 відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 62. Середньовічні соціальні теорії (Бл. Августин, Тома Аквінський, християнство):

62. Середньовічні соціальні теорії (Бл. Августин, Тома Аквінський, християнство)

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -