43. Соціально-філософські погляди Івана Франка.

· Світогляд І. Франка ґрунтувався на філософському реалізмі з визнанням матеріалістичного світу і чітко вираженими елементами діалектики.

· Основою усього сутнього він визнавав "матір-природу" де єдино сущим, вічним началом усіх речей є матерія

· свідомість, дух є вторинними, притаманними людині — вершині творення природи.

· Визнаючи закономірності розвитку природи, наголошував на необхідності звернення до дійсності, а не до абстрактних схем, критично ставився до ідеалізму ("рефлексії")

· глибоко задумувався над проблемами людського буття, життя і смерті, добра і зла, складних взаємин із світом та іншими людьми. Наведені проблеми гостро постають в поемах "Каїн", "Мойсей", де, послуговуючись засобами романтичного символізму, він прагнув дійти до суті людських взаємин і прагнень

· Франко поетизує розумність і вільність людської думки – відчайдушної, сміливої, а саму людину як сина землі, гуманіста із серцем, відкритим для людей

· Сенс людського буття, майбутнього людини – в символічному пошуку "землі обітованої" — творчому осмисленні буття, безперервному і нескінченному пошуку істини. Водночас це і шлях сумнівів, тривог, суспільних переживань і випробовувань. Сенс буття відразу не дається. Його пошук є творчим, а отже, й трагічним процесом, оскільки справжня творчість — це одвічне стремління до глибини буття, в сутності своїй вкорінене в трагічне.

· Однак, послуговуючись елементами символічного світосприймання, в поетичній творчості Франко не сприймав ряду його настанов:

O ідеалістичного відношення до дійсності

O пантеїстичної концепції природи, розуміння культури та історії

· обстоював наукове пізнання світу, людини, причин та механізмів суспільного розвитку, його спрямованості

· пізнавальний процес поєднує 3 прояви:

O емоції

O почуття

O раціональність

· умовою творчого пізнання вважав розвинутий критичний розум

· найпродуктивніший метод пізнання - індуктивно-аналітичний

· обстоював свободу творчості, виступав проти будь-якого догматизму

· природа і суспільство перебувають у постійному русі. Суспільний розвиток розглядав як закономірний процес поступу (поступального руху), в основі якого лежить суспільна праця

· повністю підтримував марксистське положення про те, що економічне становище народу є основою його життя, прогресивного розвитку суспільства

· в розподілі праці вбачав основний важіль суспільного прогресу (основною суперечністю, яку покладено в основу розвитку суспільства була суперечність між потребами збереження та забезпечення людського роду, коли вирішення цієї проблеми стало можливим на основі трудової діяльності через виготовлення знарядь праці, існування людського роду було забезпечене, зумовивши перехід від первісного суспільства до античності.

· Франко не заперечував державно-правового регулювання життя суспільства, однак виступав проти того, щоб суб'єктом регулювання була абсолютно деспотична держава. Звідси несприйняття ним марксистського варіанта держави як диктатури пролетаріату

· Вищим ідеалом вважав боротьбу за людське щастя, свободу людини. Досягнення цього ідеалу вчений пов'язував з розбудовою соціалістичного суспільства, розуміючи під соціалізмом прагнення усунути соціальну нерівність, запровадити справедливість, колективну власність на знаряддя праці й сировину

· виступав проти уявлень про неминучість пролетаризації селянства

· Реальний шлях переходу селянства до соціалізму він вбачав у розвитку кооперативного і спілкового руху серед селян

· Народ - рушійна сила і фундаментальна основа матеріальної і духовної культури

У поглядах І. Франка особливе місце займало національне питання, яке в 90-х роках XIX ст. він протиставив питанням соціалізму, а боротьбі за всеросійську революцію — боротьбу за утвердження національної ідеї