Бюджетний устрій і бюджетна система зарубіжних країн

У різних країнах бюджетний устрій відрізняється своїми особливостями, обумовленими державним устроєм, територіально-адміністративним розподілом, рівнем розвитку економіки, її структурними рисами.

(Великобританія, Франція, Італія, Японія й ін.) є дві ланки управління — центральна й місцева; у федеративних державах (США, Канада, ФРН, Швейцарія й ін.) — три ланки: центральна, членів федерації й місцева.

Головне місце в бюджетному устрої займає бюджетна система, що представляє собою засновану на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність всіх видів бюджетів країни. Бюджетні системи різних країн відрізняються своєю структурою, кількістю окремих видів бюджетів, що залежить від їхнього державного устрою і територіального розподілу. Особливо це стосується структури державного бюджету, що має свої національні особливості в кожній країні.

Для розвинених країн характерний такий спосіб побудови бюджетних систем, при якому забезпечується високий рівень самостійності місцевих бюджетів. Ступінь автономності визначається типом бюджетної системи: американський тип - практично повна незалежність всіх ланок; західноєвропейський тип - відносна самостійність, при якій існує міжбюджетний перерозподіл фінансових ресурсів.

У федераціях застосовується симетрична модель, коли права всіх суб'єктів рівні, але окремим регіонам у зв'язку з їхнім важливим значенням може бути привласнений окремий статус.

Наприклад, у США федеральний бюджет складається із двох частин: власний урядовий бюджет (або федеральні фонди) і довірчі (траст) фонди.

За рахунок власного урядового бюджету фінансуються загальнонаціональні економічні й соціальні програми. Довірчі фонди, як правило, носять цільовий характер і пов'язані з діяльністю окремих видів виробничої інфраструктури.

Державний бюджет Великобританії складається з так званого звичайного бюджету й національного фонду позик.

Звичайний бюджет фінансує поточні витрати на оборону, економічні й соціальні цілі, субсидії місцевим органам влади, виплати відсотків по державному боргу, внески в бюджет і інші фонди ЄС, платежі за "цивільним аркушем", які включають

утримання королеви й королівського двору. З національного фонду позик здійснюються платежі за державним боргом, довгострокові кредити на

капіталовкладення державним підприємствам і місцевим органам влади.

Державний бюджет Італії складається із двох частин: рахунку поточних операцій і рахунку руху капіталів. Видатки рахунку поточних операцій утворяться в основному з виплати платні й пенсій державним що служать, покупки товарів і послуг, трансфертів державному й приватному підприємствам, установам і населенню, а також сплати відсотків за державним боргом. За рахунок коштів рахунку руху капіталів фінансуються прямі капіталовкладення держави, трансферти державним підприємствам і установам, надання кредитів, придбання акцій, погашення державного боргу.

Більше складною за структурою є бюджетна система Франції, що містить в собі центральний бюджет, приєднані бюджети різних державних організацій і спеціальні рахунки казначейства. Асигнування із центрального бюджету виділяються на утримання адміністративних служб, на обслуговування державного боргу, капіталовкладення, на оборону, на економічні й соціальні програми.

Приєднані бюджети фінансують організації, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюючі торгово-промислову діяльність і маючі фінансову автономію. До їхнього числа ставляться бюджети: пошти, телеграфу, телефону; національної друкарні; монетного двору; соціальних сільськогосподарських допоміг; ордена Почесного легіону; ордена Звільнення.

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди, такі, як інвестиційно- дорожній, національно-спортивний, різні торговельні рахунки казначейства.

У Японії поряд із центральним бюджетом, або так званим рахунком центрального уряду, є інвестиційний бюджет, а також 57 спеціальних рахунків. Із центрального бюджету фінансуються економічні, соціальні потреби, оборона, цільові перерахування місцевим бюджетам, виплата відсотків по державному боргу.

Кошти інвестиційного бюджету призначені для капіталовкладень і позик державним корпораціям і місцевим органам влади.

Спеціальні рахунки відкриваються для державних підприємств, корпорацій, майна, фондів. Місцеві органи влади нараховують близько 7 тис. подібних рахунків.

Типовим для структури бюджетів є відділення поточних доходів і видатків держави від витрат капітального характеру.

В унітарних державах місцеві бюджети своїми доходами й видатками не входять у державний бюджет, у федеративних державах - не включаються в бюджет членів федерації, доходи й видатки яких не входять у федеральний бюджет.