Єдиний бюджет Європейського Союзу
Наявність незалежного фонду фінансових ресурсів у формі єдиного бюджету ЄС, управління яким здійснюється наднаціональними органами, є відмітною рисою європейської інтеграції. Єдиний бюджет - це основний фінансовий документ ЄС, затверджуваний спільно Радою і Парламентом.
За допомогою єдиного бюджету відбувається перерозподіл частини національного доходу ЄС, що дозволяє управляти грошовими ресурсами і впливати на темпи й рівень економічного розвитку. За рахунок цього відбувається реалізація єдиної економічної і фінансової політики в рамках ЄС. Основним методом регулювання економічної ситуації в Співтоваристві є не датування та субсидування галузей (виключення становить єдина сільськогосподарська політика), а здійснення інвестиційної політики й фінансування програм, спрямованих на структурне вирівнювання регіонів.Бюджетна система ЄС виконує функції, схожі із завданнями національних бюджетів - вирівнювання доходів і економічне регулювання. Спільний бюджет - це фінансовий інструмент організованого регулювання інтеграційних процесів і тут можливі тільки колективні методи управління. На розподіл коштів не впливає внесок країни в єдиний бюджет, приймаються тільки ті рішення, які мають значення для подальшого соціального й економічного зімкнення угруповання. Не слід розглядати єдиний бюджет як кошти датування слабких регіонів. Розвинені країни ЄС готові витрачати кошти на реалізацію середньо- і довгострокових цілей, спрямованих на поліпшення ситуації в менш успішних країнах і регіонах, але тільки в тому випадку, якщо це поліпшить інвестиційний клімат і принесе соціальну й економічну стабільність для всього групування в цілому.
Як і національні бюджети, єдиний бюджет ЄС формується відповідно до певних принципів, установлених у фінансовому регламенті Співтовариства. Розробка фінансових регламентів, які включають визначення процедур складання й виконання бюджету, а також правила надання й перевірки звітності, покладені на Раду.
Запропонований Комісією регламент повинен бути затверджений Радою одноголосно, після консультацій з Парламентом і одержання висновку Палати аудиторів. Діючий нині регламент був прийнятий у грудні 1977 р. і протягом чверті століття в нього вносилися численні доповнення й зміни. Остання зміна була зроблена Радою 9 квітня 2001 р. і стосується внутрішнього контролю за виконанням бюджету ЄС.Дохідна частина бюджету складається з:
1) власних коштів:
а) увізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку;
б) мита за загальним митним тарифом, крім мита ЄОВС;
в) визначеної частини відрахувань від ПДВ і інших коштів;
2) коштів, що нараховуються державами-учасниками ЄС. Кожна країна- учасниця ЄС виділяє 1,2 - 1,3 % свого ВВП.
У цілому вже реалізовані кроки інтеграції в рамках ЄС впливають на економіку країн-учасниць і на процеси інтернаціоналізації в масштабах усього світового господарства. За рахунок збільшення взаємної торгівлі країни Західної Європи менше інших країн світу піддаються зміні кон'юнктури світового ринку.
Основною статтею видатків єдиного бюджету ЄС є єдина сільськогосподарська політика. Але, незважаючи на кількісне збільшення видатків по цьому напрямку, їхня частка в бюджеті знижується. Євросоюз нарощує видатки за структурними операціями, особлива увага приділяється науковому й технічному співробітництву між державами. Головна увага в області науково-технічної політики сконцентрована на проблемах формування Європейського науково-дослідного простору.
Найважливішим пріоритетом залишається соціальна політика. Лісабонський саміт (березень 2000 р.) поставив завдання викорінювання бідності у всіх її проявах до
2010 р.
Видаткова частина бюджету розділена на шість розділів по числу інститутів Співтовариства.
1. Розділ I - Парламент.
2. Розділ II - Рада.
3. Розділ III - Комісія:
а) А - кошти, призначені для фінансування адміністративних видатків Комісії (видатки на оплату персоналу, на утримання будинків і встаткування, на публікацію офіційних видань Співтовариства, субсидії окремим установам, фінансування делегацій Співтовариства);
б) В - кошти, призначені для фінансування операційної діяльності Співтовариства:
В1 - видатки секції «гарантій» Європейського фонду орієнтації й гарантії сільського господарства (ФЕОГА);
В2 - видатки на структурні операції ЄС, здійснювані через Структурні фонди (Європейський фонд регіонального розвитку - ЕФРР, Європейський Соціальний фонд - ЕСФ, секцію «орієнтації» ФЕОГА), Фінансовий інструмент сприяння рибальству і Фонд зімкнення;
В3 - видатки на підготовку й навчання молоді, політикові в області культури й аудіовізуальних матеріалів, а також на ті структурні заходи, які не можуть бути профінансовані через Структурні фонди.
В4 - видатки на програми по забезпеченню безпеки ядерної енергетики й захисту навколишнього середовища;
В5 - видатки в області захисту прав споживачів, програм по розвитку внутрішнього ринку, транс'європейських мереж, збору і обробки статистичної інформації.
В6 - видатки на фінансування науково-технічної політики угруповання;
В7 - видатки на проведення зовнішньої політики ЄС, надання різних типів допомоги третім країнам через різноманітні фінансові інструменти;
В8 - видатки на фінансування загальної зовнішньої політики та політики безпеки.
4. Розділ IV - Суд.
5. Розділ V - Палата аудиторів.
6. Розділ VI - Економічний і Соціальний Комітет і Комітет Регіонів.
Кошти, внесені в розділи I, II, IV, V і VI призначені винятково для покриття адміністративних видатків інститутів Співтовариства.
Відповідно до фінансового регламенту інститути ЄС здійснюють видатки відповідно до затверджених кошторисів, куди головним чином входять адміністративно-управлінські видатки. Кошторис Комісії включає фактично всі видатки на проведення інтеграційних заходів і на здійснення загальних політик ЄС.
Еще по теме Єдиний бюджет Європейського Союзу:
- Сутність бюджетного федералізму та його функції
- Характеристика та організаційна структура Європейського Союзу
- Єдиний бюджет Європейського Союзу
- 1.1. Історія становлення та розвитку європейської інтеграції
- Прояви наднаціональності в діяльності інститутів Європейського Союзу
- Наднаціональність у правотворчій діяльності інститутів Європейського Союзу