<<

Єдиний бюджет Європейського Союзу

Наявність незалежного фонду фінансових ресурсів у формі єдиного бюджету ЄС, управління яким здійснюється наднаціональними органами, є відмітною рисою європейської інтеграції. Єдиний бюджет - це основний фінансовий документ ЄС, затверджуваний спільно Радою і Парламентом.

За допомогою єдиного бюджету відбувається перерозподіл частини національного доходу ЄС, що дозволяє управляти грошовими ресурсами і впливати на темпи й рівень економічного розвитку. За рахунок цього відбувається реалізація єдиної економічної і фінансової політики в рамках ЄС. Основним методом регулювання економічної ситуації в Співтоваристві є не датування та субсидування галузей (виключення становить єдина сільськогосподарська політика), а здійснення інвестиційної політики й фінансування програм, спрямованих на структурне вирівнювання регіонів.

Бюджетна система ЄС виконує функції, схожі із завданнями національних бюджетів - вирівнювання доходів і економічне регулювання. Спільний бюджет - це фінансовий інструмент організованого регулювання інтеграційних процесів і тут можливі тільки колективні методи управління. На розподіл коштів не впливає внесок країни в єдиний бюджет, приймаються тільки ті рішення, які мають значення для подальшого соціального й економічного зімкнення угруповання. Не слід розглядати єдиний бюджет як кошти датування слабких регіонів. Розвинені країни ЄС готові витрачати кошти на реалізацію середньо- і довгострокових цілей, спрямованих на поліпшення ситуації в менш успішних країнах і регіонах, але тільки в тому випадку, якщо це поліпшить інвестиційний клімат і принесе соціальну й економічну стабільність для всього групування в цілому.

Як і національні бюджети, єдиний бюджет ЄС формується відповідно до певних принципів, установлених у фінансовому регламенті Співтовариства. Розробка фінансових регламентів, які включають визначення процедур складання й виконання бюджету, а також правила надання й перевірки звітності, покладені на Раду.

Запропонований Комісією регламент повинен бути затверджений Радою одноголосно, після консультацій з Парламентом і одержання висновку Палати аудиторів. Діючий нині регламент був прийнятий у грудні 1977 р. і протягом чверті століття в нього вносилися численні доповнення й зміни. Остання зміна була зроблена Радою 9 квітня 2001 р. і стосується внутрішнього контролю за виконанням бюджету ЄС.

Дохідна частина бюджету складається з:

1) власних коштів:

а) увізного мита, яке компенсує різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні, що імпортує, і на зовнішньому ринку;

б) мита за загальним митним тарифом, крім мита ЄОВС;

в) визначеної частини відрахувань від ПДВ і інших коштів;

2) коштів, що нараховуються державами-учасниками ЄС. Кожна країна- учасниця ЄС виділяє 1,2 - 1,3 % свого ВВП.

У цілому вже реалізовані кроки інтеграції в рамках ЄС впливають на економіку країн-учасниць і на процеси інтернаціоналізації в масштабах усього світового господарства. За рахунок збільшення взаємної торгівлі країни Західної Європи менше інших країн світу піддаються зміні кон'юнктури світового ринку.

Основною статтею видатків єдиного бюджету ЄС є єдина сільськогосподарська політика. Але, незважаючи на кількісне збільшення видатків по цьому напрямку, їхня частка в бюджеті знижується. Євросоюз нарощує видатки за структурними операціями, особлива увага приділяється науковому й технічному співробітництву між державами. Головна увага в області науково-технічної політики сконцентрована на проблемах формування Європейського науково-дослідного простору.

Найважливішим пріоритетом залишається соціальна політика. Лісабонський саміт (березень 2000 р.) поставив завдання викорінювання бідності у всіх її проявах до

2010 р.

Видаткова частина бюджету розділена на шість розділів по числу інститутів Співтовариства.

1. Розділ I - Парламент.

2. Розділ II - Рада.

3. Розділ III - Комісія:

а) А - кошти, призначені для фінансування адміністративних видатків Комісії (видатки на оплату персоналу, на утримання будинків і встаткування, на публікацію офіційних видань Співтовариства, субсидії окремим установам, фінансування делегацій Співтовариства);

б) В - кошти, призначені для фінансування операційної діяльності Співтовариства:

В1 - видатки секції «гарантій» Європейського фонду орієнтації й гарантії сільського господарства (ФЕОГА);

В2 - видатки на структурні операції ЄС, здійснювані через Структурні фонди (Європейський фонд регіонального розвитку - ЕФРР, Європейський Соціальний фонд - ЕСФ, секцію «орієнтації» ФЕОГА), Фінансовий інструмент сприяння рибальству і Фонд зімкнення;

В3 - видатки на підготовку й навчання молоді, політикові в області культури й аудіовізуальних матеріалів, а також на ті структурні заходи, які не можуть бути профінансовані через Структурні фонди.

В4 - видатки на програми по забезпеченню безпеки ядерної енергетики й захисту навколишнього середовища;

В5 - видатки в області захисту прав споживачів, програм по розвитку внутрішнього ринку, транс'європейських мереж, збору і обробки статистичної інформації.

В6 - видатки на фінансування науково-технічної політики угруповання;

В7 - видатки на проведення зовнішньої політики ЄС, надання різних типів допомоги третім країнам через різноманітні фінансові інструменти;

В8 - видатки на фінансування загальної зовнішньої політики та політики безпеки.

4. Розділ IV - Суд.

5. Розділ V - Палата аудиторів.

6. Розділ VI - Економічний і Соціальний Комітет і Комітет Регіонів.

Кошти, внесені в розділи I, II, IV, V і VI призначені винятково для покриття адміністративних видатків інститутів Співтовариства.

Відповідно до фінансового регламенту інститути ЄС здійснюють видатки відповідно до затверджених кошторисів, куди головним чином входять адміністративно-управлінські видатки. Кошторис Комісії включає фактично всі видатки на проведення інтеграційних заходів і на здійснення загальних політик ЄС.

<< |
Источник: Конспекти лекцій з навчальної дисципліни «Фінанси». 2010

Еще по теме Єдиний бюджет Європейського Союзу:

  1. Сутність бюджетного федералізму та його функції
  2. Характеристика та організаційна структура Європейського Союзу
  3. Єдиний бюджет Європейського Союзу
  4. 1.1. Історія становлення та розвитку європейської інтеграції
  5. Прояви наднаціональності в діяльності інститутів Європейського Союзу
  6. Наднаціональність у правотворчій діяльності інститутів Європейського Союзу