Фінансове право: предмет, методита зв’язок з іншими галузями права України
Фінанси мають об'єктивний характер і втілюються у суб'єктивних діях держави - законах країни і фінансовій політиці, які спрямовано на досягнення конкретних цілей регулювання та зумовлено певними завданнями й особливостями розвитку країни.
Фінансова політика та фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб'єктивних дій певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей. Вони пов'язані з процесом прийняття рішень у галузі політики, економіки, фінансів і соціальній сфері.
За допомогою фінансів та фінансової політики здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення.
Фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, виникаючі у процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів фінансових ресурсів.
В процесі формування фінансове право України відображає нові економічні умови держави:
по-перше, особливості економіки перехідного періоду обумовили зміну фінансово-правових норм. Тепер ці норми базуються на принципах рівності суб'єктів права всіх форм власності і їхніх фінансових обов'язків перед державою;
по-друге, підсилюється фінансова відповідальність за правопорушення в області фінансів, це стосується й державних органів, які займаються фінансовою діяльністю;
по-третє, установлюються нові методи фінансової діяльності держави.
Предмет фінансового права - це суспільні відносини, які спрямовано на утворення, розподіл та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою реалізації її завдань в інтересах усього суспільства.
Як і інші галузі права, фінансове право забезпечує економічну, організаційну і виховну діяльність держави, зумовлену його примусовою силою. Держава здійснює діяльність у сфері утворення, використання і розподілу ресурсів централізованих і децентралізованих фінансових фондів, організує їх кругообіг.
Фінансове право утворює і організовує бюджетну систему держави, розподіляє доходи і витрати між її ланками, встановлює обов'язкові податкові та неподаткові платежі, визначає умови фінансування і кредитування, регулює грошовий обіг, визначає заходи для розвитку соціальної сфери.Зміст предмета фінансового права зумовлює особливості методів правого регулювання, властивих даній галузі права, тобто прийомів і способів юридичного впливу на поведінку учасників фінансових відносин. Основним методом фінансово-правового регулювання є метод владних приписів. За своєю структурою це органічно цілісна система безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій у сфері обігу централізованих і децентралізованих фінансів.
За своїм змістом фінансово-правові владні приписи стосуються: порядку і розмірів стягнення податків, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету, позабюджетних державних централізованих і децентралізованих фондів; напрямків використання державних коштів; порядку і розмірів їх використання і т. д. Метод владних приписів реалізується і під час формування державою своїх ресурсів за рахунок платежів добровільного характеру - державних позик, казначейських зобов'язань, лотерей тощо.
Крім методу владних приписів, фінансово-правовому регулюванню властивий і метод рекомендації.
Під системою галузі права взагалі розуміється об'єктивно зумовлена внутрішня побудова, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм у визначеному взаємозв'язку і послідовності. Однак система норм фінансового права не має єдиного кодифікованого джерела та чіткого розподілу на загальну й особливу частини. Тому систему фінансового права можливо визначити лише умовно.
1. Правове регулювання фінансового контролю: система суб'єктів фінансового контролю, валютне регулювання та валютний контроль, фінансовий моніторинг.
2. Підгалузь «Бюджетне право» та його інститути:
■ інститут бюджетного права - державних витрат;
■ інститут бюджетного права - державного страхування.
■ Підгалузь «Податкове право» та його інститути:
■ інститут правового регулювання податкового процесу;
■ інститут правового регулювання податкового контролю;
■ інститут правового регулювання податкової системи;
■ інститут правового регулювання альтернативної податкової системи;
■ інститути правового регулювання окремих податків.
4. Інститут грошово-розрахункових відносин.
5. Інститут правового регулювання ринку фінансових послуг.
6. Інститут правового регулювання ринку страхових послуг.
7. Інститут правового регулювання фондового ринку цінних паперів і вексельного обігу.
8. Інститут правового регулювання бухгалтерського обліку.
Місце фінансового права у системі права України втілюється у взаємозв'язку між фінансовим правом та іншими галузями права України.
Конституційне право має базове значення для всіх правових галузей і інститутів, і таку ж роль конституційне право відіграває у відношенні податкового права. Принципове значення для формування і функціонування всієї системи фінансового законодавства дає норма Конституції, відповідно до якої закони й інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Одночасно деякі норми конституційного права входять до складу фінансового права. Так, Конституція містить положення, відповідно до яких кожного зобов'язано сплачувати законно встановлені податки і збори. Ця ж норма Конституції виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, яке забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом додання податковим нормам зворотної сили.
Адміністративне право виявляється у встановленні відповідальності за порушення фінансового законодавства. Охоронна функція фінансового права зумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків.
Існує тісний взаємозв'язок фінансового права з цивільним правом, хоча фінансове право є публічною галуззю права.
Фінансове право охоплює регулювання господарських процесів, як і цивільне, але у зовсім інших аспектах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як доход, майно, споживання, витрати і багато інших використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються. Саме цивільне право регулює відносини, у результаті яких досягаються господарські результати. А фінансове право регулює процес мобілізації, розподілу та використання результатів, виражених у формі фінансів. Так, наприклад, після одержання результатів цивільного обігу діє підгалузь фінансового права - податкове право, що визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за відхилення від сплати відповідних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів. На підставі цивільного договору здійснюються господарські операції. У залежності від виду господарської операції виникає той чи інший об'єкт оподаткування, а отже, і розмір податкового платежу.Зв'язок фінансового і карного права має двійчасту природу. З одного боку, окремі норми карного права спрямовано на захист тих об'єктів, що є об'єктами фінансових відносин, а з іншого - кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій фінансового права.
Особливістю взаємозв'язку фінансового і міжнародного права є вища юридична сила міжнародних договорів у порівнянні із законами України.
4.2.