Характеристика об’єктів фінансового ринку

Товарами фінансового ринку є гроші і цінні папери, що виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, що можуть бути порівняно швидко і без великих втрат переведені в готівку.

Цінні папери - основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Вони як інструменти фінансового ринку являють собою документарні свідчення про боргове зобов'язання чи право власності.

Цінні папери повинні мати такі характеристики, ринковість; прибутковість; ризикованість; ліквідність; спекулятивність; стандартність.

Цінні папери тотожні грошам за такими своїми функціями:

■ емітент багатьох цінних паперів та грошей той самий;

■ іноді випускаються для покриття дефіциту державного бюджету, строго стандартизовані, мають визначений ступінь захисту від підробок;

■ обіг регулюється тими ж органами, що їх випустили;

■ можливе їх функціонування у безготівковій формі;

■ можуть бути конвертованими;

■ можуть бути як іноземними, так і національними;

■ є сегментами фінансового ринку;

■ підпадають під дію інфляційних процесів;

■ можуть нагромаджуватися та бути засобом утворення скарбів;

■ використовуються як засоби платежу.

Гроші і цінні папери є таким товаром, що має значення не сам по собі, а як інструмент відповідних ринків, потреби яких він обслуговує. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природи усього товарного світу, а цінні папери - як відображення вартості інвестицій. Тому власна внутрішня вартість грошей і цінних паперів дорівнює вартості виготовлення самого папера. З огляду на це цінні папери можна визначити як представницьку форму реального капіталу.

Розбіжностей між цінними паперами і грошима подано у табл. 14.1.

Відмінності між грошима і цінними паперами

Таблиця 14.1

За характером нарахування плати за позику інструменти фінансового ринку можна поділити на такі основні типи:

■ проста позика;

■ дисконтна позика;

■ позика з фіксованими виплатами.

Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію засобів для економічного розвитку, перерозподіл їх між галузями, областями і регіонами;

забезпечує нагромадження засобів та визначає економічний підйом.

14.1.