Класифікація ризиків

Розглянемо ризики підприємницької діяльності на прикладі банків, оскільки вони є одними з найпоширеніших та активно діючих підприємств.

Ризики, з якими зіштовхуються українські банки у своїй діяльності, дуже різноманітні.

- ризики кредитні, котрі полягають у непогашенні клієнтами отриманих кредитів;

- ризики неліквідності, тобто ризики нестачі в банку ліквідних засобів для погашення кредиту. Такий ризик, звичайно, виникає із самої діяльності банку і може виникнути в результаті зміни процентних ставок;

- валютні ризики, пов'язані зі зміною курсу валюти, у якій виданий чи отриманий кредит;

- майновий ризик. У банках зберігаються не тільки готівка, але і цінності паперової форми, платіжні картки і т.д. Існує ризик утрати цих засобів не тільки в результаті пограбування, але і зловживання з боку службовців банку;

- адміністративний і бухгалтерський ризики. Вони виникають у силу розмаїтості операцій, щодня здійснюваних банком. Помилка, чи перегляд зловживання можуть не тільки нанести банку великий збиток, але і погіршити його репутацію, дискредитувати його імідж;

- інформаційний ризик. Ефективність інформації є вирішальним чинником у боротьбі за підвищення рентабельності й адаптації банку до більш складного конкурентного оточення. Тому помилки в розробці концепції і її реалізації, запізнювання впровадження новітньої технології й освоєння усе більш складних інформаційних систем є важливим джерелом ризику, що знижує якість і ефективність банківських послуг;

- страховий ризик. Має місце при міжнародному кредитуванні, тобто ризик можливої зміни економічної і політичної ситуації в країні, з підприємством якої банк має справи.

Крім цих існують ще кілька груп ризиків.

Перша група - ризики, пов'язані з загальним економічним становищем у країні.

- кон'юнктурні ризики, тобто зміна загальної економічної ситуації в країні;

- ризики поширення банкрутств, обумовлені взаємною заборгованістю підприємств, коли банкрутство боржника може викликати труднощі і навіть банкрутство кредитора;

- ризики структурних змін у галузі, коли технологічні зміни викликають потрясіння на ринках і вимагають від підприємств швидкого реагування і перебудови.

Друга група - це ризики, пов'язані з фінансуванням міжнародних операцій з нерухомістю. Фахівці виділяють тут кілька груп ризиків цієї категорії:

- ризики, пов'язані з якістю самого проекту. Погано розроблений проект чи проект із зремінного геометрією, коли інвестор змінює зміст первісного проекту, не завжди правильно оцінюючи свої можливості. Проекти, реалізація яких пов'язана з переломом економічної кон'юнктури чи погіршенням положення на ринку нерухомості;

- адміністративні ризики, що виникають коли втрачає силу адміністративний дозвіл на будівництво, у зв'язку зі значною затримкою реалізації проекту і початку робіт. Фінансуючі проект банки повинні уважно відноситися до цього ризику, оскільки дозвіл на будівництво може і не бути відновлено. Адміністративні ризики можуть виникати також через те, що ті чи інші проекти зв'язані з національним культурним надбанням, тому фахівці рекомендують банкам, що беруть участь чи збирається брати участь у фінансуванні таких проектів, пов'язаних з культурним чи національним надбанням країни, утримуватися від фінансування таких проектів;

- ризики, пов'язані зі співробітництвом з іноземними банками. Банки, що беруть участь у фінансуванні закордонних проектів, вважають, що вони значно зменшать свої ризики, якщо стануть членами банківського пула, що включає провідні банки країни, у якій реалізується проект. Тут існує небезпека того, що саме на іноземний банк будуть покладені усі витрати, зв'язані з фінансуванням проекту. Тому в даному випадку варто дуже обережно йти на співробітництво з іноземними банками при реалізації проекту в тій чи іншій країні.

- ринкові ризики, пов'язані з характеристикою і станом ринків, на яких реалізуються проекти. Тут можуть бути наступні фактори збільшення ризику:

- незначна місткість ринку, у порівнянні з масштабами проекту;

- проекти, реалізовані на модних ринках, на яких часто виникає швидко минаючий спекулятивний ажіотаж. До числа таких ринків відносяться столиці східноєвропейських країн. Мати такий проект вважається гарним тоном, хоча в більшості випадків ці проекти не приводили до бажаного результату;

- ризиками володіють також проекти в зростаючих промислових центрах.

Фахівці також вважають, що при налагодженні відносин з іноземними інвесторами, що ведуть операції з нерухомістю, варто керуватися такими розуміннями, як:

- проект не стає менш ризикованим, якщо інвестор залучить до нього ще одного інвестора;

- банк-кредитор, як правило, вважає, що всі зусилля варто перекладати на плечі банкірів-акціонерів. Мова йде про створення банківських об'єднань для фінансування такого проекту. Як правило, банк, що очолює банківський пул, не захищає чи не цілком захищає інтереси банків-учасників даного пула.

Крім названих груп ризиків існують ще ризики, пов'язані з використанням інструментів грошово-кредитного і фінансового ринків, так званих дериватів чи деривативних угод. Ці угоди самі являють собою методи страхування від ризиків.

Важливу складову частину перевірки надійності підприємства зробить дослідження його балансу. Тут потрібно враховувати, однак, що причин неспроможності боржника може бути багато. Дуже часто банки роблять помилки, вважаючи, що причиною неспроможності боржника є якась одна причина, а насправді таких причин може бути кілька. На основі досліджень, проведених у Німеччині, можна виділити наступні причини неспроможності боржника:

1. Надмірні витрати на особисті цілі.

2. Відсутність у керівництва здатності до комерційної діяльності.

3. Помилки при веденні рахунків.

4. Занадто високий рівень запасів.

5. Зниження обсягу обороту.

6. Незадовільне фінансове планування.

7. Великий обсяг помилкових інвестицій.

8. Збиток від дебіторської заборгованості.

Критеріями для оцінки надійності позичальника, за рекомендацією закордонних експертів, повинні служити:

1. Компетентність і здатність керівного персоналу підприємства.

2. Продукція і послуги підприємства.

3. Фінансове положення підприємства.

При оцінці здібностей керівників підприємства слід враховувати їх освіту, досвід, здібності, репутацію, звички, родинний стан, стиль життя.

При оцінці продукції підприємства, товарів і послуг слід враховувати його конкурентоспроможність, позицію на ринку, перспективу розвитку даного виду товарів і послуг, структуру споживачів продукції підприємства і т.д.

Для оцінки фінансового положення підприємства слід керуватися такими критеріями, як ліквідність підприємства, тобто здатність оплатити свої зобов'язання в термін, можливості самофінансування, доходи, фінансова сила.

Найважливішим джерелом для оцінки фінансового положення підприємства є його річний баланс. Однак треба пам'ятати, що за допомогою балансу можна сховати фінансовий стан підприємства, особливо положення з доходами. На основі балансу важко установити співвідношення між термінами надходжень коштів компанії і її платежів, тим часом це співвідношення має важливе значення для оцінки ліквідності компанії. Тому ліквідність компанії варто оцінювати на основі досліджень її фінансового плану.

Для розрахунку фінансової сили підприємства, що характеризує здатність підприємства здійснювати інвестиції чи погашати отримані для цієї мети кредити, необхідно аналізувати рух його готівки. Оцінка фінансової сили підприємства виробляється шляхом обчислення готівки у відсотках, або до обороту підприємства, або до земельного капіталу. Результат поділення позикового капіталу на величину готівки показує, скільки років буде потрібно підприємству для погашення своїх зобов'язань.

Одержання інформації для оцінки надійності позичальника повинне будуватися на двох принципах: по-перше, потрібно чітко визначити обсяг необхідної інформації, а по-друге, інформацію варто одержувати по можливості з різних і незалежних друг від друга джерел.