3. Загальна методика ідентифікації
Загальна методика ідентифікації розглядає головні риси та основні прийоми встановлення тотожності, що властиві будь-якому виду ідентифікації.
Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпалається на дві стадії: аналітичну і синтетичну.
Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих, індивідуальних ознак ідентифікованого об’єкта або ідентифікуючих об’єктів, походження яких безсумнівне, після цього вивчаються інші ідентифікуючі об’єкти. Процес встановлення тотожності розпочинається з всебічного вивчення, аналізу ознак об’єктів ідентифікації.
Після проведеного вивчення ознак здійснюється їх дослідження. Порівняння здійснюється за допомогою зіставлення ознак ідентифікованого об’єкта з ознаками ідентифікуючого або ознак тільки ідентифікуючих об’єктів (це означає що: 1) відсутній ідентифікований об’єкт; 2) порівняння з ознаками ідентифікованого об’єкта неможливе, важке або недоцільне).
Способи порівняльного дослідження :
1) спосіб зіставлення (розміщення порівняльних досліджень в одне поле зору або на можливо більш близьку відстань одне від одного, щоб об’єкти були на відстані найкращого сприйняття);
2) спосіб накладення відображень (накладання одного з порівнюваних прозорих відображень на інше, щоб при суміщенні виявити збіги і розбіжності);
3) спосіб лінійного суміщення (розміщення двох відображень так, щоб частина одного з них розглядалася як продовження іншого).
Синтетична стадія. Якщо основним завданням аналітичної стадії є встановлення збігу і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією стоїть завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність або відмінність, іноді – подібність.
Істотне значення для наукового пояснення й збігу і відмінностей в ознаках має вивчення умов і механізму утворення ознак.
Висновок про тотожність, відмінність або групову належність, яким закінчується ідентифікація, повинен будуватися на даних дослідження і бути обґрунтованим. Цей висновок повинен бути результатом глибокої оцінки збігу і відмінності в ознаках, при цьому ознаки повинні розглядатися у взаємозв’язку і взаємозалежності, як єдиний комплекс ознак об’єкта.
Результат ідентифікації може бути виражений :
А) у позитивній формі – тотожність встановлена;
Б) у негативній формі – встановлена відмінність;
В) у категоричній формі – інше вирішення даного питання за переконанням експерта неможливе;
Г) у ймовірній (передбачуваній) формі – існує велика можливість даного рішення, але інше рішення хоча і малоймовірне, але можливе, припустиме.
Еще по теме 3. Загальна методика ідентифікації:
- 2.1. Законодавчо-правова база з фінансово-господарського контролю
- 3. Загальна методика ідентифікації
- 12. Особливості авторознавчого дослідження
- 2. Процесуальні та організаційні питання призначення експертиз. Система судово-експертних установ в Україні.
- 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів.
- 3. Особливості розслідування деяких видів вбивств
- 2.3. Проблеми взаємодії, координації та інформаційного забезпечення діяльності органів місцевої міліції