Концепція держави Георга Гегеля

Найбільш завершеними і систематизованими суджен­нями про право, державу і громадянське суспільство стали теорії Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770—1831 рр.) — класика німецької філософії.

Основні положення концепції держави Георга Гегеля поляга­ють в тому, що, по-перше, держава (тодішня) — конституційна монархія має сильну бюрократичну виконавчу владу, урівноваже­ну участю громадян в управлінні та додержанні індивідуальної суспільної та місцевої автономії; по-друге, правова й інституці- ональна структура держави переживає процес змін, що викли­кані наміром пристосувати теоретичні передумови до тради­ційних умов; по-третє, політичне життя кожної епохи форму­ється і передвизначено домінуючими духовними і матеріальними силами епохи, всієї її культури і цивілізацією; по-четверте, ос­таточне з 'ясування характеру кожної епохи і переходу від однієї епохи до іншої треба шукати в природі метафізичного буття, що іменується Духом, Думкою і Розумом. Заслуга Гегеля в тому, що, замінивши поняття «природне становище» категорією гро­мадянське суспільство, здійснив розмежування громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство виникає після виникнення держави, що складається з трьох систем: потреби індивіда і задоволення їх з допомогою його праці, а вже через працю індивіда і задоволен­ня потреб всіх інших; дієвості правосуддя, що охороняє свободу і властивість приватної особи та ін. На думку Гегеля, громадян­ське суспільство ділиться на три стани: субстанціональний (зем- левласники-дворяни і селяни); промисловий (фабриканти, торгів­ці, ремісники); загальний (чиновники). Основна функція громадянського суспільства, що в усіх діях покладається на пра­восуддя — стежити, щоб вільно розвивалась приватна власність і не охоплювалось соціальними, моральними вимогами. У визна­ченні громадянського суспільства Гегель трактує громадянське суспільство як систему матеріальних потреб. Правильно відмі­чаючи суперечливий характер буржуазного суспільства, Гегель між тим намагається виявити джерела державності не на основі аналізу матеріальних, економічних відносин, а звертаючись до ідеальних передумов — народного духу.

Абсолютизуючи і містифікуючи ці ідеальні передумови, Ге­гель проголошує основою державності народний дух у формі ре­лігії. Державний лад випливає та єдино тільки й може випливати з істини релігії. Держава є не що інше як ідея розуму, свободи і права. Держава виступає як моральне ціле, де долаються всі су­перечності, що є в громадянському суспільстві. Держава — як організація поняття свободи. Ідея держави як організація свободи проявляється, по-перше, у вигляді конкретної держави, по-друге, у відносинах між державними як зовнішнє державне право і, по- третє, у світовій історії Гегель відстоює конституційну монархію та критикує ідею народного суверенітету і республіканського правління. Конституційна монархія має три влади: законодавчу, урядову і судову (владу володаря). Політичне вчення Гегеля мало величезний вплив на розвиток політико-правової думки. Прогре­сивні положення теорії стали основою розвитку ліберальних і ра­дикальних концепцій. Соціологічні концепції Георга Гегеля ста­ли важливим джерелом формування політичних, соціальних і економічних ідей Маркса. Саме теорії держави не вистачало, на­самперед, політичного підходу, і Маркс у полеміці з Гегелем фо­рмулює систему соціально-економічних і політичних ідей.