<<
>>

Що таке екологія

Природа обумовлює життя людини. Людина ж, втручаю­чись в природу, прагнучи підкорити її своїй волі, не тільки руйнува­ла, а й облагороджувала природне середовище. Проте, олюднюючи природу, людина довела її до деградації, подекуди до кризи і катас­трофи, коли господарська діяльність набрала планетарного розмаху і виробничі процеси зрівнялись за інтенсивністю з природними.

Те­пер же потрібні значні зусилля для збереження природи, усунення джерел її деградації, повне переосмислення принципів, методів та інфраструктури і навіть мети господарювання.

Екологія — наука про економію, домашній побут тваринних організмів — досліджує загальну взаємодію тварин з неорганіч­ним і органічним середовищем, їх дружні і ворожі відносини з іншими тваринами і рослинами, з якими вступають у прямі або непрямі контакти. Абстрагуючись від елементів архаїки у визна­ченні й констатації заплутаного повного комплексу зв’язків і явищ (і в такому розумінні визначення Ернста Геккеля не заста-

Матеріал підготовлено М. I. Хилько, доктором філософських наук. ріло), можемо не помітити звернення саме до економії. Проте ге- ккелівські акценти саме на економію не є випадковими, адже природокористування завжди і досить жорстко визначається еко­номічним розвитком суспільства.

Екологічні й економічні інтереси суспільства об’єктивні: між ними є єдність і протилежність. Ці інтереси єдині, оскільки необ­хідно забезпечувати матеріальний добробут людей, але протиле­жні за змістом, метою і методами їх досягнення. Екологічні інте­реси ґрунтуються на біологічних законах розвитку. Їх мета — забезпечити якість навколишнього середовища. Без такої умови людина просто не може вижити як біологічна істота. Економіч-ні ж інтереси відображають соціальні закони розвитку суспільства, і їх основна мета — задоволення матеріальних потреб людини. Екологічні аспекти обов’язково присутні в усіх великомасштаб­них економічних заходах, і навіть тоді, коли не усвідомлюються.

Суперечності між економічними потребами суспільства і можли­востями навколишнього середовища компенсувати втрати, яких завдає втручання людини, іноді досягають значної гостроти і мо­жуть вирішуватися лише на шляхах оптимізації природокористу­вання, зменшення антропогенного тиску на природу. В усьому світі (Україна не виняток) господарська діяльність здійснюється за рахунок природи і майбутніх поколінь. Екологія і нині розгля­дається як альтернатива економіці, як фактор гальмування соціа­льно-економічного розвитку. Майже в усіх країнах світу органі­заційно розведені природокористування та природоохоронна діяльність. Одні відомства нещадно експлуатують природу, а ін­ші — нечисленні і маловпливові — займаються її захистом.

Драматичні колізії, що виникають у сучасній природоперет- ворюючій діяльності людини, безумовно, ведуть до переосмис­лення змісту стосунків людини з її природним оточенням і ради­кальних змін у методології наукового пізнання. Екологічна ситуація, що склалася у світі, особливо в Україні, потребує наве­дення мостів між екологією — теорією поведінки людини в су­часному світі та природокористуванням. Екологія дещо втрачає академічність (а потрібна як гарант високого рівня теоретичних розробок) і робить акцент на проблеми навколишнього середо­вища та гармонізацію відносин між людиною і природою. При­родокористування ж не перестає бути просто використанням сил та речовин природи в інтересах людини. Варто підкреслити, що екологічні проблеми займають чільне місце у сфері політики. По­треба у створенні теорії оптимізації природокористування зумо­вила політизацію екології. Поняття політична екологія, соціологія екології знаходять поширення серед соціологів і екологістів. Як­що політекономія є наукою про управління економікою, її ядром і одночасно ключем до розуміння багатьох явищ соціального життя, що визначають розвиток суспільства, то екологія — конк­ретна галузь біологічних знань, яка зосереджується на дослі­дженні взаємодії організму із середовищем існування.

Те, що підштовхувало до розвитку економічні науки, а саме: управління господарськими процесами і відносинами власності, — мало ли­ше непряме й не дуже яскраво виражене ставлення до живої і не­живої природи планети. Власність на землю, на ділянку, придат­ну для сільськогосподарського виробництва ще далеко не аде­кватна власності на природу. Чисте повітря і вода, рекреаційні зони, навіть корисні копалини ще не були раритетом і тому довго вважалися нічийними і безплатними, незважаючи на їх життєву необхідність для людини. Згодом екологічні проблеми набули якісно нових рис. Створюється багато в чому нова, видозмінена природа — змінюються ландшафти, виникають величезні штучні водойми і зникають природні, виснажуються природні ресурси, засмічуються до небезпечних меж повітряний і водний басейни, ґрунт насичується величезною кількістю мінеральних добрив, за­солюється і деградує, ріки забруднюються промисловими стока­ми, рослинний і тваринний світ дає небезпечні мутації тощо. Все це змусило підійти до природи з політико-економічними мірка­ми. Природа стала цінністю, причому не лише споживчою. А не­грамотне і недалекоглядне управління веде до екологічних катас­троф (Чорнобиль і Арал, недавнє омертвіння Великих Озер в Америці та ін.). Ось чому екологічна політика стала розглядатися в тісному зв’язку зі змінами, що відбуваються в суспільстві.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Що таке екологія:

  1. Що ж таке політика?
  2. Що таке держава?
  3. Отже, що ж таке адвокатська етика? Який зміст цього поняття?
  4. Предмет та метод науки про політику Що таке наука про політику?
  5. Ще в 20-х роках ХХ ст. сучасний французький соціолог Бертран де Жувеналь підкреслював: людство повинно пройти ряті­вний шлях від політичної економії до політичної екології.
  6. 39. Екологічні проблеми і шляхи їх розв"язання
  7. Вічні проблеми філософії
  8. 4 Історичні форми постановки основного питання філософії
  9. 23. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
  10. Екологічна проблема
  11. Контрольні питання.