Порядок здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин в Україні

Зовнішні вияви державного контролю знаходять своє унормування у правових нормах. Тож маємо відзначити, що будь-яка контрольно-наглядова діяльність (у тому числі й у сфері земельних відносин) здійснюється у передбачених правовими нормами формах та з дотриманням необхідних процедур.

Так, Є. Попович зауважує, що сам термін «форма» стосовно контрольної діяльності має чітко визначений сенс — «це юридична процедура, якої посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись під час здійснення своїх функцій»^[782], тож форми контролю у сфері земельних відносин можна визначити як єдиний комплекс заходів, об’єднаних предметом контрольної діяльності та єдністю відповідного нормативно-правового

забезпечення. До речі, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій «заходами державного нагляду (контролю)», тоді як способом його здійснення — «процедури здійснення державного нагляду (контролю)»^[783].

Притаманність процедурного аспекту

контрольно-наглядовій діяльності підкреслює й В. Гаращук, який безпосередньо визначає контроль як сукупність дій щодо спостереження за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою:

1) отримання об’єктивної та достовірної

інформації про стан справ на ньому;

2) застосування заходів щодо попередження правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю);

3) надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності і дисципліни;

4) встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм;

5) прийняття заходів щодо притягнення до правової відповідальності винних осіб^[784].

У найзагальнішому вигляді процедуру можна визначити як певну послідовність, порядок, відповідно до якого має відбуватися дія, спрямована на впорядкування поведінки суб’єкта у певних обставинах; офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення будь-чого^[785]. У юридичній літературі правова

процедура визначається як особливий, нормативно встановлений порядок здійснення юридичної діяльності^[786], нормативно врегульована певна

послідовність дій, пов’язаних цільовим напрямком, що здійснюються в імперативній чи диспозитивній формах, у певні строки, а результати дій мають юридичну фіксацію^[787].

У сфері адміністративно-правового регулювання процедури визначаються як регламентований

адміністративною нормою порядок дій або регулювання відповідних суспільних відносин

у сфері правозастосування^[788], нормативно-правове закріплення (правова модель) певних видів діяльності, що реалізуються в межах

адміністративних правовідносин і відбиваються в певній встановленій законом правовій формі^[789]. Е. Талапіна і Ю. Тихоміров визначають

адміністративну процедуру як нормативно

врегульовану, послідовно здійснювану діяльність органів виконавчої влади з реалізації прав та обов’язків, що забезпечує порядок прийняття владних управлінських рішень посадовими особами (розгляду й вирішення адміністративних справ)^[790]. На думку Л. Попова, адміністративні процедури являють собою процедури здійснення різних видів позитивної діяльності (процедури нормотворчої діяльності,

процедури реалізації прав і обов’язків громадян і організацій у сфері управління, процедури контрольної діяльності), а також процедури, пов’язані з організацією роботи апарату органів виконавчої влади^[791]. О. Лагода під адміністративною процедурою пропонує розуміти офіційно встановлений порядок прийняття та виконання суб’єктами відповідних адміністративно-правових відносин управлінського рішення (акта) та порядок вчинення

адміністративних і організаційних дій (заходів) з метою реалізації й забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян^[792].

- послідовність дій, які складають процедуру;

- урегульованість дій, які складають процедуру, нормами права;

- направленість дій, які складають процедуру, на досягнення певного практичного результату^[793].

Характер та специфіка процедури залежать від того, якими нормами вона передбачається. Як відзначає Р. Ємець, особливість супутніх державному контролю процедур полягає у тому, що вони мають офіційний характер, тобто здійснюються

суб’єктами — носіями владних повноважень від імені держави і закріплюються у відповідних нормативних актах^[794]. На думку дослідника, у контрольній діяльності процедури набувають особливого значення, адже, «з одного боку, встановлюючи порядок дій органів державної влади під час здійснення контролю за виконанням вимог земельного законодавства, процедура визначає найбільш доцільну та ефективну послідовність дій вищезазначених органів; з іншого — встановлення обов’язкової процедури щодо

державного контролю в сфері земельних відносин гарантує захист прав і законних інтересів інших суб’єктів, що зазнають контролюючого впливу з боку відповідних органів, адже встановлення єдиних обов’язкових процедур для здійснення відповідних контролюючих заходів у сфері земельних відносин уніфікує діяльність державних контролюючих органів, захищає підконтрольних суб’єктів від зловживань владними повноваженнями чи, навпаки, унеможливлює надання певних не передбачених законодавством привілеїв»^[795]. Тож дотримання компетентним державним органом певної процедури під час здійснення контролю у сфері земельних відносин є гарантією його законності. В. Авер’янов з цього приводу підкреслює, що саме адміністративні процедури «є дієвим засобом захисту проти суб’єктивізму й свавілля з боку органів виконавчої влади», адже саме «раціональні, ефективні, відкриті адміністративні процедури надають необхідної усталеності й упорядкованості всій управлінській діяльності, сприяють чіткому визначенню прав та обов’язків відповідних суб’єктів адміністративних правовідносин, забезпечуючи тим самим ефективність управління, чітке виконання функцій і повноважень державними органами та посадовими особами»^[796].

Отже, реалізація основних форм державного контролю у сфері земельних відносин потребує певної процедури як виконання низки послідовних дій, врегульованих відповідними нормами

адміністративного права. Чинне законодавство України закріплює досить велику кількість процедурних норм, що стосуються регулювання відносин у земельній сфері. Так, Д. Бусуйок залежно від змісту процедурних норм пропонує виділяти процедурні норми, які регулюють порядок ведення

державного кадастру, здійснення землеустрою, здійснення контролю за використанням і охороною земель та ін.^[797]. Адміністративні процедури здійснення державного контролю у земельній сфері можна визначити як урегульовану адміністративно-

правовими нормами сукупність послідовних та взаємопов’язаних дій, спрямованих на забезпечення реалізації контрольних повноважень суб’єктів державного контролю за діяльністю у сфері земельних правовідносин.

Характерною особливістю процедурної

діяльності є те, що незважаючи на специфіку конкретних правовідносин, суб’єкт влади для досягнення своїх цілей та реалізації відповідних завдань здійснює у певній послідовності цілу низку операцій. Тож у будь-якій адміністративній процедурі є внутрішня структура, яку становить певна сукупність окремих елементів. Основними

складовими елементами процедури є стадії, етапи та окремі процедурні дії, здійснення яких визначається логікою адміністративно-процедурної діяльності.

У сучасному адміністративному праві стадія розглядається як відносно відокремлена, обмежена часом та логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, підпорядкованих загальній меті щодо досягнення певного юридичного результату, що

характеризуються певним колом суб’єктів і закріплюються відповідними процесуальними

актами^[798]. Стадії адміністративної процедури

складаються, у свою чергу, з певної кількості етапів (що можуть бути визначені як сукупність

процесуальних дій, спрямованих на досягнення проміжної мети)^[799] та окремих процесуальних дій (зміст яких становить врегульована нормами

адміністративного процесуального права діяльність учасників адміністративного процесу з питань захисту прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб)^[800].

Отже, державний контроль у сфері земельних відносин здійснюється в певному порядку та за відповідними стадіями, що можуть відрізнятися одна від одної за своїми цілями, завданнями, колом учасників, спектром процесуальних дій, правовими наслідками проходження стадії, але у своїй сукупності становлять єдину процедуру контролю.

Аналіз характерних особливостей

адміністративних процедур дозволяє визначати в їх структурі кілька основних стадій. Так, на думку Д. Бахраха, загальними для будь-якої

адміністративної процедури є стадії вивчення та аналізу фактичної ситуації, прийняття

обґрунтованого акта та виконання рішення^[801].

О. Андрійко до основних стадій контрольної процедури відносить такі:

1) вибір об’єкта, визначення мети і прийомів контролю; визначення кола контролюючих суб’єктів, що братимуть участь у здійсненні перевірки та в узгодженні їх дій;

2) прийняття рішення про проведення контролю, з остаточним визначенням органів, що мають бути задіяні при проведенні контрольних перевірок;

3) ознайомлення з інформацією про об’єкт контролю, повідомлення про час його проведення;

4) прийняття рішення за результатами контролю, інформування про фактичний стан об’єкта контролю відповідних органів, підготовка пропозицій та рекомендацій;

5) виконання рішень, прийнятих за результатами перевірки^[802].

Проте, більшість сучасних науковців виділяють чотири загальні (обов’язкові та факультативні) стадії адміністративного процесу:

1) стадію аналізу ситуації та порушення адміністративної справи, під час якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху;

2) стадію прийняття (ухвалення) рішення у справі, яка є центральною стадією будь-якої адміністративної процедури;

3) стадію оскарження (або опротестування) рішення у справі, що має факультативний характер, тобто може не використовуватись у деяких видах адміністративних процедур;

4) стадію виконання (або звернення до виконання) ухваленого рішення, що є заключною стадією адмініст­ративної процедури, суть якої полягає у кінцевій реалізації винесеного по справі рішення^[803].

Стосовно процедури державного контролю, у сучасному адміністративному праві найчастіше виділяють три основні стадії процедури контролю:

1) передконтрольну стадію (планування та прогнозування контрольної діяльності; визначення об’єкта та виду контролю; встановлення форм контрольних дій та ін.);

2) контрольну стадію (стадію контрольного процесу) (рішення про проведення контрольного заходу; використання засобів контрольної діяльності у відповідних організаційних формах; проведення контрольних дій);

3) завершальну стадію (підсумкова аналітична робота;

узагальнення прийняття у формах

виконання рішення за постанови,

контрольного результатами рекомендації

завдання; контролю висновків, подання)^[804].

На думку І. Орехової, процедура державного контролю складається з підготовчої стадії (підготовка й організація проведення перевірки), інформаційно- аналітичної стадії (проведення перевірки) і стадії коригування (розгляд матеріалів перевірки та прийняття необхідних заходів)^[805].

Підготовча стадія складається з таких етапів:

1) визначення необхідності і часу проведення контролю;

2) підготовка документів щодо здійснення

контрольних дій;

3) повідомлення підконтрольного суб’єкта про

здійснення контролю (стосується планового

контролю).

У межах інформаційно-аналітичної стадії виділено такі етапи:

1) вирішення організаційних питань;

2) ознайомлення з документами;

3) отримання пояснень, довідок;

4) формулювання вимог щодо проведення перевірок, експертизи;

5) застосування заходів адміністративного примусу;

6) підготовка акта за результатами контролю.

Стадія коригування, на думку дослідниці, обмежується лише констатацією того, які заходи слід вжити за результатами контролю. Тож діяльність осіб, які здійснюють контроль, спрямована не на безпосереднє вжиття заходів реагування, а на констатацію наявності підстав для їх застосування, юридичне закріплення фактичних обставин справи і передання зібраних матеріалів до уповноважених органів та посадових осіб для відповідного реагування^[806].

Розглядаючи адміністративні процедури у сфері земельних відносин, сучасні вітчизняні та зарубіжні дослідники наголошують на існуванні трьох основних стадій реалізації будь-яких форм контрольно- наглядової діяльності залежно від характеру, їх послідовності, логічного застосування, що містять у собі певну сукупність дій:

1) інформаційно-правові дії під час збирання матеріалів;

2) прийняття рішень за результатами проведення контролю;

3) виконання рішень контролюючих органів^[807].

Наведені групи окремих процесуальних дій С. Хом’яченко пропонує об’єднати в межах єдиної процедури контрольної діяльності у галузі використання та охорони земель, виділивши такі відповідні їм стадії:

а) організаційно-підготовчу стадію;

б) стадію перевірки фактичних обставин, їх аналізу та ухвалення юридично значущого рішення за результатами проведеного контролю;

в) стадію виконання та перевірки виконання рішень контрольних органів^[808].

Державна контрольно-наглядова діяльність у сфері земельних відносин здійснюється відповідно до норм Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Закону України «Про охорону земель», Положення про Державну інспекцію

сільського господарства України, Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства та ін. Розглянуті основні теоретичні підходи та аналіз чинного законодавства України дають можливість визначити такі основні та додаткові (факультативні)

стадії адміністративної процедури державного

контролю у сфері земельних відносин.

1. Передконтрольна (підготовча) стадія, яка передбачає виконання низки процесуальних дій щодо підготовки й організації проведення контролю у сфері земельних відносин.

Метою передконтрольної стадії процедури державного контролю у сфері земельних відносин є організація здійснення контрольно-наглядової

діяльності. Від організації проведення контролю безпосередньо залежить його результат, адже неналежна підготовка може призвести до отримання неякісної інформації, що негативно позначатиметься на формулюванні висновків контрольної процедури, а також до порушення прав відповідних

підконтрольних суб’єктів.

На даній стадії процедури вчиняються такі процесуальні дії як відбір суб’єктів, стосовно яких буде проводитися контроль, відбуваються визначення мети і часу контролю, встановлення форм і методів контрольно-наглядової діяльності, здійснюється підготовка відповідної документації, а також доведення необхідної інформації до відома підконтрольних суб’єктів. Таким чином,

передконтрольна (підготовча) стадія процедури державного контролю у сфері земельних відносин складається з таких основних етапів:

1.1. Прийняття рішення про проведення контролю.

Для здійснення планового або позапланового заходу контролю орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки^[809].

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. План комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) затверджується для всіх органів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду. Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання не допускається^[810].

Позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу. Підставами для здійснення позапланового заходу є:

- подання суб’єктом господарювання письмової заяви до інспекційного органу про проведення перевірки за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

- перевірка виконання суб’єктами господарюван­ня приписів чи інших розпорядчих документів інспекційного органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виданих за результатами раніше проведених планових та позапланових заходів;

- отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та

юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб’єктом господарювання вимог земельного законодавства із обов’язковим зазначенням суті порушення (позаплановий захід у таких випадках проводиться за наявності згоди Державної інспекції сільського господарства України на його проведення);

- неподання у встановлений термін суб’єктами господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, та письмових пояснень причин, які перешкоджали поданню таких документів^[811].

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою^[812]. У направленні на

проведення заходу зазначаються:

- найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює відповідний захід, його місцезнаходження та телефон;

- найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або місцезнаходження чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

- номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

- перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові;

- дата початку та дата закінчення заходу;

- тип заходу (плановий або позаплановий);

- вид заходу (перевірка, обстеження земельної ділянки);

- підстави для здійснення заходу;

- предмет здійснення заходу;

- інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення)^[813].

1.2. Планування контрольної діяльності

(визначення мети і завдань контролю, складання плану, вибір часу, форм і методів контрольно- наглядової діяльності).

Органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом. У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль)^[814].

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлюючи, що виключно законом визначаються конкретні форми (способи) контролю^[815], закріплює загальні вимоги до процедури проведення контролю. Зокрема, встановлюється, що здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того ж питання заборонено. Здійснення органом державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання планових заходів державного нагляду (контролю) протягом одного планового періоду заборонено, якщо в цьому плановому періоді такий суб’єкт господарювання включений до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) іншого органу державного нагляду (контролю). Внесення одного й того жсуб’єкта господарювання до планів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб’єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю)^[816].

1.3. Повідомлення підконтрольного суб’єкта про проведення відповідного заходу контролю (стосується планового контролю).

Згідно із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу^[817]. Відповідно до вимог закону, у Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства встановлюється, що інспекційний орган зобов’язаний не пізніше десяти днів до дня здійснення планового заходу контролю надіслати суб’єкту господарювання письмове повідомлення проведення планового заходу^[818] Повідомлення про проведення планового заходу контролю повинно містити: дату початку та дату закінчення планового заходу; найменування суб’єкта господарювання або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється плановий захід; найменування інспекційного органу, який буде проводити плановий захід, його місцезнаходження та телефон^[819].

Повідомлення про проведення планового заходу контролю надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику або уповноваженій особі відповідного суб’єкта господарювання^[820].

У разі проведення позапланового заходу контролю суб’єкт господарювання повинен

ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа^[821].

Перед початком здійснення контрольного заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта

господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без

посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта

господарювання^[822].

2. Стадія здійснення (проведення) контролю, що, як цілісна, самостійна складова процедури контролю у сфері земельних відносин, поєднує в собі низку процесуальних дій щодо збору й аналізу інформації про діяльність підконтрольного суб’єкта (або окремі аспекти його діяльності) з метою встановлення ступеня відповідності діяльності підконтрольних суб’єктів нормативно закріпленим вимогам та нормативам. Вона є основною стадією процедури контролю, оскільки безпосередньо в її межах реалізуються існуючі види, форми та методи контролю.

Стадія здійснення контролю у сфері земельних відносин складається з таких основних етапів:

2.1. Безпосереднє здійснення контрольних повноважень, закріплених у відповідних

нормативних актах, для збору необхідних даних згідно з метою та завданнями контрольного заходу.

Відповідно до загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю), закріплених у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання чи його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб’єкта господарювання, встановлений

правилами внутрішнього трудового розпорядку^[823]. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника, його заступника або уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Під час здійснення державного нагляду (контролю) посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані зберігати комерційну таємницю суб’єкта господарювання. Під час проведення заходів державного контролю не допускається вилучення у суб’єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських,

бухгалтерських та інших документів, а також комп’ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством^[824]. Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства встановлює, що суб’єкти

господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з використанням земель усіх категорій та форм власності, зобов’язані

безперешкодно допускати державних інспекторів сільського господарства (далі — державні інспектори) для обстеження земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, надавати для ознайомлення і перевірки документи, які засвідчують це право, а також інші матеріали та інформацію, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель^[825].

Строк здійснення планового заходу, що також визначається відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не може перевищувати п’ятнадцяти робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва — п’яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку проведення планового заходу не допускається^[826].

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається^[827]. У разі, якщо під час проведення позапланового заходу державні

інспектори виявили інші порушення земельного законодавства, які не були зазначені у направленні на проведення планової’/позапланової перевірки, про це складається окремий акт у довільній формі, який направляється інспекційним органом до Державної інспекції сільського господарства України для отримання згоди на проведення позапланового заходу^[828].

Законодавство України визначає повноваження та обов’язки органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). Зокрема, орган державного нагляду (контролю) в межах

повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

- вимагати від суб’єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

- відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- надавати (надсилати) суб’єктам

господарювання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

- накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом^[829].

Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов’язані:

- повно, об’єктивно та неупереджено

здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

- дотримуватися ділової етики у відносинах із суб’єктами господарювання;

- не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров’ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж;

- забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб’єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю);

- ознайомити керівника суб’єкта

господарювання, його заступника або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;

- надавати суб’єкту господарювання

консультаційну допомогу щодо здійснення

державного нагляду (контролю);

- дотримуватися встановлених законом

принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- не перешкоджати праву суб’єктів

господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами;

- виконувати законні вимоги посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, щодо усунення порушень законодавства про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

- подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, достовірну інформацію, документи і матеріали про проведені заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- сприяти здійсненню посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку підприємництва, покладених на них повноважень^[830].

Вимоги до проведення планових/позапланових перевірок регламентує Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, згідно з яким планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов’язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб’єктами господарювання^[831]. Обстеження земельних ділянок, які використовуються суб’єктами господарювання, що

перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов’язано із необхідністю:

- визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок без спеціального дозволу;

- перевірки умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у відповідному проекті землеустрою, стану проведення рекультивації порушених земель;

- визначення розміру збитків, завданих

унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель;

- визначення розміру збитків, завданих

суб’єктам господарювання (власникам та

користувачам земельних ділянок) внаслідок

вилучення (викупу) та тимчасового зайняття земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

- прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель^[832].

2.2. Інформаційно-аналітичний етап (аналіз та оцінка отриманих даних).

Прийняття кваліфікованого рішення за результатами контрольно-наглядової діяльності

вимагає насамперед точної і об’єктивної інформації про те, чи є порушення законодавства у сфері земельних відносин, в чому воно виявляється, хто є правопорушником, яка шкода завдана

правопорушенням та ін. Проте, процес контролю передбачає також і аналітичний момент, що полягає в обробці отриманої інформації, детальній перевірці та аналізі фактів з метою формування відповідних висновків. На даному етапі процедури контролю відбуваються аналіз отриманих під час перевірки даних, оцінка їх відповідності вимогам та нормам, встановленим у нормативно-правових актах.

Відповідно до вимог до оформлення розпорядчих документів, закріплених у Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства^[833], за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)»)^[834]. Згідно з

документом, до переліку питань, що відбивають зміст перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, відносяться такі:

1. Наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку.

2. Дотримання меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

3. Додержання вимог земельного законодавства у процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання в користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

4. Виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

5. Наявність самовільно зайнятих земель.

6. Виконання власниками земельних ділянок та землекористувачами заходів, передбачених у проектах землеустрою.

7. Наявність спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки.

8. Виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву.

9. Своєчасність проведення рекультивації

порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель.

10. Дотримання правил, встановленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень.

11. Збереження межових знаків.

12. Дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов’язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

13. Виконання заходів, передбачених проектами землеустрою, щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення,

осолонцювання, пересушення, ущільнення,

заростання бур’янами, чагарниками та дрібноліссям.

14. Розміщення, проектування, будівництво та введення у дію об’єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель.

15. Додержання встановленого законодавством

порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського

виробництва (за їх наявності).

16. Чи заподіяна шкода земельним ресурсам унаслідок:

1) самовільного зайняття земельної ділянки;

2) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

3) зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу;

4) непроведення рекультивації порушених земель.

17. Зміна показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення.

18. Своєчасність проведення заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, передбачених проектом землеустрою.

19. Дотримання стандартів, нормативів при

здійсненні протиерозійних, агротехнічних,

агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов’язаних з охороною земель, збереженням і

підвищенням родючості ґрунтів.

20. Дотримання вимог проектів землеустрою, що

забезпечують еколого-економічне обґрунтування

сівозміни та впорядкування угідь.

21. Дотримання вимог щодо виконання приписів, виданих за результатами раніше здійснених контрольних заходів^[835].

Відповідно до Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори:

- з’ясовують обставини та суть вчиненого

порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства;

- установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення;

- встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб’єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності^[836].

3. Завершальна стадія процедури контролю за діяльністю у сфері земельних відносин передбачає низку процесуальних дій, спрямованих на узагальнення результатів виконання контрольного заходу, оформлення матеріалів за результатами здійснення контролю, а також формулювання та прийняття рішень про вжиття відповідних заходів реагування щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу контролю за діяльністю у сфері земельних відносин.

Дана стадія процедури контролю за діяльністю у сфері земельних відносин складається з таких основних та додаткових (факультативних) етапів:

3.1. Узагальнення результатів виконання

контрольного заходу, документальне оформлення результатів здійснення контрольного заходу.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

- дату складення акта;

- тип заходу (плановий або позаплановий);

- вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, тощо);

- предмет державного нагляду (контролю);

- найменування органу державного нагляду (контролю), а також посада, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

- найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід^[837].

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання — детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб’єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід’ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю)^[838].

3.2. Етап коригування (прийняття рішень про вжиття контрольних заходів за підсумками контролю). На даному етапі контрольно-наглядова діяльність отримує свою практичну реалізацію, адже одним із завдань контролю є усунення виявлених недоліків діяльності підконтрольних суб’єктів. Зміст даної стадії складають розробка та формулювання вимог, пропозицій та рекомендацій про прийняття заходів, які здатні удосконалити, виправити або усунути виявлені відхилення, а також про притягнення винних осіб до юридичної

відповідальності.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, із відповідним позовом до

адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб’єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом^[839].

Припис є обов’язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку^[840].

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) являє собою обов’язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується

керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником^[841]. Розпорядження може

передбачати застосування до суб’єкта

господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, має містити в собі такі відомості:

- дату складення;

- тип заходу (плановий чи позаплановий);

- вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження,

огляд, тощо);

- термін усунення порушень;

- найменування органу державного нагляду

(контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

- найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, а також прізвище, ім’я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід;

- прізвище, ім’я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу^[842].

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п’яти робочих днів з дня складення акта надається суб’єкту господарювання чи

уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства

залишається в органі державного нагляду (контролю)^[843].

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб’єкта господарювання згідно із законом^[844]. У разі якщо обґрунтованість заходів реагування, зазначених у розпорядчих документах щодо усунення порушень, виявлених під час

здійснення заходів державного нагляду (контролю), відповідно до закону має бути підтверджена адміністративним судом, зазначені в таких документах строки усунення виявлених порушень, застосування до суб’єкта господарювання санкцій обраховуються з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про

підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування^[845].

3.3. Оскарження рішень контролюючого органу (додатковий етап). Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачається право суб’єкта господарювання звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження звернення відповід­ний центральний орган виконавчої влади зобов’яза­ний розглянути в установленому законом порядку^[846].

Отже, аналіз сучасних наукових підходів до визначення внутрішньої структури контрольних процедур, а також аналіз норм чинного законодавства України, що регулює порядок здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин, дає можливість виділити основні та додаткові стадії реалізації процедури державного контролю за діяльністю у сфері земельних відносин:

1) передконтрольна (підготовча) стадія

(прийняття рішення про проведення контролю, планування контрольної діяльності (визначення мети і завдань перевірки, складання плану перевірки, вибір форм і методів перевірки); повідомлення

підконтрольного суб’єкта про проведення

відповідного заходу контролю);

2) стадія здійснення (проведення) контролю (безпосереднє здійснення контрольних повноважень, закріплених у відповідних нормативних актах, для збору необхідних даних згідно з метою та завданнями перевірки; аналіз та оцінка отриманих даних);

3) завершальна стадія (узагальнення результатів виконання контрольного заходу, документальне оформлення результатів здійснення контрольного заходу; формулювання та прийняття рішень про вжиття контрольних заходів за підсумками контролю; оскарження рішень контролюючого органу).

Висновки до розділу 3

Встановлено, що з метою здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, власниками землі та землекористувачами вимог земельного законодавства, ефективної реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель, а також запобігання правопорушенням у сфері земельних відносин та вжиття заходів щодо усунення виявлених правопорушень у даній сфері, за роки незалежності в Україні було розроблено та прийнято низку нормативно-правових актів, кожен з яких має власні визначені цілі та зміст. Відзначено, що основою правових засад контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин є адміністративне законодавство, адже переважна більшість правових норм, які регламентують дану діяльність, є саме адміністративно-правовими.

З’ясовано, що при аналізі правових засад забезпечення контрольно-наглядової діяльності у

сфері земельних відносин в Україні найбільш доцільним є розподіл усіх нормативно-правових актів у даній сфері на окремі групи за їх юридичною силою. Аналіз чинного законодавства України дозволив визначити, що основними складовими нормативної бази регулювання контрольно-

наглядової діяльності у сфері земельних відносин в Україні є:

1) Конституція України;

2) Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Податковий кодекс України, інші кодекси та закони України (зокрема, «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ін.);

3) постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

4) рішення та накази центральних органів виконавчої влади України, накази і розпорядження місцевих органів виконавчої влади, прийняті у межах їх компетенції;

5) нормативні акти, що приймаються органами місцевого самоврядування у межах їх компетенції;

6) стратегічні документи розвитку сфери земельних відносин (доктрини, програми, концепції та ін.);

7) міжнародні і міждержавні документи,

ратифіковані Верховною Радою України (декларації, угоди та ін.).

Встановлено, що в цілому правове забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин наразі відповідає сучасним потребам суспільства і держави. Проте, в умовах реформування земельної галузі, що потребує нових форм і методів адміністративно-правового

регулювання земельних відносин, можна відзначити достатньо велику кількість питань, які вимагають сьогодні свого значного доопрацювання та вдосконалення.

З’ясовано, що наразі в Україні діє велика кількість суб’єктів як загальної, так і спеціальної компетенції, наділених контрольними

повноваженнями у сфері земельних відносин. До органів загальної компетенції, які здійснюють контрольні функції у сфері земельних відносин в Україні, слід віднести Верховну Раду України, Верховну Раду АРК, Кабінет Міністрів України, суди, прокуратуру, Раду міністрів АРК, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого

самоврядування. До спеціально уповноважених органів, які здійснюють управління у галузі використання та охорони земель, належать центральні органи виконавчої влади, до повноважень яких відноситься регулювання відповідних аспектів контролю у сфері земельних відносин в Україні — Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство екології та природних ресурсів України, а також центральні органи виконавчої влади (та їх територіальні органи), діяльність яких спрямовується і координується відповідними

міністерствами, — Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна інспекція сільського господарства України, Державна екологічна інспекція та ін.

Відзначено, що особливе місце у контрольно- наглядовій діяльності у сфері земельних відносин належить спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади. Проте, закріплені в існуючих нормативно-правових актах повноваження цих органів недостатньо ефективно реалізуються на практиці. Відсутність комплексного підходу до

розвитку законодавства щодо забезпечення контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин та непослідовність у законодавчому встановленні правових засад діяльності суб’єктів контролю у сфері земельних відносин призводять до дублювання функцій контролю різними

центральними органами виконавчої влади як в окремих питаннях контролю за використанням і охороною земель, так і в загальних питаннях у системі управління земельними відносинами. Наголошено, що система державних суб’єктів контролю у сфері земельних відносин потребує наразі узгодження відповідно до принципів координації, субординації та підпорядкування у взаємодії з метою досягнення загальної мети — дотримання законності та правопорядку у сфері земельних відносин.

Аналіз основних наукових досліджень і чинних нормативно-правових актів, що регулюють

контрольно-наглядову діяльність у сфері земельних відносин в Україні, дозволяє відзначити достатньо велику кількість форм контролю, які

використовуються при регулюванні даних

правовідносин. Найпоширенішими з них є перевірка й спостереження (моніторинг), безпосереднє

проведення яких регулюється самостійними

нормативно-правовими актами. Також зазначено, що кожна з розглянутих форм контролю має свої особливості застосування, але у своїй сукупності всі вони спрямовані на досягнення визначеної мети й реалізацію відповідних завдань контрольно- наглядової діяльності у сфері земельних відносин.

Встановлено, що у розділі 4 («Розпорядчі

документи, які оформляються для здійснення планових /позапланових перевірок») Порядку

планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами

господарювання вимог земельного законодавства

перевірка та обстеження земельної ділянки визначаються як види контрольних заходів, які відрізняються за своїм типом — плановим чи позаплановим, що, до речі, відповідає змісту відповідних положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проведений аналіз дав можливість з’ясувати, що планові та позапланові заходи є видами контрольно-наглядової діяльності, тоді як перевірки і обстеження, вочевидь, відносяться до форм контролю. Запропоновано п. 4.3 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства викласти у такій редакції: «У направленні на

проведення планової’/позапланової перевірки

зазначаються:

- найменування інспекційного органу, який проводить відповідний захід, його місцезнаходження та телефон;

- найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, місцезнаходження чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи- підприємця;

- номер і дата наказу, на виконання якого

здійснюється захід;

- перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні заходу, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові;

- дата початку проведення та дата закінчення заходу;

- вид заходу (плановий, позаплановий);

- форма заходу (перевірка, обстеження земельної ділянки);

- підстави для здійснення заходу;

- предмет здійснення заходу (перелік питань, які підлягають перевірці);

- інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і термін його здійснення)».

Пропонується також внести відповідні зміни й до п. 3 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно визначення видів і форм заходів контролю та їх закріплення у розпорядчих документах органів державного нагляду (контролю).

З’ясовано, що реалізація основних форм державного контролю у сфері земельних відносин потребує певної процедури як виконання низки послідовних дій, врегульованих відповідними нормами адміністративного права. Визначено, що адміністративні процедури здійснення державного контролю у сфері земельних відносин являють собою урегульовану адміністративно-правовими нормами сукупність послідовних та взаємопов’язаних дій, спрямованих на забезпечення реалізації контрольних повноважень суб’єктів державного контролю за діяльністю у земельній сфері.

Аналіз сучасних наукових підходів до

визначення внутрішньої структури контрольних процедур, а також аналіз норм чинного законодавства України, які регулюють порядок здійснення контрольно-наглядової діяльності у сфері земельних відносин, дає можливість відзначити, що державний контроль здійснюється в певному порядку та за відповідними стадіями, які можуть відрізнятися одна від одної за своїми цілями, завданнями, колом учасників, спектром процесуальних дій, правовими наслідками проходження стадії, але у своїй сукупності становлять єдину процедуру контролю.

Виділено такі стадії реалізації процедури державного контролю у сфері земельних відносин:

1) передконтрольна (підготовча) стадія

(прийняття рішення про проведення контролю, планування контрольної діяльності (визначення мети і завдань контролю, складання плану, вибір форм і методів); повідомлення підконтрольного суб’єкта про проведення відповідного заходу контролю);

2) стадія проведення контролю (безпосереднє здійснення контрольних повноважень, закріплених у нормативних актах, збір необхідних даних згідно з метою і завданнями перевірки; аналіз та оцінка отриманих даних);

3) завершальна стадія (узагальнення результатів

його документальне

рішень про вжиття підсумками контролю;

заходу, прийняття заходів за

контрольного оформлення; контрольних оскарження рішень контролюючого органу).