Активне виборче право, реєстрація виборців, складання і уточнення списків виборців

«Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації?, і без необґрунтованих обмежень право і можливість:

a. брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;

b.

Вищезазначене положення ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 закріплює базові принципи виборчого права. Одними з таких є принципи загальних та вільних виборів (ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, ст. 3 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року).

Зміст принципу загальних виборів розкрито у п. I, 1 Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах Венеційської комісії, де вказано: «Загальне виборче право означає, в принципі, що кожна людина має право обирати й бути обраною. Однак це право може й, по суті, має бути обмежене певними умовами». Як зазначено у п. 4.1. рішення КСУ від 30 січня 2002 року № 2-рп/2002 (справа про виборчу заставу)^[93], такі вимоги в науці та практиці виборчого права мають назву виборчих цензів (кваліфікацій), під якими розуміють визначені конституцією або законом умови для набуття або здійснення активного і пасивного виборчого права.

Слід відмітити, що ЄСПЛ, розглядаючи справи про порушення права на вільні вибори передбаченого ст. З Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, досить часто виступав із такою правовою позицією: «Держави у внутрішніх правових системах мають право встановлювати додаткові умови для реалізації права на вільні вибори, однак суд повинен пересвідчитись в тому, що такі умови не обмежують це право настільки, що «посягають на них по суті і не позбавляють їх ефективності, а також пересвідчитись в тому, що вони переслідують законну мету, і що використовувані засоби є співрозмірними» (справа Гітонас (Gitonas) та інші проти Греції (1997))^[94].

Щодо активного виборчого права (права обирати, права голосу) у ст. 70 Конституції України передбачено наступні цензи:

1. Громадянства, відповідно до якого право голосу на виборах мають громадяни України.

2. Віковий, яким передбачено вимогу досягти на день проведення виборів 18 років.

3. Дієздатності, згідно якого не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Стосовно вікового та цензу дієздатності варто зауважити, що діюче законодавство не розмежовує виборчу (публічну, конституційну) та цивільну (приватну) дієздатності особи^[95]. Тому набуття повної цивільної дієздатності до 18 років за підстав, визначених у ст. 34, 35 Цивільного кодексу України^[96] (у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, праці за трудовим договором тощо) не призводять до набуття права голосу, так само як і обмеження цивільної дієздатності фізичної особи відповідно до ст. 36 Цивільного кодексу України⁴ не може мати наслідком обмеження активного виборчого права.

Варто також звернути увагу, що перелік документів, які підтверджують особу виборця та громадянство України визначений у ч. З ст. 2 Закону. У 2015 році постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302^[97] було затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України нового зразка, який виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1. Як зазначено у постанові ЦВК «Про Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» стосовно видачі членами дільничних виборчих комісій виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України на підставі паспорта громадянина України» від 14 червня 2019 року № 1008^[98], таким чином, у громадянина України може бути паспорт у вигляді паспортної книжечки або у вигляді картки. Наявність паспорта у вигляді картки, а також відсутність у ньому відомостей щодо реєстрації місця проживання не є підставою для відмови у видачі виборчого бюлетеня для голосування і не потребують внесення змін до списку виборців.

Окрім цензів, обмежувати реалізацію активного виборчого права можуть й інші умови (наприклад, відсутність виборчих дільниць в спеціальних місцях для голосування, відсутність фактичної можливості реалізації права голосу мобільних груп населення тощо). Потрібно враховувати, що Конституційний Суд України займає принципову позицію щодо встановлення будь-яких додаткових умов, не передбачених Конституцією, щодо реалізації виборчих прав. Так, при ухваленні Закону України від 21 серпня 2009 року, яким вносились зміни до Закону України «Про вибори Президента України», було передбачено, що громадянин, який проживає або перебуває за кордоном, може реалізувати своє право голосу лише, якщо він перебуває на консульському обліку. Суд, розглянувши це питання, встановив порушення принципів виборчого права, зауваживши, що цим законом громадяни, які не перебувають на обліку, взагалі позбавляються права голосу, тобто встановлено додаткову вимогу щодо реалізації активного виборчого права для громадян, які проживають або перебувають у період підготовки й проведення виборів за межами України, — перебування на консульському обліку, чим звужено зміст та обсяг права громадян обирати Президента України (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009)^[99].

Окрім цього, відповідно до ч. 8, ст. 2 Закону будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та Законом.

Проте однією з обов'язкових умов для реалізації права голосу є включення особи до списку виборців. Формування таких списків може створювати окремі перешкоди в аспекті реалізації принципу загальних виборів, проте є необхідністю для забезпечення рівності виборчих прав, а саме положення ч.

У п. I, 1.2. Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах наголошується, що належне ведення списків виборців має суттєве значення для гарантування загального виборчого права. Зазначена теза підтверджується практикою розгляду судових справ. Так, у постанові Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9 зазначено: «Аналіз статистичних даних показує, що за кількістю справи за позовними заявами про уточнення списків виборців домінують серед інших категорій виборчих справ. Так, під час виборів народних депутатів України у 2006 році кількість справ цієї категорії становила 5618 справ, або 78 % загальної кількості справ (7182), у 2007 році — 7689 справ, або 90 % загальної кількості справ (8501), у 2012 році — 6448, або 72 % загальної кількості справ (9009)».

Для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу, у 2007 році було запроваджено автоматизовану інформаційно-телекомунікаційну систему Державний реєстр виборців, яка використовується для обліку виборців у масштабах всієї країни. Ця система дає можливість здійснювати оновлення бази даних про виборців в режимі реального часу, включення до Реєстру всіх виборців незалежно від їх місцезнаходження, забезпечує цілісність даних і однократність включення виборців до Реєстру^[100].

Основними завданнями Реєстру є:

1. ведення персоніфікованого обліку виборців;

2. складання списків виборців для проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, всеукраїнських та місцевих референдумів.

Правові та організаційні засади створення і ведення Реєстру визначені у Законі України «Про Державний реєстр виборців»^{[101] [102], а окремі положення деталізуються постановами ЦВК («Про Порядок організаційно-правової підготовки і виконання дій щодо ведення Державного реєстру виборців» від 20 січня 2011 року № 133, «Про деякі питання забезпечення ведення Державного реєстру виборців стосовно громадян України, виборча адреса яких належить до території Донецької та Луганської областей» від 6 жовтня 2014 року № 1495[103], «Про доручення органам ведення Державного реєстру виборців знищити зайві записи Державного реєстру виборців у зв'язку з виявленням випадків кратного включення виборця до Державного реєстру виборців» від 27 грудня 2018 року № 257[104] та ін.).}

Дані Реєстру використовуються для формування списків виборців. Однак сам Реєстр функціонує на постійній основі, а його дані поновлюються періодично (щомісяця, за 10 днів до дня передачі попередніх списків виборців на звичайних виборчих дільницях, а також за 10 днів до дня голосування органи, заклади та установи, визначені у ст. 22 Закону України «Про Державний реєстр виборців»² подають відомості відповідному органу ведення Реєстру або розпоряднику Реєстру), а особи мають право за власною ініціативою подати запит чи звернутись до органу ведення Реєстру щодо включення до Реєстру або зміни його персональних даних відповідно до ст. 19-21 Закону України «Про Державний реєстр виборців»^[105].

Список виборців — це документ, який визначає коло учасників голосування і засвідчує право громадянина брати участь у виборах. Формування списків виборців є необхідною умовою здійснення виборцем свого права голосу і здійснюється шляхом внесення особи до списку, на основі якого він може бути допущений до голосування^[106].

Порядок виготовлення, передачі, складання, ознайомлення, внесенням змін до списків виборців в Україні залежить від їх типу (попередній або уточнений) та виду виборчих дільниць (звичайні, спеціальні або закордонні). Окремі особливості передбачені також для повторного голосування. Ці питання врегульовані розділом 5 Закону, ст. 7, 27, 28 Закону України «Про Державний реєстр виборців»^[107], постановами ЦВК «Про Роз'яснення щодо складання та уточнення списків виборців для підготовки і проведення голосування з виборів народних депутатів України» від 7 червня 2012 року № 96^[108], «Про Порядок складання попередніх списків виборців для звичайних виборчих дільниць для підготовки та проведення голосування з виборів народних депутатів України» 29 лютого 2012 року № 38^[109], «Про форми списків виборців на виборчих дільницях та інших виборчих документів для підготовки та проведення голосування з виборів народних депутатів України» від 26 січня 2012 року № 19^[110], «Про особливості виготовлення списків виборців та іменних запрошень на вибори для окремих виборчих дільниць, утворених на території Донецької та Луганської областей» від 6 жовтня 2014 року № 1494^[111], «Про складання та уточнення списків виборців при одночасному проведенні виборів народних депутатів України та місцевих виборів» від 8 жовтня 2014 року № 1561^[112] та узагальнені у блок-схемах 1-3.

Порядок складання попереднії списків виборців для звичайних виборчих дільниць (ЗВД) та їх уточнення

Блок-схема 1

Керівники органів, закладів, установ, зазначених у ст.

Відомості передаються за 10 днів до дня передачі попередніх списків на ЗВД.

Органи ведення ДРВ складають попередні списки виборців, з яких один примірник не пізніш як за 20 днів до дня голосування передається у приміщенні ведення ДРВ. Від імені ДВК його отримують не менше 3 членів комісії, одним з яких повинен бути голова, а у разі неможливості - заступник голови або секретар комісії. Про передачу списку складається акт.

ДВК наступного дня після отримання попереднього списку надає його для загального ознайомлення у приміщенні ДВК.

ДВК не пізніш як за 5 днів до дня виборів надсилає або доставляє во інший спосіб виборцям іменні запрошення.

Громадяни знайомляться зі списком та можуть подати заяву до:

• органу ведення ДРВ не пізніш як за 5 днів до дня виборів;

• ДВК не пізніш як за 5 днів до дня виборів, яка розглядає заяву протягом 1 дня; за результатом розгляду заяви ДВК приймає рішення про передачу такої заяви до органу ведення ДРВ;

• місцевого загального суду за місцезнаходженням відповідної комісії не пізніш як за 2 дні до дня голосування; суд вирішує справу у 2-денний строк або невідкладно; рішення суду за 5 днів до дня голосування подається до ДВК або органу ведення ДРВ, пізніше цього строку до ДВК.

Орган ведення ДРВ виготовляє уточнений список виборців на підставі:

• відомостей переданих не пізніш як за 10 днів до дня голосування керівниками органів, закладів, установ, зазначених у ст. 22 ЗУ «Про Державний реєстр виборців»;

Отриманих не пізніш як за 5 днів до дня голосування:

• заяв про тимчасову зміну місця голосування поданих членами ОВК і ДВК;

• заяв виборців;

• рішень відповідних виборчих комісій щодо утворення ДВК спеціальних виборчих дільниць;

• повідомлень ДВК спеціальних виборчих дільниць про включення виборців до списку виборців у частині включення членів цих комісій;

• рішень судів.

Один примірник уточненого списку виборців на паперовому носії передається відповідній ДВК не пізніш як за 2 дні до дня голосування.

Порядок складання та уточнення списків виборців на закордонних виборчих дільницях

Блок-схема 2

Органу ведення ДРВ в Міністерстві закордонних справ України передають відомості:

• керівники закордонних дипломатичних установ України;

• Міністерство оборони України (про виборців, які протягом попереднього місяця прибули чи вибули для проходження служби у військових частинах, що дислокуються за межами

Функції органу ведення ДРВ стосовно виборців, які проживають або перебувають за межами України, здійснює відповідний структурний підрозділ Міністерства закордонних справ України. Орган ведення ДРВ в Міністерстві закордонних справ України складає попередні списки виборців для кожної закордонної виборчої дільниці в передає їх не пізніш як за 22

Порядок складання та уточнення списків виборців на спеціальних виборчих дільницях (СВД) Блок-схема 3

Важливо розрізняти спори пов'язані із внесення змін до персональних даних Реєстру та спори щодо уточнення (у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб) списку виборців.

Спори першої групи (пов'язані із внесенням, знищенням записів про виборців, внесення змін до персональних даних Реєстру, інші спори з органами Реєстру) можуть виникати поза межами виборчого процесу (тобто в міжвиборчий період), оскільки реєстр діє на постійній основі. Такі спори розглядаються без врахування особливостей провадження, передбачених ст. 274 КАС України.

Як було зазначено вище, підставою реалізації права голосу є внесення особи саме до списку виборців (ч. 2, ст. 2 Закону), а не до даних Реєстру. Тому, при вирішенні адміністративних справ щодо уточнення списку виборців, підлягає застосуванню ст. 274 КАС України, де передбачено наступні особливості:

1. Право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто має право голосу на відповідних виборах або референдумі. З цієї норми вбачається, що виборець може бути позивачем у справі щодо захисту «чужого» виборчого права (включення особи до списків виборців)^[113].

2. Зазначені справи розглядає місцевий загальний суд як адміністративний за місцезнаходженням відповідної комісії. Цьому суду предметно підсудні всі спори незалежно від того, хто є відповідачем (окружна виборча комісія, орган ведення Державного реєстру виборців, дільнична виборча комісія тощо) у справі (п. 11 постанови Пленуму ВАСУ від 01.11.2013 № 15). Відповідачами у таких справах є виборчі комісії або органи ведення ДРВ залежно від того, у кого з них знаходиться список виборців. Якщо уточнений список виборців переданий відповідній дільничній виборчій комісії, то вона є належним відповідачем у такій справі. Враховуючи швидкоплинність виборчого процесу та передачу списку виборців виборчим комісіям різного рівня, необхідно, щоб у цій категорії справ орган ведення Державного реєстру виборців та дільнична виборча комісія були відповідачами (п. 11 постанови Пленуму ВАСУ від 01.11.2013 № 15).

Певні складнощі можуть виникати, якщо відповідачем є орган ведення Реєстру, а справа розглядається за 4 дні до дня голосування (наприклад, постанова Городищенського районного суду Черкаської області 22 травня 2014 року у справі № 691/745/14-а^[114]). Проблема в тому, що уточнені виборчі списки хоча й подаються дільничним виборчим комісіям не пізніш як за 2 дні до дня голосування (ч. 8, ст. 28 Закону України «Про Державний реєстр виборців»^[115], ч. 6, ст. 41 Закону), однак орган ведення Реєстру виготовляє уточнений список виборців на підставі рішень судів, отриманих не пізніш як за 5 днів до дня голосування (ч. 4, ст. 41 Закону). Ці особливості доцільно роз'яснювати позивачам задля сприяння реалізації права голосу на виборах і рекомендувати подавати позови у цій категорії справ до органу ведення Реєстру та дільничної виборчої комісії (як це було зроблено позивачем у справі № 148/2430/15-а Тульчинського районного суду Вінницької області^[116]). Окрім цього, відповідно до ст. 48 КАС України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або другого відповідача.

Рішення суду є підставою для внесення змін до уточненого списку виборців на звичайній виборчій дільниці та здійснюється головою, заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії (ч. 1, ст. 42 Закону). При цьому суддям варто враховувати, — якщо адміністративний позов заявляється до дільничної виборчої комісії або до відповідного відділу ведення ДРВ, то і в резолютивній частині рішення повинно міститися зобов'язання вчинити дії саме цих суб'єктів виборчого процесу, а не осіб, які визначаються виборчим законодавством як особи, що мають повноваження на виконання цього рішення (тобто голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії). У протилежному разі суд покладає обов'язки на осіб, які не брали участі у справі (п. 4.4.2. постанови Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9).

3. Позовна заява подається без сплати судового збору не пізніш як за 2 дні до дня голосування. У зв'язку з цим у постановах суду, якими вирішується спір про уточнення списку виборців, немає необхідності зазначати про розподіл судових витрат, оскільки такі витрати жодною зі сторін не здійснюються. Тим більше не відповідає вимогам КАС України зазначення судом того, що судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету України (п. 4.4.2. постанови Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9).

Суд при розгляді цього позову звертається до відповідного органу ведення ДРВ із запитом щодо уточнення відомостей про виборця. Неможливість встановлення наявності чи відсутності відповідної інформації про особу в ДРВ є підставою для відмови в позові, оскільки ненадходження до суду відомостей з Державного реєстру виборців вважається неповним з'ясуванням обставин у справі, а задоволення позову може призвести до кратного включення позивача до списку виборців, що суперечитиме вимогам п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону про Державний реєстр виборців щодо однократності включення виборця до списку виборців і тим самим порушуватиме права інших суб'єктів виборчого процесу на чесні вибори (п. 1. постанови Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9).

Щоб уникнути таких випадків необхідно перевіряти факт відсутності особи в Реєстрі загалом, а не лише в списках виборців окремих територіальних округів. Так, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі № 755/13570/14-а^[117] суд задовольнив вимогу про включення до списку виборців, отримавши довідку дільничної виробної комісії про відсутність особи в списку виборців на відповідному територіальному виборчому окрузі звичайної виборчої дільниці, що також підтверджувалося листом відділу ведення державного реєстру виборців районної у місті державної адміністрації. З тексту рішення можна зробити висновок, що суд встановив факт відсутності особи лише в списках конкретного територіального округу, а це може призвести до неоднократного включення виборця до списків різних територіальних округів.

В той же час неправильною є відмова у задоволенні позовних вимог лише з мотивів відсутності позивача у Реєстрі. Якщо позивач не включений до Реєстру, суд повинен перевірити наявність у позивача конституційного статусу виборця, виборчої адреси (місця реєстрації). У разі документального підтвердження відсутності позивача у Реєстрі (довідка від відповідного органу ведення Реєстру) та за умови, що позивач є виборцем (громадянин України, досяг вісімнадцяти років, дієздатний) та має місце реєстрації (зазначене в паспорті), — позовні вимоги про включення такого позивача до списку виборців повинні бути задоволені (п. 1. постанови Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9).

Варто звернути увагу, що відповідно до п. 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207^[118], відомості про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України зразка 2015 року:

■ шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру;

■ у разі непідключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом Державної міграційної служби України на підставі такої довідки.

4. Суд вирішує такі справи у дводенний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дня голосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дня голосування, — невідкладно. В даному аспекті важливо зауважити, що на відміну від Закону України «При вибори Президента України»^[119], у ч. 3 ст. 35 якого встановлена заборона вносити зміни до уточненого списку виборців у день голосування, Закон України «Про вибори народних депутатів України» у ч. 2 ст. 42 передбачає можливість вносити зміни до уточненого списку виборців у день голосування, однак виключно на підставі рішення суду.

5. Рішення адміністративного суду щодо внесення змін у список виборців виконується негайно, а його оскарження не перешкоджає виконанню. Припис про негайне виконання постанови є обов'язковим, а тому суд у цій категорії справ не повинен обґрунтовувати висновок про допуск постанови до її негайного виконання і лише в резолютивній частині зазначити про негайне виконання постанови (п. 4.4.2. постанови Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 р. № 9).

Ще одне питання на яке варто звернути увагу, це забезпечення права голосу внутрішньо переміщених осіб, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованих територіях, що визнані такими згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим

на тимчасово окупованій території України»^[120] та Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»^[121].

У справі «Азіз (Aziz) проти Кіпру» від 22 червня 2004 року^[122] ЄСПЛ дійшов висновку, що відмова занести громадянина до списку виборців на підставі його належності до турецько-кіпріотської громади свідчить про очевидність неоднакового ставлення до здійснення виборчого права та є порушенням ст. 14 (Заборона дискримінації) у поєднанні зі ст. 3 Першого протоколу (право на вільні вибори).

У ч. 2 ст. 24 Конституції України встановлено заборону привілеїв чи обмежень за ознакою місця проживання (схожа заборона щодо виборчих прав встановлена у ч. 8 ст. 2 Закону). А тому обмеження права голосу внутрішньо переміщених осіб може розглядатись не лише як порушення активного виборчого права, а й як дискримінація за ознакою місця проживання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»^[123] внутрішньо переміщена особа реалізує своє право голосу на виборах народних депутатів України шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців»^[124], у якій зазначено: «За мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за 5 днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, яке видається виборцю». Зазначена форма, а також порядок зміни місця голосування визначені постановою ЦВК «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» від 13 вересня 2012 року № 893^[125].

Проте відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону виборець, який проживає або на день проведення голосування на виборах депутатів перебуває на території іноземної держави, а також громадянин України, якому тимчасово змінено місце голосування (без зміни виборчої адреси) на іншу ВД поза межами одномандатного округу, до якого такий виборець віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному окрузі. Реалізація цього права забезпечується включенням виборця до списку виборців на відповідній ВД із зазначенням, що такий виборець отримує лише бюлетень для голосування у загальнодержавному окрузі. Фактично такі виборці зможуть голосувати лише за пропорційною системою, тобто на виборах лише половини складу парламенту. Це може розглядатись як порушення принципу рівного виборчого права, адже у п. 2.1. Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах зазначено, що у тому разі, коли виборча система передбачає наявність у виборців більше одного голосу, кожен виборець має рівну кількість голосів.

Варто також звернути увагу, що у 2019 році ЦВК постановою «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 13 вересня 2012 року № 893» від 29 травня 2019 року № 910^[126] внесла зміни до постанови ЦВК «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» від 13 вересня 2012 року № 893^[127], якими скасувала вимогу додавати до заяви документи (копії документів), які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси.

2.4.