МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
Кожна суспільна наука має методологічний інструментарій, за допомогою якого вона вивчає відповідні відносини та надає пропозиції практиці. Метод науки - це сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують набуття об'єктивних знань.
Методологія науки - вчення про методи пізнання конституційно- правових реалій, теоретичне обґрунтування методів і засобів пізнання цих реалій, що ними послуговується наука конституційного права України. Під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників відбуваються суттєві зміни у методологічній базі науки. Методологія науки допомагає вирішенню питань розвитку конституційного процесу, його спрямованості, шляхів державотворення, надає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, оптимального конституційного регулювання основних прав і свобод громадян тощо.Методологічні питання науки конституційного права сьогодні безпосередньо пов'язані з вирішенням проблем всієї юридичної науки, ефективним застосуванням сучасного методологічного інструментарію для аналізу державно-правових процесів, підвищення ролі науки в розбудові української державності. В умовах перехідного етапу розвитку суспільства ця проблема має суттєве значення, оскільки йдеться про необхідність пошуку шляхів підвищення впливу результатів конституційно-правових досліджень на формування в Україні демократичної, правової, соціальної держави, забезпечення основних прав і свобод людини та громадянина, становлення теорії і практики конституціоналізму, політичної, економічної, ідеологічної багатоманітності, забезпечення суверенітету українського народу.
Як окремі методи, так і методологія в цілому значною мірою визначаються предметом самої науки конституційного права, оскільки це об'єктивний чинник. Але при цьому важливу роль відіграють суб'єктивні фактори.
Вони складаються з можливості та здібності дослідника використовувати як старі, так і нові методи аналізу державно-правових явищ. Закріплена в ст. 15 Конституції України політична та ідеологічна багатоманітність, різні філософські та світоглядні позиції й підходи до аналізу конституційного процесу в Україні не виключають, а, навпаки, припускають з метою одержання вірогідної наукової інформації та обґрунтованих висновків використання низки загальних і конкретних методів аналізу конституційно-правових проблем.Для науки конституційного права України у методологічному аспекті настав непростий період, як і для суспільної науки в цілому. Методологія марксизму-ленінізму значною мірою вже не задовольняє науку Метод діалектичного матеріалізму, який розглядався нещодавно як основоположний метод, не можна розглядати як універсальний. Свого часу він був спрямований на акцентуацію протилежностей у політичному процесі, на вузькокласову орієнтацію правової системи, на відхилення від загальнолюдських конституційних цінностей і набутків, зокрема таких, як: правова держава, поділ влади, політичний плюралізм, парламентаризм тощо.
Однак сьогодні немає підстав відкидати метод діалектики як метод наукового аналізу конституційно-правових реалій, оскільки конституційний процес перебуває не в статиці, а в динаміці, розвивається під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Але застосування діалектичного методу як пріоритетного методу аналізу державно-правових реалій не означає, що не можуть застосовуватися інші загальні методи.
Одним із основних завдань методології права є подолання економіко-матеріалістичного монізму у підході до аналізу права. Насамперед йдеться про умоглядний та спекулятивний характер детермінізму та логічної структури «базис - надбудова». Сьогодні часто спостерігаються ірраціональні явища у праві, зокрема, у ході виборчих процедур. Як приклад ірраціоналізму можна навести голосування на референдуму у Німеччині в 1933 та 1938 рр., внаслідок чого німецький народ добровільно відмовився від гарантій прав і основоположних свобод.
При активній реформістській політиці держави структура «базис - надбудова» майже позбавлена свого сенсу тане викликає якогось академічного інтересу. У всякому разі краще досліджувати у цьому контексті правову традицію, яка згідно з методологією діалектичного матеріалізму трактується як «надбудова», хоча ця традиція, як правило, дає змогу розкрити сутність глибинних процесів, що відбуваються у національній правовій системі.Метод загально філософського аналізу права дає змогу розкрити природу конституційного права як соціального феномену через систему філософських законів, категорій понять і окремих системних принципів. Витоки та природа конституційного права визначається через його регулятивний вплив на суспільство, а також зворотний вплив суспільства на нього. Філософія конституційного права базується на з’ясуванні питання легітимності права і держави, формами і засобами чого виступає конституція та кон-
ституційна юриспруденція (діяльність конституційної юрисдикції). З легітимності випливає дослідження доступу народу до влади та здійснення контролю над нею через вибори, ініціативності малих, середніх і великих соціальних груп як основи формування громадської думки та втілення її у рішеннях органів публічної влади (суб- сидіарність). Конституційні засоби обмежують (лімітують) публічну владу шляхом позитивного закріплення у законі повноважень і відповідальності органів публічної влади та їх посадових осіб. Насамкінець, квінтесенцією конституційного права з точки зору філософії права є свобода індивіда як право-домагання до органів публічної влади здійснювати публічне управління, керуючись насамперед правами людини й основоположними свободами.
Метод діалектичної логіки розкриває механізм взаємодії між інститутами громадянського суспільства та публічної влади, їх поступального розвитку на тлі накопичення надбання і спадщини конституційного права як на національному, так і наднаціональному рівнях. Наступність, тривалість конституційної традиції (кон- тинуїтет) є основою важливою рушійною силою розвитку інститутів конституційного права.
Водночас такий розвиток не завжди є поступальним і зводити розвиток конституційних інститутів до суспільного прогресу не завжди доцільно, оскільки вони розвиваються у певні періоди нелінійно, що традиційно є основою методу діалектичної логіки.Системний метод дає змогу розглядати сам предмет конституційного права як цілісну взаємопов’язану систему. Системний метод використовується для з’ясування місця і ролі, функцій і правосуб’єктності учасників конституційних правовідносин, взаємодії між ними. Такий самий підхід використовується і при аналізі кожного правового інституту, виявленні його ролі не тільки в системі конституційного права, айв цілому в правовій системі держави. На основі системного бачення є можливість визначити роль і місце конституційного права в правовій системі України, висвітлити основоположну роль конституційних засад для нормативного регулювання суспільних відносин. Так, положення основ конституційного ладу мають велике системотворче значення не тільки для конституційного, а й для законодавства України цілком.
Останнім часом актуальності набув метод синергетики. Накладання цього методу на явища конституціоналізму та конституційної юриспруденції дає змогу з’ясувати особливості самооргані- 44
зації громадянського суспільства та інститутів політичної системи, насамперед публічної влади. Проблеми формування політичної волі громадян, зумовленість законодавця засадами конституційного ладу (системи), співпідпорядкування у діяльності органів публічної влади, впливу конституційної юрисдикції на законодавця та інші питання самоорганізації конституційної системи можна розкрити за допомогою цього методу Зокрема, саме націй методологічній посилці базується теорія компенсації повноважень органів публічної влади, заснованій на ідеї їх самоорганізації з метою ефективного забезпечення правової безпеки індивіда у суспільстві.
На сучасному етапі в науці конституційного праваУкраїни суттєво розширюються можливості історичного методу дослідження, який дає змогу виявити тенденції конституційно-правового регулювання суспільних відносин, використовувати позитивний досвід минулого для сучасного державотворення.
Наука в історичному аспекті вивчає розвиток конституційних норм та інститутів, виявляє їх зв'язок із суспільними процесами, роль відповідних норм та інститутів для розбудови правової держави в Україні, формування громадянського суспільства, сучасної правової системи. Зокрема в історико-правовому і політологічному аспектах дається оцінка ролі Конституційного Договору між парламентом і Президентом України для прийняття нової конституції, забезпечення суспільної злагоди на відповідному етапі розвитку держави і суспільства.Метод соціологічних досліджень дає змогу з’ясувати ефективність функціонування відповідних державних інституцій, самоврядних структур, враховувати результати досліджень для прийняття державними органами оптимальних рішень. Можливості цього методу в державно-правових дослідженнях на сучасному етапі використовуються недостатньо, а він надає підстави для підвищення якості законотворчої діяльності, виявлення сприйняття тих чи інших конституційно-правових новацій населенням, відповідними його верствами, різними політичними угрупованнями. Соціологічний метод, досліджуючи діяльність учасників конституційнихправовідносин, розглядає конституційні норми, процедури та акти у дії з метою з’ясування їх ефективності у відповідності цілей діяльності конкретного учасника конституційних правовідносин. Це основа для коригування конституційного законодавства, стратегії конституційного реформування суспільних відносин, внесення обґрунтованих змін і доповнень до чинних законів, інших нормативно-правових актів, виваженості дій законодавчої та виконавчої гілок влади, чіткої визначеності їх позицій при виникненні державно-правових конфліктів.
На сучасному етапі суттєво підвищується значення порівняльно- правового методу вивчення конституційних проблем. Він полягає в порівняльному аналізі конституційних норм та інститутів. Цей метод є важливим інструментом використання позитивного досвіду накопиченого в конституційно-правовій сфері, виявлення найбільш ефективних моделей нормативного регулювання.
Засади та правила методології компаративних досліджень залежать від цілей, суті проблеми, яку необхідно вирішити, та масштабів і рівня порівняльно- правового аналізу. Тому методи компаративних досліджень можуть по-різному поєднуватися і застосовуватися, проте необхідно додержуватися певних фундаментальних положень і засад.Компаративісту в дослідженнях необхідно враховувати соціальний та державний устрій країни, її правову культуру і традиції, правову інфраструктуру, рівень правової техніки юристів тощо. Дослідження комплексу соціальних та правових явищ, що впливають на процес прийняття правових рішень, повинен стати наріжним каменем для формування об’єктивних критеріїв порівняльно-правових досліджень.
Академічні компаративні дослідження визначають основні структурні елементи правових систем на рівні традиції права та його принципів. Зазвичай прийнято вважати, що в основі конституціоналізму лежить верховенство права, верховенство основних прав і свобод та легітимність публічної влади (обмежене правління), а також конституційна юстиція[16].
Методологія порівняльно-правових досліджень повинна базуватися на таких основних принципах: дотримання вимог наукової та професійної етики юриста; незаангажованість і неупередженість досліджень; функціоналізм; поєднання концептуалізму із конкретно-прикладними методами дослідження; синтетизм та поліваріантність робочих гіпотез; застосування інструментів формальної юридичної логіки та юридичної техніки; досягнення академічної та прикладної прийнятності та коректності результатів дослідження.
Отже, актуальним завданням науки конституційного праваУкра- їни в методологічному аспекті є проблема пошуку оптимального співвідношення врахування власного і зарубіжного конституційно- правового досвіду. Незважаючи на розширення застосування порівняльно-правового методу дослідження, його можливості аж ніяк не вичерпані.
Статистичний метод допомагає виявляти, прослідковувати окремі тенденції розвитку конституційно-правових норм та інститутів, відповідних державних акцій, оцінювати їх вплив на суспільні відносини. Якнайширше цей метод застосовується при аналізі даних щодо виборчого процесу, проведення референдумів, підзвітності депутатів. Науковий інтерес мають дані про кількість виборчих комісій різного рівня, їх склад, участь виборців у виборах, рівні їх активності. Кількість звітів депутатів перед виборцями, трудовими колективами, кількість відкликань депутатів. Відсутність народних депутатів України на сесіях, відрядження їх за кордон тощо. Аналізуючи відповідні дані, наука надає рекомендації щодо поліпшення справ, подолання негативних явищ у роботі державних і самоврядних структур, депутатського корпусу, окремих органів державного управління.
Метод формальної юридичної логіки має істотне значення для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових засад діяльності інститутів громадянського суспільства та публічної влади, здійснення законодавства, управління та інтерпретації конституційних норм.
Метод правового моделювання застосовується з метою класифікації конституційних норм, процедур, інститутів для визначення загальних стандартів у ході правотворчості та застосуванні конституційних норм, функціонування інститутів громадянського суспільства та публічної влади.
Метод юридичної герменевтики дозволяє визначити адекватну методику інтерпретації конституційних норм, виходячи із конституційних цінностей і принципів. Яким чином поєднувати способи тлумачення конституційних норм, залежить від цілей та обсягу дослідження. Юридична герменевтика містить з’ясування контексту чинності конституції, визначення співвідношення положень конституції і поточного законодавства, взаємодії законодавства та судового прецеденти ого права.
Також важливим є застосування таких загальних методів дослідження як уніфікації і диференціації, аналізу і синтезу, індукції і дедукції тощо.
1.5.