<<
>>

ПРАВОВИЙ СТАТУС РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ДОПОМІЖНИХ СЛУЖБ

Для забезпечення нормального здійснення своїх функцій Прези­дент насамперед спирається на діяльність РНБО. Також Президент може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Серед таких допоміжних органів насамперед можна виді­лити Секретаріат Президента.

Рада Національної Безпеки і оборони. Здійснення арбітражних функцій Президента у сфері національної безпеки та у військовій забезпечується Радою національної безпеки і оборони України. У силу свого статусу РНБО покликана забезпечити функції з коор­динації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони (ч. 2 ст. 107 Конституції); вона не є консультативним, дорадчим органом при Президентові в сенсі п. 28 ст. 106 Конституції.

Головою РНБО є Президент України, який формує персональний склад цього органу Таке повноваження Президента є дискреційним і він може залучати до формування РНБО відомих фахівців у галузі національної безпеки і оборони. До складу РНБО за посадою входять Прем’єр-міністр, міністри оборони, внутрішніх справ, зовнішніх 715

справ, Голова Служби безпеки. Членами РНБО можуть бути керів­ники інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно зі ст. 107 Конституції Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) є координаційним органом з питань НБ і оборони при Президентові України. Згідно спеціального Закону[523] на РНБО покладено такі функції (ст. 3): а) внесення пропозицій Президентові щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері НБ і оборони; б) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері НБ і оборони у мирний час; в) ко­ординація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері НБ і оборони в умовах воєнного і надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують НБ України; г) прогнозує наслідки рішень державних органів з питань внутріш­ньої та зовнішньої політики у галузі національної безпеки.

До складу РНБО входить: голова, секретар, постійні члени та чле­ни РНБО. Президент здійснює загальне керівництво, безпосередньо секретар — забезпечує організацію та виконання рішень РНБО, тобто здійснює поточне керівництво діяльністю цього органу влади. Поточне керівництво діяльності РНБО здійснює Секретар РНБО.

Формою прийняття рішень є засідання РНБО, на яких може бути присутнім Голова Верховної Ради, а також можуть бути запроше­ними голови комітетів парламенту, народні депутати, керівники центральних органів виконавчої влади. Рішення РНБО прийма­ються не менш як 2/3 голосів її членів (ст. 10 Закону), які вводять­ся указами Президента України. Для опрацювання і комплексно­го вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та програмного супроводження діяльності РНБО можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи (ст. 14 Закону).

Парламентський контроль за діяльністю РНБО здійснює про­фільний комітет Верховної Ради (Комітет з питань державної без­пеки і оброни). Нагляд за законністю у діяльності РНБО забезпечує Генеральний прокурор.

Секретаріат Президента. В якості допоміжного органу Секре­таріат Президента сприяє ефективній реалізації Президентом його конституційних повноважень. Діяльність Секретаріату Президента носить експертно-аналітичний та інформаційно-консультативний характер. Основним призначенням Секретаріату є стратегічне пла- нування заходів Президента та прогнозування основних тенден­цій розвитку соціальної, політичної, економічної, культурної сфери суспільства. З цією метою у Секретаріат залучаються відповідні фахівці, експерти, науковці. Метою діяльності цього органу є забез­печення прозорої, публічної та ефективної реалізації повноважень Президента на засадах верховенства права.

До кінця 2004 р. органом, що забезпечував нормальну діяльність глави держави, була Адміністрація Президента. Становлення ін­ституту Адміністрації Президента пов’язують із відомим політи­ком та її першим главою Д.

Табачником, який відіграв важливу роль у визначенні загальної стратегії її розвитку. Вже через рік, у 1995 р., Адміністрація відігравала своєрідну роль «мадридського палацу» при Президентові, що виражалося у неформальному її впливові на діяльність Кабінету Міністрів. При ВіавіАдміністраціїПрезидента В. Медведчукові цей інститут вже реально посідав важливу роль у механізмі виконавчої влади, фактично дублюючи її діяльність. В окремих галузях державного управління (зовнішні справи, обо­рона, національна безпека тощо) Адміністрація Президента була центром прийняття управлінських рішень.

Дуже неоднозначно проявилася як інститут влади Адміністра­ція під час виборів Президента восени 2004 р. За твердженням більшості політологів саме Адміністрація Президента була провід­ником фальсифікації виборів, зокрема маніпулювання їх результа­тами у першому та другому турі голосування. Це опосередковано проявлялося в тому, що з незрозумілих причин ЦВК протягом май­же двох тижнів підводила підсумки голосування, хоча в зарубіжних країнах для цього достатньо кілька днів. Непомірне втручання у діяльність парламенту та Уряду, критика непублічних методів діяльності призвели до реформування цього органу у вигляді Се­кретаріату Президента.

До складу Секретаріату Президента входять Голова Секретаріату, Перший заступник і заступник Голови Секретаріату, Прес-секретар Президента, Постійні Представники Президента у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Конституційному Суді, а також головні служби та служби. Сьогодні у складі Секретаріату Президента функціону­ють 17 служб (наприклад, Головні служби зовнішньої, внутрішньої, гуманітарної, регіональної і кадрової політики тощо).

Секретаріат для виконання покладених на нього функцій може брати за дорученням Президента України участь в опрацюванні проектів указів і розпоряджень Президента України у Кабінеті Мі­ністрів, РИБО та інших державних органах; запитувати та одержу­вати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів, органів місцевого самоврядування, під­приємств, установ, організацій і посадових осіб.

Секретаріат може використовувати державні, в тому числі Урядові системи зв'язку і комунікацій, мережі спеціального зв'язку та інші технічні засоби; користуватися в установленому порядку базами даних державних органів. З метою підготовки виважених і компетентних актів Пре­зидента Секретаріат може залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, участі у вивченні окремих пи­тань учених і фахівців, утому числі на договірній основі працівни­ків центральних та місцевих органів виконавчої влади. Секрета­ріат може також порушувати за дорученням Президента України перед керівниками органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій питання про усунення виявлених у їх діяльності недоліків, інформувати право­охоронні органи про порушення Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України.

Інші допоміжні органи і служби. При Президентові діють інші допоміжні структури. Серед цих органів можна виділити Держав­не управління справами, Управління протоколу Президента, дер­жавних нагород, з питань громадянства, з питань помилування, з питань звернень громадян.

16.5.

<< | >>
Источник: Савчин М. В.. Конституційне право України : підручник / відп. ред. проф., д.ю.н. М.О. Баймуратов. -К. : Правова єдність,2009. - 1008 с.. 2009

Еще по теме ПРАВОВИЙ СТАТУС РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ДОПОМІЖНИХ СЛУЖБ: