Тема 13. Державний устрій і територіальна організація України

Мета вивчення: теоретично узагальнити знання студентів про поняття державного устрою, принципи територіальної організації України; сформувати у студентів розуміння ціннісних орієнтирів унітарності держави, цілісності та недоторканності її території; прищепити навички застосування законодавства України про адміністративно-територіальний устрій під час здійснення конституційно-правового аналізу практичних обставин їхньої організації та діяльності.

Питання

1. Державна територія як просторова основа здійснення публічної влади.

2. Поняття і принципи державного устрою.

3. Державно-правові (юридичні) ознаки України як унітарної держави.

4. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України. Порядок вирішення питань територіального поділу в Україні.

5. Проблема територіальної автономії і національно-територіальних утворень у місцях компактного проживання. Конституційний статус національних меншин в Україні.

6. Конституційний статус Автономної Республіки Крим у складі України як унітарної держави.

Теоретичний мінімум

Державна територія як просторова основа здійснення публічної влади. Державною є така територія, що перебуває під суверенітетом певної держави, що здійснює в її межах своє територіальне верховенство. Приналежність і територіальне верховенство є двома основними ознаками державної території. До складу державної території входять суходіл та води, з надрами, що перебувають під ними, та повітряний простір над сушею та водами, межі яких визначаються державним кордоном. Особливий правовий режим мають континентальний шельф і виключна (морська) економічна зона.

У межах своєї території держава здійснює верховенство, що називається територіальним і є складовою частиною суверенітету держави. Верховенство держави означає, що влада держави є вищою стосовно всіх фізичних та юридичних осіб, що перебувають у межах її території, і крім того, на території держави виключається діяльність іншої публічної влади.

Територіальне верховенство виражається також у тому, що в межах своєї території держава може застосовувати згідно з законом всі засоби владного примусу до своїх громадян і іноземців, якщо міжнародним договором не встановлене інше.

Територіальне верховенство містить у собі і юрисдикцію держави, тобто права судових і адміністративних органів щодо розгляду та вирішення всіх справ на цій території відповідно до компетенції цих органів. Поняття «територіальне верховенство» ширше за поняття «юрисдикція», оскільки воно виражає всю повноту влади у всіх її конституційних формах.

Стаття 2 Конституції України проголошує: «Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною».

Одним з елементів організації та діяльності держави є система поділу її території на окремі одиниці з метою підвищення ефективності державного управління.

Території практично всіх сучасних держав поділяються на окремі адміністративно-територіальні або національно-територіальні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави з державою в цілому та між собою.

Поняття і принципи державного устрою. Державний устрій - це елемент форми держави, визначена Конституцією та законами України інституційно- територіальна організація держави, основними компонентами якої є: територія, населення та територіальна організація публічної влади.

По суті категорія «державний устрій» визначає просторові межі дії державної влади, відносини між адміністративно-територіальними одиницями, між державою та населенням, між державними органами та органами місцевого самоврядування.

За змістом державний устрій складається з:

- територіального устрою держави, тобто сукупності складових територій України;

- державницької організації населення (титульної нації, національних меншин, корінних народів) на певній території;

- територіальної організації влади (складові елементи механізму держави, що наділені функціями здійснення державної влади).

Загальними принципами державного устрою є:

- неподільність та невідчужуваність суверенітету Української держави;

- єдність, неподільність, цілісність державної території та недоторканність її кордонів;

- конституційність та законність утворення, реорганізації та ліквідації складових державного устрою;

- єдність державної регіональної політики;

- конституційно визнана децентралізація публічної влади, зумовлена загальнонаціональними інтересами та потребами, керованістю країною як єдиним політичним, соціально-економічним, правовим простором;

- гарантованість всім національностям в Україні права на збереження їх традиційного розселення, існування національно-адміністративних одиниць, належних умов для розвитку всіх національних мов і культур.

Державно-правові (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Територіальний устрій - це передбачена Конституцією та законами України територіальна організація держави для забезпечення найбільш оптимального вирішення завдань та здійснення функцій держави та суспільства.

Основи і система територіального устрою України визначаються Конституцією України (розділ І, IX).

Територіальний устрій України відповідно до ст. 132 Конституції України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Україна є унітарною державою. Основними ознаками цієї форми державного устрою є:

власна територія, що є єдиною, неподільною, недоторканною й цілісною (ст. 2 Конституції);

державні кордони, зміна яких, як і зміна території України, без згоди народу України не допускається (ст. 73 Конституції);

єдина конституція (Преамбула Конституції);

єдина система законодавства (ст. 8 Конституції);

єдині законодавчий, виконавчі та судові органи (ст.

єдине громадянство (ст. 4 Конституції);

єдина державна мова - українська (ст. 10 Конституції);

власні державні символи (ст. 20 Конституції).

Автономія в політико-правовому значенні є формою самоврядування частини території унітарної держави. Автономна територіальна одиниця, як правило, самостійна у вирішенні питань регіонального значення в межах, установлених центральною владою.

Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України. Порядок вирішення питань територіального поділу в Україні. Адміністративно-територіальний устрій - це територіальна організація держави з її внутрішнім поділом на складові частини - адміністративно- територіальні одиниці, які є просторовою основою для створення і діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно- територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села.

Адміністративно-територіальний устрій - це зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними та іншими чинниками територіальна організація держави або її окремої частини, яка має визначені законом межі, у рамках яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування.

Адміністративно-територіальний устрій виконує різні функції, головна з яких - бути територіальною основою організації місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадянських об’єднань, політичних партій і т.д. Крім того, устрій сприяє організації самого населення у територіальних колективах, а також має важливе значення для реалізації конституційних прав та обов’язків людини та громадянина, вибору ними місця проживання, свободи пересування, тому має бути пристосований до потреб людини.

Проблема територіальної автономії і національно-територіальних утворень у місцях компактного проживання. Конституційний статус національних меншин в Україні.

Територіальна автономія застосовується переважно тоді, коли через ті чи інші обставини одній чи кільком частинам держави надаються ширші порівняно з рештою території країни повноваження для самостійного вирішення питань внутрішнього самоуправління. У деяких країнах не лише окремі їх частини, а й уся територія поділена на автономні утворення, про що йтиметься далі. Територіальні автономії, у свою чергу, класифікують на певні групи за такими критеріями:

1. За підставами, що спонукали до їх утворення, вони поділяються на:

а) автономії, що утворені за національно-мовними ознаками (національно- територіальні чи етнотериторіальні). Вони утворюються в регіонах з компактним проживанням груп населення з певними відмінностями, які можуть визначатися як народи, народності, нації, національності залежно від політичних традицій;

б) автономії, підставою для утворення яких є не національні чи етнічні ознаки, а врахування особливостей історичних традицій, звичаїв побуту, релігійних вірувань населення, що проживає на території автономії ;

в) автономії, що були утворені в результаті певних історичних обставин на територіях, що характеризуються особливостями політичних або економічних відносин;

г) автономії, що утворилися внаслідок реалізації загального принципу територіальної організації влади.

2. За обсягом повноважень територіальні автономії поділяються на два види: 1) політичні та 2) адміністративні.

Політична автономія, яку ще часто називають державною або законодавчою, може мати ознаки державності, її органам надаються права приймати деякі законодавчі акти з місцевих питань. Повноваження автономії визначаються конституцією держави або спеціальним законом.

Адміністративна автономія передбачає, що органи відповідного територіального утворення не мають законодавчих прав, їхні акти завжди мають підзаконний характер. Але й можливості автономних органів все одно є дещо ширшими у тій сфері, яка послужила підставою для надання автономії (Автономов А. С.).

Конституційний статус Автономної Республіки Крим у складі України як унітарної держави. Статус Криму визначний в розділі Х Конституції України. Згідно зі ст. 134 Основного Закону АРК вважається невід’ємною частиною України та у рамках повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій є тимчасово окупованою територією. На цій території встановлено особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Крім того, у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, вирішено змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам.

Завдання до теми

Тестові завдання

1. Якою за видом автономією є Автономна Республіка Крим?

а) Політичною;

б) Культурною;

в) Територіальною;

г) Національно-територіальною.

2. Щодо яких об’єктів, розташованих на території відповідного населеного пункту, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад не мають повноважень з підготовки і внесення на розгляд ради питань про найменування (перейменування)?

а) вулиць;

б) парків;

в) мостів;

г) річок.

3. До повноважень якого органу влади належить вирішення питання про віднесення населеного пункту до категорії міста?

а) обласної ради.

б) обласної державної адміністрації.

в) Кабінету Міністрів України.

г) Верховної Ради України.

4. Хто належать до національних меншин?

а) особи, які є громадянами іншої держави або особами без громадянства, але мають українське етнічне походження або є походженням з України;

б) групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою;

в) громадяни України всіх національностей;

г) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

5. Як Закон України від 04.11.1991 № 1777-ХІІ «Про державний кордон України» (зі змінами) визначає поняття «державний кордон України»?

а) лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

б) лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, яка визначається законодавством України.

в) лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії.

г) політична й економічна межа, лімітована державним ладом, національною відособленістю, митним контролем, правилами зовнішньої торгівлі та іншими критеріями.

Практичні завдання

1. Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про

забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами) під час проведення виборів народних депутатів України голосування громадян України на тимчасово окупованій території не організовується і не проводиться; у разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузі, утвореному в межах Автономної Республіки Крим чи міста Севастополя, проміжні вибори народного депутата України в цьому окрузі не проводяться (ст. 8).

На парламентських виборах, які відбулися 26.10.2014, також, як і на позачергових виборах народних депутатів України, які відбулися 21.07.2019, громадяни України, які проживають на півострові, не отримали можливості мати своїх представників в Верховній Раді України в частині депутатів, обраних у мажоритарних округах, оскільки вибори в одномандатних виборчих округах у Криму не проводилися.

На підставі аналізу релевантних положень чинного законодавства, висловіть обґрунтовану позицію щодо співмірності обмеження права громадян України, які проживають на півострові, бути представленими у Верховній Раді України через народних депутатів України, обраних у відповідних мажоритарних округах.

2. Згідно з вимогами Закону України від 09.04.2015 № 317^ІІІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (зі змінами) назви географічних об’єктів мають бути приведені у відповідність до його вимог. Зокрема, перейменуванню підлягає Дніпропетровська область.

За результатами аналізу Конституції України та вищевказаного закону, надайте аргументовану відповідь, який орган влади та за якою процедурою уповноважений перейменовувати Дніпропетровську область.

3. Проаналізуйте положення проекту закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» (реєстр. № 2598) від 27.12.2019 (доопрацьований), а також пояснювальної записки до нього, в частині змін до ст. 132 та ст. 133 Основного Закону.

За результатами проведеного аналізу надайте аргументовані відповіді на такі запитання:

а) якими є причини та мета реформи адміністративно-територіального устрою України;

б) які субнаціональні рівні організації публічної влади передбачено цим проектом.

Питання для самостійної роботи та обговорення

1. Охарактеризуйте у системному зв’язку конституційні принципи територіального устрою України.

2. Які ознаки унітарності України закріплені у Конституції України?

3. Назвіть особливості конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим як тимчасово окупованої території.

4. Розкрийте поняття та склад державної території.

5. Охарактеризуйте сучасний адміністративно-територіальний устрій України та перспективи його зміни.